Постанова 4855 № 640/4078/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4078/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., Сорочко Є.О. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Euroecology International Corporation a.s до Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Euroecology International Corporation a.s звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпропетровської обласної ради, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, в якому просив, з урахуванням уточнень, визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКС України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа у справі № 796/23/2018, виданого Апеляційним судом м. Києва, та бездіяльність Державної казначейської служби України щодо здійснення контролю за примусовим виконанням ГУ ДКС України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання зазначеного виконавчого листа, визнати неправомірним та скасувати рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 року «Про Бюджетну програму «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпропетровською обласною радою» на 2018-2023 роки». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ГУ ДКС України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа у справі № 796/23/2018, виданого Апеляційним судом м. Києва, та бездіяльність Державної казначейської служби України щодо здійснення контролю за примусовим виконанням ГУ ДКС України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа у справі № 796/23/2018, виданого Апеляційним судом м. Києва, визнано неправомірним та скасовано розділ 5 додатку до рішення Дніпропетровської обласної ради №374-14-VІІ від 19.10.2018 року в частині заходів та обсягів фінансування заходів Програми за 2018 рік. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволення позовних вимог до Дніпропетровської обласної ради, нею подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив скасувати п.3 рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради - задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року скасовано в частині задоволення позовних вимог до Дніпропетровської обласної ради та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Euroecology International Corporation a.s до Дніпропетровської обласної ради про визнання неправомірним та скасування рішення Дніпропетровської обласної ради від 19 жовтня 2018 року "Про Бюджетну програму "Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпропетровською обласною радою" на 2018-2023 роки" - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до Державної казначейської служби України та Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, вказаними організаціями було подано апеляційні скарги, в яких апелянти просять скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову в цій частині, якою відмовити у задоволенні позову позивача. На думку апелянтів, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційні скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2018 року Апеляційним судом м. Києва було винесено ухвалу у справі № 796/23/2018, якою задоволено заяву Euroecology International Corporation a.s. про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 03.10.2017 року у справі RSP 1555/14. 22.05.2018 року видано виконавчий лист на виконання вказаної ухвали, з якого вбачається, що ухвала набрала законної сили 04.05.2018 року, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - до 05.05.2021 року. 11.03.2019 року Euroecology International Corporation a.s. звернулося до ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання судового рішення. Листом від 18 березня 2019 року №12-06-06/2389 ГУ ДКС України у Дніпропетровській області повідомило позивача, що ГУ ним було здійснено всі заходи, передбачені чинним законодавством, щодо виконання виконавчого листа Апеляційного суду м.Києва від 22.05.2018 року у справі №796/23/2018. Зазначено, що згідно із абз. 10 п. 25 постанови КМУ від 03.08.2011 № 845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Листом від 28.11.2018 року Дніпропетровською обласною радою повідомлено, що рішенням обласної ради від 19.10.2018 року № 374-14 прийнята Бюджетна програма "Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпропетровською обласною радою на 2018-2023 роки". Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДКС у Дніпропетровській області, яка призвела до ненадходження на рахунок позивача коштів в порядку виконання судового рішення та вважаючи, що бюджетною програмою "Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпропетровською обласною радою" на 2018-2023 роки" Дніпропетровської обласної ради порушуються права позивача на отримання коштів за судовим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДКС у Дніпропетровській області не було забезпечено виконання судового рішення в частині виділених бюджетною програмою коштів, а ДКС України у порядку здійснення контролю за діяльністю ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області не вжила належних та необхідних заходів у межах своєї компетенції для забезпечення виконання виконавчого листа Апеляційного суду м. Києва від 22.05.2018 № 796/23/2018, при цьому рішення Дніпропетровської обласної ради щодо фінансування заходів на виконання рішень судів і виконавчих документів у 2018 році в межах суми 30000 грн. на рік порушує право позивача на отримання заборгованості та відшкодування інших присуджених витрат на підставі судового рішення, оскільки зазначеної суми коштів недостатньо. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок №845). У п. 3 Порядку №845 зазначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право: 1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів; 2) звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання; 3) безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; 4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання; 5) застосовувати заходи впливу до боржників у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держфінінспекції; 6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком; 7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів (п. 5 Порядку). Згідно п. 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Відповідно до п. 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Аналіз наведених норм свідчить про те, що за наявності у боржника бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється виключно за такою бюджетною програмою. Водночас, у п. 31 Порядку №845 зазначено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Якщо у боржника недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою. Боржник зобов`язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення. Зазначений строк може бути продовжений органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника до двох місяців. Безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань. На період виконання вимоги орган Казначейства відкладає безспірне списання коштів та здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України. Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу. Суд першої інстанції правильно зазначив, що обов`язок з направлення вимоги щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення, покладено законодавцем на орган Казначейства, тобто його територіальний орган. Пунктом 33 Порядку №845 передбачено, що у разі, зокрема, коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. Тобто, законодавцем передбачено можливість поширення на правовідносини щодо стягнення коштів з рахунків органів місцевого самоврядування приписів Порядку №845 в частині, яка визначає порядок безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, у випадку неможливості виконання судового рішення протягом двох місяців з дня надходження документів. Вказаними нормами спростовуються доводи апелянтів про неможливість поширення на спірні правовідносини п. п. 47-49 Порядку №845. Згідно пп. 1 п. 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі (п. 49 Порядку №845). В даному випадку, 04.04.2018 року Апеляційним судом м. Києва було винесено ухвалу у справі № 796/23/2018, якою задоволено заяву Euroecology International Corporation a.s. про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 03.10.2017 року у справі RSP 1555/14. 22.05.2018 року видано виконавчий лист на виконання вказаної ухвали, з якого вбачається, що ухвала набрала законної сили 04.05.2018 року, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - до 05.05.2021 року. Вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні у ГУ ДКС у Дніпропетровській області з 11.03.2019 року. Як правильно зазначив суд першої інстанції будь-яких доказів вчинення передбачених Порядком №845 дій з метою принаймні часткового виконання згаданого судового рішення ГУ ДКС у Дніпропетровській області не надано. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Також, колегія суддів зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Враховуючи наведене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те. що відсутність необхідного обсягу бюджетних асигнувань, неприйняття Дніпропетровською міською радою рішення про здійснення необхідних видатків, існування законодавчого припису щодо обов`язку виконання виконавчих документів виключно у межах бюджетної програми органу місцевого самоврядування, призначеної для виконання судових рішень, жодним чином не свідчить про відсутність допущеної з боку ДКС України та УДКС у Дніпропетровській області бездіяльності щодо виконання виконавчого листа Апеляційного суду м. Києва від 22.05.2018 № 796/23/2018. Згідно п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. У п. 5 вказаного Положення зазначено, що Казначейство з метою організації своєї діяльності, зокрема, контролює діяльність територіальних органів Казначейства. Повноваження Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства передбачені у ч. 1 ст. 112 Бюджетного кодексу України, в якій зазначено, що Казначейство здійснює контроль за: 1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, крім випадку, передбаченого абзацами третім і четвертим частини другої статті 78 цього Кодексу, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності; 2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету; 3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету; 4) відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми; 5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов`язанням та відповідним бюджетним асигнуванням. У ст. 117 Бюджетного кодексу України передбачено заходи впливу за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу, а саме: 1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів; 2) зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1 - 3, 10, 11, 14 - 29, 32 - 36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу; 3) призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22 - 29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу. Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов`язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України; 4) зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу. Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов`язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 122 цього Кодексу; 7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 28 частини першої статті 116 цього Кодексу. Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів передбачає стягнення органами Казначейства України коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (базової дотації) місцевим бюджетам на відповідну суму, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України, - застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно із таким законом. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про наявність в органів ДКС України не лише розрахунково-касової, а й контролюючої функції, а також право застосування певних заходів впливу до учасників бюджетного за порушення бюджетного законодавства. Суд першої інстанції правильно зазначив, що ДКС України у порядку здійснення контролю за діяльністю ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, не було вжито належних та необхідних заходів у межах своєї компетенції для забезпечення виконання виконавчого листа Апеляційного суду м. Києва від 22.05.2018 № 796/23/2018. Колегія суддів зазначає, що Казначейство України утворено для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та з метою організації своєї діяльності наділено повноваженнями здійснювати контроль діяльності територіальних органів Казначейства України та контроль за дотриманням бюджетного законодавства, що спростовує доводи скаржника відносно відсутності у останнього повноважень визначених законом щодо здійснення контролю за виконанням рішень суду до територіальних органів Казначейства, а відтак, невжиття належних заходів щодо забезпечення виконання виконавчого листа свідчить про протиправну бездіяльність такого органу. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 826/19713/16. З урахуванням викладеного у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційних скарг зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційні скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзивах на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційні скарги відповідачів не містять. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І.В. Федотов Є.О. Сорочко