Постанова 4852 № 340/3262/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 340/3262/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Семенова Євгенія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року у адміністративній справі №340/3262/19 (головуючий суддя першої інстанції Притула К.М.) за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ Хрещатик» Стрюкової Ірини Олександрівни про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Позивач 18.12.2019 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ Хрещатик» Стрюкової І.О., в якому просив визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні заяви від 19.11.2019 року та зобов`язати включити позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», які мають право на гарантоване державою відшкодування (у межах встановленого законом граничного розміру) грошових коштів за вкладом за рахунок Фонду, і затвердити відповідні зміни до реєстру відшкодування вкладникам для здійснення гарантованих виплат у розмірі 163185,93 грн.. В обґрунтування позову зазначено, що 19.11.2019 року він звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про включення до загального реєстру вкладників та виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами. Листом від 02.12.2019 року №3/4617 повідомлений Фондом про те, що він як пов`язана із ПАТ «КБ «Хрещатик» особа у 2016 році був включений до реєстру кредиторів банку у дев`яту чергу, а тому не має права на виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами. Позивач вважає, що має бути включеним до загального реєстру вкладників із виплатою гарантованої суми відшкодування за вкладами. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Рішення суду першої інстанції ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження. У суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2016 року між позивачем і публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Кіровоградського регіонального відділення на строк по 19.08.2016 року укладений договір № 292D-659846 банківського вкладу «Живи сонячно» в доларах США (а.с.8-9). На виконання умов договору Банк прийняв належні позивачу грошові кошти у сумі 6500 дол. США з умовою сплати процентної ставки в розмірі 9% річних від суми вкладу. При цьому відповідно до п.п.3.4 п.3 зазначеного договору Банк зобов`язався в останній день терміну розміщення вкладу повернути позивачу шляхом перерахування на картковий рахунок суми вкладу та нарахованих процентів. Згідно постанови Правління Національного банку України від 02.06.2016 року №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик». На підставі вказаних вище рішень ОСОБА_2 подана кредиторська вимога про включення до реєстру кредиторів. Довідкою Банку від 26.09.2016 року №2-3/3/9161 кредиторські вимоги позивача визнані у грошовій сумі 163185,93 грн. та включені до реєстру кредиторів у 9 (дев`яту) чергу, відповідно до положень ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.10). Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.01.2017 року у справі №826/6665/16 визнано протиправною та скасовано постанову НБУ від 05.04.2016 року №234 Про віднесення «ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних. Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16.05.2019 року скасовано рішення судів попередніх інстанцій у справі №826/6665/16 і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У зв`язку з ухваленням Верховним Судом постанови від 16.05.2019 року у справі №826/6665/16, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1503 від 13.06.2019 року продовжено процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом продовження в ньому тимчасової адміністрації строком на 5 днів з 14.06.2019 року. Рішенням Правління НБУ від 18.06.2019 року №415-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №1548 від 19.06.2019 року про здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» протягом двох років з 20.06.2019 року до 19.06.2021 року включно. 10.07.2019 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було опубліковано оголошення про рішення Фонду від 04.07.2019 року №1683 щодо затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик». При цьому, оголошення містило інформацію стосовно того, що повторно пред`являти кредиторські вимоги, які були подані у 30-ти денний термін з 09.06.2016 року, та акцептовані Фондом не вимагається. 19.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про включення до загального реєстру вкладників та виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами (а.с.11-12). Листом від 02.12.2019 року №3/4617 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» Стрюкова І.О. повідомила позивача про те, що він як пов`язана із ПАТ «КБ «Хрещатик» особа у 2016 році був включений до реєстру кредиторів банку у дев`яту чергу, а тому відсутні підстави для задоволення заяви (а.с.13-14). Не погодившись з такою відмовою, позивач оскаржив її до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявність підстав для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін щодо нього, відповідно до розділу VII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2017 року № 3711. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (далі по тексту - Закон №4452) та Положенням про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2017 року №3711 (далі по тексту - Положення №3711). Частиною 1 ст. 3 Закону №4452 встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в ст.12 Закону №4452. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Згідно п.4 ч. 3 ст. 26 Закону №4452 Фонд не відшкодовує кошти розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення). Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону №4452 кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами у 9 чергу. Згідно ч.1 ст. 49 Закону №4452 Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Відповідно до ч.2 ст.49 Закону №4452 протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює складання реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Частиною 3 ст.49 Закону №4452 встановлено, що реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. З матеріалів справи вбачається, та проти цього не заперечує позивач, що його кредиторські вимоги, як пов`язаної особи визнані у грошовій сумі 163185,93 грн. та включені до реєстру кредиторів у 9 (дев`яту) чергу, за його заявою позивача та на підставі рішення правління НБУ від 02.06.2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик». Тобто, позивача внесено до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів. Позивач в апеляційній скарзі зазначає про визнання протиправним та скасування судом постанови Правління Національного банку України від 02.06.2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», проте позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, на підтвердження вказаної обставини, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Натомість, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі №826/3021/18 зупинено дію та виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 року у справі №826/3021/18, якими, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», а також зобов`язано Національний банк України повернути Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик» банківську ліцензію від 11.10.2011 року №158 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (з додатками) від 11.10.2011 року №158, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду. На час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції перегляд у касаційному порядку рішень судів у справі №826/3021/18 Верховним Судом не закінчено. Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказів наявності підстав для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін щодо позивача, відповідно до положень розділу VII Положення № 3711. Тобто, з реєстру акцептованих вимог кредиторів ОСОБА_1 не виключено, а відтак, за умови внесення позивача одночасно з вказаним реєстром і до переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на гарантоване державою відшкодування грошових коштів за вкладом за рахунок Фонду, відбудеться подвійна реєстрація позивача у вказаних реєстрах, що не передбачено законом. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, доведено правомірність відмови у задоволенні заяви про включення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», які мають право на гарантоване державою відшкодування (у межах встановленого законом граничного розміру) грошових коштів за вкладом за рахунок Фонду. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. За приписами пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року про відкриття провадження справу №340/3262/19 визнано справою незначної складності та розглянуто її за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак рішення у вказаній справі касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Семенова Євгенія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року у адміністративній справі №340/3262/19 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року у адміністративній справі №340/3262/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 4, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак