Постанова 4819 № 658/1653/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 18 листопада 2020 року м. Херсон справа № 658/1653/20 провадження № 22-ц/819/1482/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Кузнєцової О.А., Семиженка Г.В. секретар: Плохотніченко А.А. представник позивача Пасічніченко О.П. представник відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Вознюк Олександра Віталійовича від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 серпня 2020 року, постановлену під головуванням судді Рахімової О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алтанал Агро», третя особа: директор ТОВ «Алтанал Агро» Плачков Сергій Іванович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ « Алтанал Агро», третя особа: директор ТОВ «Алтанал Агро» - ОСОБА_3 . Позовні вимоги обгрунтовані тим, що згідно з протоколом зборів учасників ТОВ «Алтанал-Агро» від 21.06.2017 року № 1 її було призначено на посаду директора товариства. 23 квітня 2020 року згідно протоколу загальних зборів ТОВ «Алатанал-Агро» №1/04, її було звільнено з посади директора, обрано на цю посаду ОСОБА_3 . Посилаючись на те, що її звільнення було проведено з порушенням норм трудового законодавства, в період її тимчасової непрацездатності, просила поновити її на посаді директора ТОВ «Алатанал-Агро», стягнути з товариства на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 серпня 2020 року закрито провадження у справі. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі виник щодо корпоративних відносин, а тому він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат Вознюк О.В. від імені ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і постановити у справі нову ухвалу, якою справу направити до суду першої інстанції для розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Зокрема посилається на те, що ОСОБА_4 не є ні засновником, ні учасником ТОВ «Алтанал Агро», вона є найманим працівником, а тому не є учасником корпоративних відносин, оскаржує своє звільнення під час тимчасової працездатності, а тому спірні правовідносини регулюються нормами КЗпП України. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу В письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду, представник відповідача ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вирішуючи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги вирішуються за правилами розгляду корпоративних спорів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Так, відповідно ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відповідно до пунктів 3,4 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім спорів, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорі маж учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником ((засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах. На підставі статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення. Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору. За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19), 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року в справі №127/24523/17. Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників (засновників) від 17.09.2020 року, наданому суду апеляційної інстанції, рішенням зазначених зборів було змінено підстави звільнення ОСОБА_2 з п.1 ч.1 ст.41 КЗпП на п.5 ч.1 ст.41 КЗпП та вважалося припиненими повноваження позивачки на посаді директора з 23.04.2020 року. Велика Палата Верховного Суду в п.16.1 Постанови від 15.09.2020 року (справа №205/4196/18) визначила, що за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП, крім такого розірвання за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП. Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади відбулось на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Алтанал-Агро» оформленого протоколом, тобто рішення уповноваженого органу управління, пов`язане з діяльністю товариства і управлінням ним, і хоча рішення уповноваженого органу товариства про припинення повноважень члена виконавчого органу може мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальним за таких обставин є відносини корпоративні, а тому розгляд зазначеного спору повинен здійснюватися за правилами господарського судочинства. За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав позивача. Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції по суті спірного питання, апелянтом не наведено. Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами виникли трудові правовідносини, оскільки позивачка не є ні засновником, ні учасником товариства є безпідставними, оскільки фактично оскаржується рішення компетентного органу про припинення повноважень позивача як директора ТОВ «Алтанал-Агро», таке рішення виникає з корпоративних правовідносин. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Вознюк Олександра Віталійовича від імені ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 серпня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року. Головуючий С.В. Радченко Судді: О.А. Кузнєцова Г.В. Семиженко