Постанова 4854 № 540/725/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/725/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Дата і місце ухвалення 17.06.2020р., м. Херсон П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року по справі №540/725/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та касування вимоги, В С Т А Н О В И В: 19.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - Головне управління ДПС у Херсонській області) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-7828-51 від 13.11.2018 року про сплату недоїмки у розмірі 15819,54 грн. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року позов задоволено. Суд визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області та стягнув з відповідача користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Додатковим рішенням Херсонський окружний адміністративний суд від 17 червня 2020 року стягнув з Головного управління ДПС у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6306 грн. Не погоджуючись з додатковим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат без призначення судового засідання, та належного сповіщення сторін, внаслідок чого порушив вимоги ст. 252 КАС України. На думку апелянта обраний судом спосіб розгляду поданої позивачем заяви позбавили податковий орган можливості скористатись наданими йому КАС України правами, та заявити обґрунтоване клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Також, апелянт зауважив, що заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу з доказами їх оплати отримана судом першої інстанції лише 05.06.2020 року, тобто з пропуском встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України строку, а отже мала бути залишена без розгляду. З приводу наданої позивачем квитанції у підтвердження оплати послуг адвоката, зазначив, що остання подана передчасно, оскільки згідно п. 2.3 п.2 Договору про надання правової допомоги позивач мав сплати відповідні кошти після набрання судовим рішення законної сили. Крім цього, апелянт вважає, що позивачем не доведено реальність втрат на правничу допомогу. У зв`язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування додаткового рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року та прийняття нового про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Аналіз наведених вище положень Закону №5076-VI дає підстави для висновку, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI). Згідно ст. 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Системний аналіз положень ст.134 КАС України дає підстави для висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При прийнятті рішення про стягнення з Головного управління ДПС у Херсонській області на користь ОСОБА_1 6306 грн. витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що понесена сума витрат повністю підтверджена матеріалами справи, а саме: - копією договору №2020/14 від 18 березня 2020 року про надання правничої допомоги, укладеним між адвокатом Крижановським М.М. та ОСОБА_1 ; - копією акта від 15.04.2020 року №1 здавання-приймання виконаних робіт (послуг) згідно договору про надання правничої допомоги №2020/14 від 18 березня 2020 року; - рахунок від 15.04.2020 року №1 для оплати послуг отриманих за актом від 15.04.2020 року №1; - квитанцію від 03.06.2020 року №0.0.1725739728.1 про сплату витрат на правову допомогу в сумі 6306,00 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено надання позивачу професійної правничої допомоги на суму 6306,00 грн. При цьому, судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта, з приводу порушення судом першої інстанції порядку розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення, встановленого ст. 252 КАС України шляхом вирішення її в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, виходячи з наступного. За змістом ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Враховуючи, що основне рішення Херсонського окружного адміністративного суду ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обрав вірний порядок вирішення поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Також, судова колегія вважає безпідставним доводи апелянта, що обраний судом першої інстанції спосіб розгляду поданої позивачем заяви, позбавили останнього можливості скористатись наданими йому КАС України правами, та заявити обґрунтоване клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки в матеріалах справи наявні письмові заперечення податкового органу від 16.06.2020 року, аналіз змісту яких свідчить про обізнаність податкового органу про подання позивачем відповідної заяви, що спростовує доводи апелянта про позбавлення його права на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Крім цього, колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на порушення позивачем строку подання зави про ухвалення додаткового судового рішення, а також доказів у підтвердження вартості витрат на правову допомогу, виходячи з наступного. Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. В свою чергу, ч. 2 ст.250 КАС України визначено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Враховуючи, що договір про надання правничої допомоги, акт здавання-приймання виконаних робіт (послуг), рахунок на оплату послуг отримано судом першої інстанції 27.04.2020 року, тобто до ухвалення основного судового рішення, судова колегія вважає, що надані позивачем докази, у підтвердження витрат на правову допомогу подані позивачем в межах визначених КАС України строків, а отже підстави для залишення заяви про ухвалення додаткового судового рішення з питань відшкодування витрат на правову допомогу без розгляду, відсутні. Інші наведені апелянтом доводи не спростовують вірність висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування вірно ухваленого судового рішення. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя Бойко А.В. Судді Єщенко О.В. Шевчук О.А.