Постанова 4851 № 591/4177/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 р.Справа № 591/4177/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сидоренко А.П., м. Суми, повний текст складено 12.10.20 року по справі № 591/4177/20 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради (далі - Адміністративна комісія при виконкомі СМР, відповідач), в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № 770 від 22 червня 2020 року про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, провадження по справі закрити. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12.10.2020 позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради про накладення адміністративного стягнення № 770 від 22 червня 2020 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. 00 коп. та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 420 грн. 40 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважаючи оскаржуване рішення таким, що ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що адміністративною комісією при виконавчому комітеті Сумської міської ради при винесенні постанови № 770 від 22.06.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності виконані всі вимоги закону: - відповідно до ст. 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення була належним чином підготовлена до розгляду на засідання адміністративної комісії, що відбулось 22.06.2020; - зазначена адміністративна справа підлягає розгляду адміністративною комісією згідно підвідомчості розгляду справ відповідно до ст. 218 КУпАП; - протоколи про адміністративні правопорушення № 000325 від 10.06.2020, № 000326 від 10.06.2020 складені без порушень норм закону та відповідають вимогам змісту протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачені ст. 256 КУпАП; - при розгляді справи про адміністративне правопорушення дотримано всі норми закону щодо процесу розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення рішення, досліджено всі наявні матеріали справи, враховано всі обставини відповідно до ст. 280 КУпАП, встановлено факт порушення позивачем п.п. 8 п. 6 розділу IV та п.п. 23 п. 11.2. розділу XI Додатку до рішення Сумської міської ради «Про затвердження Правил благоустрою міста Суми» від 26 грудня 2014 року № 3853-МР. Проте, на думку відповідача, судом першої інстанції при ухваленні рішення були неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, а тому відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12.10.2020 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Позивач повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, вказаному у позовній заяві, що підтверджується телефонограмою. Відповідач повідомлявся на електронну адресу. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно з приписами ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою № 770 від 22 червня 2020 року на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, з підстав порушення ним п.п. 8 п.6 розділу ІV п.п.23, п. 11.2 розділу ХІ Додатку до рішення Сумської міської ради «Про затвердження Правил благоустрою міста Суми» від 26 грудня 2014 року № 3853-МР. Не погодившись з вказаною постановою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідач не врахував, чи може позивач бути суб`єктом вказаного правопорушення, а відповідно, відсутній і склад адміністративного правопорушення, оскільки наявність суб`єкта обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння як адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з п.п. 7 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97 від 21.05.1997, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" № 2807-4 від 06.06.2005 встановлено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Частиною 4 статті 20 вказаного Закону передбачено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. Відповідно до ч. 1 ст. 34 цього Закону, правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил. Так, рішенням Сумської міської ради від 26 грудня 2014 року № 3853-МР (розміщено на сайті Сумської міської ради за посиланням https://smr.gov.ua/uk/dokumenti) затверджено Правила благоустрою міста Суми згідно з додатком до даного рішення (далі - Правила благоустрою міста Суми), які визначають порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою міста Суми, регулюють права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, визначають здійснення ефективних і комплексних заходів утримання території населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів, створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення № 770 від 22.06.2020 начальником відділу контролю за благоустроєм території міста управління Інспекція з благоустрою міста Суми ОСОБА_2 виявлено, що за адресою: м. Суми, вул. Харківська, на зупинці громадського транспорту вул. СКД біля входу до приміщення відділення «Ваша готівочка» ТОВ «Лаймп Капітел» не забезпечено утримання урни для збору сміття в належному санітарному стані, а саме, урна не звільнена від сміття по мірі наповнення, що є порушенням п.п. 23, п. 11.2 розділу XI Додатку до рішення Сумської міської ради «Про затвердження Правил благоустрою міста Суми» від 26 грудня 2014 року № 3853-МР. Також, 10 червня 2020 року о 09 год. 45 хв. головним спеціалістом ОСОБА_3 «Інспекція з благоустрою м. Суми» Сумської міської ради виявлено, у м. Суми по вул. Харківська, на зупинці громадського транспорту вул. СКД біля входу до приміщення відділення «Ваша готівочка» ТОВ «Лаймп Капітел» не забезпечено утримання в неналежному санітарному-технічному стані, а саме, на території не здійснений своєчасний покіс трави, висота якої перевищує 10 см, не знищені бур`яни, що є порушенням п.п. 8, п. 11.2 розділу XI Додатку до рішення Сумської міської ради «Про затвердження Правил благоустрою міста Суми» від 26 грудня 2014 року № 3853-МР. У зв`язку з цим, складено відповідні протоколи від 10.06.2020 № 000325, № 000326 та в подальшому позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, настає в разі порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. Згідно з п.п. 23 п. 11.2. розділу XI Додатку до рішення Сумської міської ради «Про затвердження Правил благоустрою міста Суми» від 26 грудня 2014 року № 3853-МР підприємства, установи та організації (в особі їх посадових осіб), фізичні особи-підприємці, громадяни, іноземці, особи без громадянства, балансоутримувачі, власники та орендарі об`єктів зобов`язані: забезпечувати постійне утримання урн в належному санітарно-технічному стані та звільняти їх від сміття по мірі наповнення. Відповідно до п.п. 8 п. 6 розділу IV Додатку до рішення Сумської міської ради «Про затвердження Правил благоустрою міста Суми» від 26 грудня 2014 року № 3853-МР підприємства, установи і організації на власних, закріплених та/або прилеглих територіях зобов`язані здійснювати весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: регулярне знищення бур`янів, скошення трави, висота якої перевищує 10 см, видалення сухостійних дерев та чагарників, видалення сухого та поламаного гілля та забезпечення їх вивезення. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем прийнято рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 152 КУпАП в сумі 1700 грн. з підстав порушення ним п.п. 8 п.6 розділу ІV, п.п. 23, п. 11.2 розділу ХІ Додатку до рішення Сумської міської ради «Про затвердження Правил благоустрою міста Суми» від 26 грудня 2014 року № 3853-МР. В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.09.2020 по справі № 127/18265/16-а. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можно кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Об`єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми. Об`єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами. Суб`єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. У силу статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Таким чином, притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення. При цьому, саме адміністративне правопорушення може існувати лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення. Одним із перелічених складових, зокрема, є і наявність суб`єкта адміністративного правопорушення. Таким чином, для можливості притягнення конкретної особи до відповідальності, необхідно з`ясувати чи вона є (може бути) суб`єктом адміністративного правопорушення, а саме, з`ясувати можливість притягнення такої особи до відповідальності (вік, осудність, обов`язки, інші спеціальні ознаки тощо) та наявність причинного зв`язку між діянням особи та наслідками. Тобто, існування такої складової як суб`єкт правопорушення можливе лише за наявності причинного зв`язку між об`єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення). Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.06.2020 по справі № 686/14075/16-а. На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до протоколів про адміністративне правопорушення № 000326, № 00325 від 10 червня 2020 року додано копію фотоматеріалу. Проте, зазначена фотографія не відображає місце вчиненого правопорушення, обставин вчинення правопорушення саме позивачем, а отже, вона не відображає подію правопорушення. Будь-яких інших доказів вчинення позивачем правопорушення відповідачем не надано. Окрім того, в даному випадку, відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не в повному обсязі з`ясовано всі обставини цієї справи, не перевірено, які умови стали причиною скоєння правопорушення, не встановлено осіб, які безпосередньо вчинили адміністративне правопорушення, не надано доказів на підтвердження того, що саме на позивача, як посадової особи ТОВ «Лайм Кепітел», покладено обов`язки забезпечення утримання урни для збору сміття та покосу трави. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що протоколи складалися зі слів позивача колегія суддів не спростовує, однак з вказаних протоколів вбачається, що позивач лише представився посадовим особам старшим менеджером вказаного відділення № 2 «Ваша готівочка» ТОВ «Лайм Капітел», та не вказував, що на нього покладено обов`язки забезпечення утримання урни для збору сміття та покосу трави. Обґрунтувань та доказів того, з яких підстав відповідачем встановлено позивача як відповідальну особу за вказані вище порушення, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано. Таким чином, приймаючи рішення про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідач безпідставно не врахував, чи може позивач бути суб`єктом вказаного правопорушення, а відповідно, відсутній і склад адміністративного правопорушення, оскільки наявність суб`єкта обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння як адміністративного правопорушення, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про правомірність прийнятої постанови та не підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення дотримано всі норми закону щодо процесу розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення рішення, в даному випадку, колегія суддів не спростовує, однак зауважує, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з інших підстав, а саме: за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Стосовно решти доводів апеляційної скарги колегія суддів ураховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії, параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12.10.2020 року по справі № 591/4177/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова