Постанова 4852 № 340/3060/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 340/3060/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року (суддя Жук Р.В., повний текст рішення складений 09 липня 2020 року) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Стрюкової Ірини Олександрівни про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 у листопаді 2019 року звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів (друга черга) Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та зобов`язати відповідача включити ОСОБА_1 до другої черги зазначеного реєстру відповідно до рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 29.03.2017 у справі ЄУН 405/6982/16-ц. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 2007 року працювала на посаді директора Кіровоградської філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик». У грудні 2011 року ОСОБА_1 переведена на посаду директора Кіровоградського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик». Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 234 від 05.04.2016 ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 від 05.04.2016, згідно з яким з 05.04.2016 запроваджено тимчасову адміністрацію у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик». Згідно з рішенням Правління Національного банку України № 46-рш від 02.06.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 913 від 03.06.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку». Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1426-к від 11.08.2016 ОСОБА_1 звільнена з посади директора Кіровоградського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 29.03.2017 у справі № 405/6982/16-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19.09.2019, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено формулювання причини звільнення та дату звільнення ОСОБА_1 вважати ОСОБА_1 звільненою з посади директора Кіровоградської філії Кіровоградського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства з 31.10.2016. Стягнено з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 38261,00 грн. середнього заробітку, обрахованого без податків та обов`язкових платежів, за час вимушеного прогулу, 2000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» з заявою щодо включення до реєстру вимог кредиторів (друга черга) на підставі рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 29.03.2017 у справі № 405/6982/16-ц. У листопаді 2019 року адвокатом Семеновим Є.О., у зв`язку з наданням правничої допомоги ОСОБА_1 , направлено адвокатський запит до ПАТ «КБ «Хрещатик», в якому останній просив надати інформацію про причини невиконання судового рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 29.03.2017 у справі № 405/6982/16-ц, а також орієнтовний строк його виконання. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Стрюковою І.О. направлено відповідь за № 3/4438 від 21.11.2019, в якій повідомлено, що постановами Правління ПАТ КБ «Хрещатик» Нісаїлову О.П. включено до Переліку пов`язаних з банком осіб. ОСОБА_1 оскаржила постанови Правління щодо включення її до переліку пов`язаних з банком осіб, але рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.03.2017 у справі № 405/7248/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11.05.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відповідно до п. 9 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб-підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку, задовольняються в дев`яту чергу. Вважаючи протиправними такі дії, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1 та підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно з пунктом 1, 3 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. У цій справі правовідносини стосуються дій Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів (друга черга) ПАТ «КБ «Хрещатик» та зобов`язання включити ОСОБА_1 до другої черги зазначеного реєстру відповідно до рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 29.03.2017 у справі № 405/6982/16-ц. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (частина 1 статті 3 Закону). Згідно із частиною 1 статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною 2 статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. З наведеного вбачається, що на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Правовідносини в адміністративній справі № 340/3060/19, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку. Повноваження Уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 3 частини 1 статті 48 Закону № 4452-VI. Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені позивачем вимоги випливають із зобов`язань Банку по виплаті заробітної плати, Уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин. Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. У свою чергу, враховуючи суб`єктний склад правовідносин, даний спір належить до підвідомчості судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. Вказані висновки узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах: від 13 червня 2019 року у справі № 826/6897/16, від 22 серпня 2019 року у справі № 826/7042/16, від 22 серпня 2019 року у справі № 826/6934/16. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року в адміністративній справі № 340/3060/19 скасувати. Провадження в адміністративній справі № 340/3060/19 закрити. Постанова суду набирає законної сили з 19 листопада 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 19 листопада 2020 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров