Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/1675/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" листопада 2020 р. Справа № 922/1675/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д., без повідомлення учасників справи, розглянувши у приміщенні Східного апляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№2333 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2020, ухвалене у приміщенні Східного апеляційного господарського суду суддею Шарко Л.В., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 17.08.2020, у справі №922/1675/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Вовчанського підприємства теплових мереж, м. Харків, про стягнення 13 194, 03грн ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж про стягнення заборгованості в сумі 13 194, 03грн, яка складається з 11 031, 09грн пені та 2 162, 94грн 3% річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Позивач вказує про те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений укладений сторонами договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.08.2020 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Вовчанського підприємства теплових мереж на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9 927, 99грн пені і 2 162, 94грн 3% річних, також судовий збір в сумі 1 926, 26грн. В частині стягнення 1 103, 10грн пені судом відмовлено, оскільки відповідачем у справі заявлене клопотання про зменшення розміру пені, і суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 10% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 103, 10грн пені і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги просить покласти на відповідача. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Як вказує апелянт, сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, тому вважає, що суд неправомірно самостійно визначив розмір пені. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин, передбачених статтею 233 Господарського кодексу України, при зменшенні розміру пені; і не врахував інтереси позивача. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2020 у справі №922/1675/20 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк до 21.10.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 21.10.2020 для подання заяв і клопотань. Згідно матеріалів справи, ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була відповідно до вимог чинного господарського процесуального законодавства надіслана учасникам справи; у матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення сторонам копій ухвали суду про відкриття апеляційного провадження (а.с.114-115). У встановлений судом строк заяв і клопотань від учасників справи не надходило; відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло. Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1 103, 10грн; так, в апеляційній скарзі апелянт просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 103, 10грн пені і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до необгрунтованого зменшення судом розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 10% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, За результатами перегляду справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено місцевим господарським судом, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Вовчанським підприємством теплових мереж 11.10.2018 укладено договір №1565/18-БО-32 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір). На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 7 434 938, 00грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору. Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування 3% річних, дійшов висновку, що розрахунок є вірним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 2 162, 94грн. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 11 031, 09грн. Разом з тим, відповідачем у справі заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 90%. В обґрунтування клопотання відповідач вказує на те, що: - відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію, водопостачання та водовідведення по вартості нижчої від її собівартості. Субвенції, які надаються державою, не мають постійного механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про державний бюджет" на кожний рік, від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Законом України "Про державний бюджет", від строку виконання виконавчими органами влади обов`язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію склав суму у розмірі 8 617 884, 00грн, погашення якої вирішено лише частково у 2019-2020 роках; - однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов`язаний з регулярними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по Вовчанському ПТМ досягли по теплопостачанню суму у розмірі 3 366, 4тис.грн. До того ж, заборгованість населення перед відповідачем виникла по деякім підставам, що не залежать від волі відповідача, зокрема, пункт 7 статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження" у редакції після 05.10.2016 та пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (з наступними змінами та доповненнями) захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, і не передбачають компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач; - заборгованість державних установ станом на 01.06.2020 склала суму у розмірі 605, 4тис.грн; - фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання) та інші фінансові документи, що були надані до справи відповідачем, вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання. При цьому, у відповідності до звітів із праці ні розмір заробітної плати, ні кількість робітників у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався; - сума основного богу перед позивачем повністю погашена; - кошти, які відповідач отримує від споживачів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу підлягають перерозподілу без згоди на це відповідача, та ідуть на користь позивача по існуючим договорам, а залишок грошей, що залишається у відповідача використовується на виплату заробітної плати та на підтримання технологічного процесу з виробництва комунальних послуг. Враховуючи викладене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах; що основним споживачем послуг відповідача є населення та бюджетні організації, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 10% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 9 927, 99грн. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Як встановлено судом, сторони у договорі передбачили відповідальність споживача за прострочення оплати за спожитий природний газ - сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. І матеріалами справи підтверджуються обставини обгрунтованості нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем оплати за спожитий природний газ; відповідач розрахунку позивача щодо нарахування пені не спростовує. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що суд в оскаржуваному рішенні самостійно визначив розмір пені, оскільки зазначене не відповідає мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Як вбачається із матеріалів справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість нарахування позивачем пені. Однак, відповідачем під час розгляду справи було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої неустойки на 90% до суми 110, 31грн або на інший обгрунтований процент від суми пені з посиланням на вказані вище підстави, яке було частково задоволено судом першої інстанції. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 233 Господарського кодексу України врегульвано право суду зменшити розмір штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. За положенням частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю певних обставин; господарський суд повинен надати оцінку доказам та обставинам, якими учасник справи обґрунтовує наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18. За відсутності у законі переліку виняткових обставин, що дозволяють зменшити розмір санкцій, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених в статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №912/1703/18. Судом встановлено, що відповідач просив зменшити розмір пені, посилаючись на те, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі внаслідок невідповідності тарифів на послуги теплопостачання, про що надав суду відповідні докази, особливості отримання з бюджету суми субвенцій у вигляді різниці в тарифах та різних компенсацій, пільг, субсидій, що надаються населенню по оплаті за послуги теплопостачання, систематичною несплатою споживачами отриманих послуг з теплопостачання. Як зазначає відповідач, підприємство створене виключно з метою задоволення потреб населення та держави на постачання теплової енергії; і підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, як і кошти, які відповідач отримує від споживачів підлягають перерозподілу без згоди на це відповідача. При цьому, відповідач вказує на те, що останнім повністю здійснено розрахунки за поставлений природний газ та не спричинено позивачу збитків. Твердження відповідача, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, підтверджується, зокрема - розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Вовчанським підприємством теплових мереж, обсяг заборгованості станом на грудень 2019 року складав 7 505 389грн; - розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Вовчанським підприємством теплових мереж, обсяг заборгованості станом на грудень 2020 року складав 6 278 784грн; - балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 31 грудня 2018 року, звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік, балансом (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2019 року, звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2019 рік. Так, розмір збитків підприємства за 2018 рік станом на 31.12.2018 складає 1 270тис.грн, за 2019 станом на 31.12.2019 - 3 192тис.грн. Вовчанське підприємство теплових мереж є комунальним підприємством, виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води, його основним видом діяльності є теплопостачання у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Згідно пункту 1.2. укладеного сторонами у справі Договору, природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Відповідач зазначив, що штрафні санкції нараховано на заборгованість, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати бюджетними установами/організаціями за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 27.11.2018 по 01.11.2019. Тобто, можливість Вовчанського підприємства теплових мереж відповідати за своїми обов`язками щодо оплати за спожитий природний газ безпосередньо залежить від рівня своєчасної та належної оплати за спожиті послуги з централізованого опалення споживачами. З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, специфіку господарської діляності відповідача, що основним споживачем послуг відповідача є населення та бюджетні організації, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, а також, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків, у зв`язку із простроченням оплати відповідачем за отриманий природний газ відповідачем, є можливим зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 10% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Колегія суддів зазначає, що хоча розмір заявленої пені не є досить надмірним, але у будь-якому випадку сплата штрафних санкцій зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, впливає на можливість вчасного та якісного постачання теплової енергії населенню та державним, кооперативним, громадським, приватним підприємствам і організаціям. А зменшення заявленої до стягнення суми пені лише на 10% не порушує справедливого балансу інтересів обох сторін. При цьому, зменшення розміру пені на 90%, як просив відповідач, фактично нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги, та може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Доводи скаржника, що судом першої інстанцій не враховано інтереси позивача, що є обов`язковим для застосування статті 233 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Однак, позивач не надав до суду доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем умов Договору. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань, оскільки у даному випадку не йде мова про звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань. Однак, з урахуванням обставин справи і наданих відповідачем доказів, суд першої інстанції, з урахуванням положень статті 233 Господарського кодексу України дійшов обгрунтованого висновку про можливість зменшення пені на 10%, з огляду на факт виконання відповідачем основного зобов`язання щодо сплати вартості отриманого природного газу, нетривалий термін прострочення оплати, фінансовий стан останнього, специфіку його господарської діяльності, що свідчить про забезпечення дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2020 у справі № 922/1675/20 слід залишити без змін. З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2020 у справі №922/1675/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню. Головуючий суддя Л.М. Здоровко Суддя Л.І. Бородіна Суддя Т.Д. Геза