Постанова КЦС ВС № 755/22467/15-ц

Постанова Іменем України 11 листопада 2020 року м. Київ справа № 755/22467/15-ц провадження № 61-2341св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , третя особа за первісним позовом - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія «Ютіко», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Шахової О. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 01 січня 2015 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Центральній в селі Гора Бориспільського району Київської області, не дотрималася безпечної швидкості руху та виїхала на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустила зіткнення з належним йому та під його керуванням автомобілем марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті ДТП його транспортний засіб було пошкоджено. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2015 року у справі № 755/3004/15-п ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Згідно з висновком експертного дослідження від 16 березня 2015 року № 19/15-11, складеним за його заявою судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Горішнім Є. І., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП, яка сталася 01 січня 2015 року, на момент проведення дослідження складає 159 450,80 грн. У розділі 3 висновку експертного дослідження також зазначено, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу, тому його відновлення є економічно недоцільним. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія «Ютіко» (далі - ПрАТ «УТСК «Ютіко») за полісом обов`язкового страхування від 01 липня 2014 року серії АІ № 2666217 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000 грн, франшиза - 500 грн. ПрАТ «УТСК «Ютіко» виплатило йому страхове відшкодування в розмірі 49 500 грн. Внаслідок ДТП його сім`ї завдано також моральну шкоду, яка полягає у психічних переживаннях та нервовому стресі, погіршенні сну, апетиту і головному болю. Донька, яка під час ДТП знаходилася в його автомобілі, крім незначних тілесних ушкоджень, зазнала тяжке маральне потрясіння, в результаті якого боїться їздити в автомобілі. Для здійснення поїздок до батьків, які проживають в сільській місцевості, його сім`я змушена витрачати значний час, кошти на міжміській транспорт та таксі. Намагаючись в досудовому порядку врегулювати спір, він направляв відповідачу відповідні листи, в результаті чого також поніс витрати. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 221 868,77 грн, з яких на відшкодування матеріальної шкоди - 110 450,80 грн, інфляційні втрати - 90 152,01 грн, 3 % річних - 10 036,96 грн, франшиза - 500 грн, комісія банку - 451,80 грн, витрати на міжміській транспорт та таксі - 9 160 грн, витрати на проведення експертного дослідження - 1 015,20 грн, поштові витрати - 102 грн та на відшкодування моральної шкоди - 20 000 грн. У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що за довідкою-рахунком від 24 травня 2015 року серії ААЕ № 147257 ОСОБА_1 відчужив свій пошкоджений автомобіль марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за 222 000 грн, тобто за більшу суму, ніж заявлені ним позовні вимоги. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 намагається отримати подвійне відшкодування. За звітом від 05 травня 2015 року № 04/05/15, складеним оцінювачем ОСОБА_3 на замовлення ПрАТ «УТСК «Ютіко», ринкова вартість аварійно пошкодженого (фізично знищеного) автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 81 924,65 грн з урахуванням податку на додану вартість 20 % та інших податків і зборів (обов`язкових платежів). Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вартість залишків автомобіля у розмірі 81 924,65 грн та провести зарахування зустрічних позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на її користь доходу, отриманого в результаті пошкодження автомобіля, в розмірі 131,23 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду в міста Києві від 28 березня 2016 року, внесеною в журнал судового засідання, прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду в міста Києві від 05 жовтня 2017 року, внесеною в журнал судового засідання, до участі у справі як третю особу залучено ПрАТ «УТСК «Ютіко». Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у складі судді Астахової О. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки, завдані в результаті ДТП, у розмірі 110 466 грн, інфляційній втрати - 29 466,58 грн, 3 % річних - 6 400,98 грн, на відшкодування моральної шкоди - 1 000 грн та судові витрати - 1 950,53 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що висновком експертного дослідження від 16 березня 2015 року № 19/15-11, складеним судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Горішнім Є. І., підтверджено завдання ОСОБА_1 матеріального збитку в розмірі 159 450,80 грн. ПрАТ «УТСК «Ютіко» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 49 500 грн, тому різницю між фактичним розміром майнової шкоди та страховим відшкодуванням, а також франшизу - 500 грн, повинен сплачувати винуватець ДТП. Позивач за первісним позовом сплатив 1 015,20 грн за проведення експертного дослідження, що підтверджується квитанцією від 02 березня 2015 року № 9788, тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Доказів на підтвердження вартості залишків автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не надано, тому суд взяв до уваги пояснення позивача про те, що вартість залишків його транспортного засобу складала 1 000 грн. Розрахунок індексу інфляції та 3 % річних здійснено судом в межах заявлених позовних вимог, а саме за період з 17 грудня 2015 року по 21 листопада 2017 року. За даними зведеної таблиці індексів споживчих цін за 2016 рік індекс інфляції становить 112,4 %, станом на 21 листопада 2017 року - 112,7 %, кількість днів прострочення -

705. Судом здійснено розрахунок інфляції за формулою: сума збитків х індекс інфляції :

100. Сума збитків визначена в розмірі 110 466 грн (109 950,80 грн +500 грн - 1 000 грн + 1 015,20 грн), тому індекс інфляції за вказаний період становить 29 466,58 грн (13 697,78 грн + 15 768,80 грн) і розраховано наступним чином: 110 466 грн х 112,4 % : 100 - 110 466 грн = 13 697,78 грн - за 2016 рік та (110 466 грн + 13 697,78 грн) х 112,7 % : 100) - 124 163,78 грн = 15 768,80 грн - за 2017 рік. Розрахунок 3 % річних здійснено судом за формулою: сума збитків х 3 % х кількість днів прострочення : 365 днів, що становить 6 400,98 грн (110 466 грн х 3 % х 705 днів : 365 днів). Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінив завдану ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. Банківська комісія передбачена умовами договору між банком та позивачем, витрати на транспортне сполучення не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а поштові витрати в сумі 102 грн позивачем не доведені. Довідка-рахунок серії ААЕ № 147257 від 24 травня 2015 року, на яку посилалася ОСОБА_2 в зустрічному позові, є неналежним, недопустимим та недостатнім доказом. Оскільки пошкоджений автомобіль марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 відчужив і вартість такого продажу (1 000 грн) судом відрахована при визначенні розміру збитків, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , тому суд вважав безпідставним стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 81 924,65 грн залишкової вартості автомобіля. Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн та судові витрати - 1 950,53 грн. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в разі, якщо автомобіль визнано фізично знищеним, власнику повинна відшкодовуватися різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. За звітом від 05 травня 2015 року № 04/05/15, складеним оцінювачем ОСОБА_3 на замовлення ПрАТ «УТСК «Ютіко», вартість автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час ДТП складала 150 414,65 грн, а за висновком експертного дослідження від 16 березня 2015 року № 19/15-11, складеним судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Горішнім Є. І., вартість зазначеного автомобіля до ДТП складала 159 450,80 грн. При цьому за довідкою-рахунком від 24 травня 2015 року позивач відчужив вищевказаний автомобіль за 222 000 грн. Страхова компанія відшкодувала позивачу завдану шкоду в розмірі 49 500 грн. За таких обставин позивачу фактично компенсовано вартість автомобіля, тому матеріальна шкода на час розгляду справи відсутня і відшкодуванню не підлягає. З урахуванням ступеня вини відповідача, характеру моральних страждань позивача, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Оскільки між сторонами склалися деліктні, а не зобов`язальні правовідносини, то підстави для застосування статті 625 ЦПК України відсутні. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи. 25 січня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року залишити без змін. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, помилково визначив розмір заподіяної йому матеріальної шкоди і не звернув уваги на те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за висновком експертного дослідження від 16 березня 2015 року № 19/15-11 складає 341 661,55 грн, а за звітом від 05 травня 2015 року № 04/05/15 - 290 365,18 грн. Після ДТП він відчужив автомобіль за меншу суму, ніж зазначено у довідці-рахунку від 24 травня 2015 року, і ця довідка-рахунок не повинна була братися до уваги апеляційним судом, оскільки містить середньоринкову вартість, вказану виключно для оподаткування операції купівлі-продажу, і не відповідає реальній вартості відчужуваного транспортного засобу. Оскільки автомобіль марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належав йому на праві власності, то його відчуження і отримання доходу не може бути підставою для відмови у відшкодуванні завданої матеріальної шкоди. У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Рух справи в суді касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва. 27 лютого 2019 року справа № 755/22467/15-ц надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду. Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Апеляційним судом встановлено, що 01 січня 2015 року об 11 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Центральній в селі Гора Бориспільського району Київської області, під час зимової ожеледиці не обрала безпечної швидкості руху та виїхала на зустрічну смугу руху, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби були пошкоджені. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2015 року у справі № 755/3004/15-п ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно з частинами першою-третьою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (стаття 1188 ЦК України). Згідно з висновком експертного дослідження від 16 березня 2015 року № 19/15-11, складеним судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Горішнім Є. І. за заявою ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП, яка сталася 01 січня 2015 року, власнику автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належного ОСОБА_1 , на момент проведення експертного дослідження складає 159 450,80 грн. У розділі 3 висновку експертного дослідження також зазначено, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу, тому його відновлення є економічно недоцільним. За звітом від 05 травня 2015 року № 04/05/15, складеним оцінювачем ОСОБА_3 на замовлення ПрАТ «УТСК «Ютіко», ринкова вартість аварійно пошкодженого (фізично знищеного) автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 81 924,65 грн з урахуванням податку на додану вартість 20 % та інших податків і зборів (обов`язкових платежів). Величина вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження, з урахуванням допусків, у межах яких відбулася оцінка, з урахуванням податку на додану вартість 20 % та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) дорівнює ринковій вартості та складає 150 414,65 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ПрАТ «УТСК «Ютіко» згідно з полісом від 01 липня 2014 року серії АІ № 2666217, з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну третіх осіб, у розмірі 50 000 гривень та франшизою - 500 грн. Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). На підставі поданої ОСОБА_1 заяви про здійснення страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком ПрАТ «УТСК «Ютіко» здійснило страхову виплату в межах ліміту відповідальності за мінусом франшизи в сумі 49 500 грн (50 000 грн - 500 грн), що підтверджується платіжними дорученнями від 15 липня 2015 року № 1548, від 25 серпня 2015 року № 1888, від 16 липня 2015 року № 1839, від 17 липня 2015 року № 1871, від 20 липня 2015 року № 1885, від 14 серпня 2015 року № 1929, від 18 серпня 2015 року № 1953, від 20 серпня 2015 року № 1980, від 26 серпня 2015 року № 1905. Звертаючись до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті ДТП, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача як винуватця ДТП різницю між фактичним розміром завданої шкоди, що дорівнює вартості його автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 159 450,80 грн, яка визначена висновком експертного дослідження від 16 березня 2015 року № 19/15-11, та страховою виплатою. Апеляційним судом встановлено, що 24 травня 2015 року ОСОБА_1 відчужив належний йому автомобіль марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за 222 000 грн ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою-рахунком від 24 травня 2015 року. Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовуОСОБА_1 , апеляційний суд обґрунтовано виходив з відсутності підстав для відшкодування за рахунок відповідача заподіяних збитків, оскільки, відчуживши автомобіль марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за 222 000 грн, позивач фактично отримав компенсацію його вартості до ДТП, яка в розмірі 159 450,80 грнпідтвердженависновком експертного дослідження від 16 березня 2015 року № 19/15-11. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не звернув уваги на вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка за висновком експертного дослідження від 16 березня 2015 року № 19/15-11 складає 341 661,55 грн, а за звітом від 05 травня 2015 року № 04/05/15 - 290 365,18 грн, не заслуговують на увагу, оскільки вказаними висновком та звітом підтверджено фізичне знищення автомобіля внаслідок ДТП, а в такому випадку розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що після ДТП він відчужив автомобіль за меншу суму, ніж зазначено в довідці-рахунку від 24 травня 2015 року, і ця довідка-рахунок не повинна була братися до уваги апеляційним судом, оскільки містить середньоринкову вартість, яка вказана виключно для оподаткування операції купівлі-продажу і не відповідає реальній вартості відчужуваного транспортного засобу, є неспроможними з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (частина п`ята статті 656 ЦК України). За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. Відчуження транспортного засобу може бути проведено одним із таких способів: відчуження за цивільно-правовими договорами через нотаріуса; продаж шляхом оформлення довідки-рахунку. Згідно з абзацами першим-третім пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, в редакції, чинній на час відчуження автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»). Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема засвідчена підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Таким чином, продаж ОСОБА_1 автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою-рахунком від 24 травня 2015 року, було здійснено відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів. В матеріалах справи відсутні докази того, що договір купівлі-продажу автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , оформлений довідкою-рахунком від 24 травня 2015 року, було скасовано або визнано недійсним, і судами таких обставин не встановлено. Тому апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що автомобіль відчужено саме за 222 000 грн. При цьому колегія суддів враховує, що задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, відчуженого ним до пред`явлення позову за 222 000 грн, тобто за суму, що перевищує розмір завданої йому в ДТП шкоди, не можна визнати обґрунтованим. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша-друга статті 367 ЦПК України). Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає. Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто апеляційний суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. Доводів на спростування висновків апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 в касаційній скарзі не наведено. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, а оскаржуване судове рішення переглядається в касаційному порядку в межах касаційної скарги. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов