Постанова 4851 № 524/1994/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 р.Справа № 524/1994/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Ярового Віктора Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д., м. Кременчук, повний текст складено 04.08.20 року по справі № 524/1994/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Ярового Віктора Миколайовича третя особа: Батальйон патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з адміністративним позовом до Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Ярового Віктора Миколайовича (далі - Інспектор роти № 1 Яровий В. М.), третя особа: Батальйон патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП, в якому просила суд скасувати постанову серії ЕАК № 2311797 від 29.03.2020 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.08.2020 позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2311797, винесену 29.03.2020 Інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Яровим Віктором Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрито. Інспектор роти № 1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Яровий В. М., не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки на відеозаписі, який був наданий відповідачем, не зафіксовано факт порушення позивачем п. 9.2 "б" ПДР України, а інших доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що ним не було вчинено порушення ПДР України, відповідачем не надано, підлягають задоволенню позовні вимоги. На спростування доводів позивача, викладених в позові, зокрема, про відсутність в матеріалах справи відеозапису з нагрудного реєстратора, до відзиву на адміністративний позов був долучений диск з відеозаписом, зафіксованим на нагрудну відеокамеру працівника поліції, відомості про технічний засіб, на який зафіксовано відео, відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП, внесенні до п. 9 оскаржуваної постанови (Ві-01119, файл 20200329212310000652). З вказаного відеозапису вбачається, що під час з`ясування фактичних обставин справи позивач, як водій не заперечувала, що, керуючи транспортним засобом, здійснювала поворот та не увімкнула світловий покажчик повороту відповідного напрямку під час виконання даного маневру, що є порушенням п. 9.2 «б» ПДР України. При цьому, Позивачем до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. За наслідками апеляційного перегляду відповідач просить суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.08.2020, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивачка подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.08.2020. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою, та на електронну адресу. Відповідач та третя особа повідомлялись на електронну адресу. В апеляційній скарзі відповідач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 29.03.2020 інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Яровим В. М. винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2311797, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 425 грн. Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому в обґрунтування своєї позиції зазначає, що дана постанова винесена всупереч вимогам чинного законодавства, не відповідає вимогам КУпАП, а отже є незаконною та підлягає скасуванню. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з ст. 6 Закону України Про Національну поліцію поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про Національну поліцію під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України Про дорожній рух учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України Про дорожній рух визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. за № 1306 (із змінами та доповненнями). Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення Серії ЕАК № 2311797 від 29.03.2020, інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Яровим В. М. встановлено, що 29.03.2020 о 10:04 в м. Кременчук, вул. Свіштовська, 4, позивачка, керуючи транспортним засобом, не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушила п. 9.2 "б" ПДР України. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 122 КУпАП, настає в разі проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Підпунктом б пункту 9.2 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду першої інстанції наданий відеозапис, дослідивши який, колегія суддів зазначає, що з нього не вбачається факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме: не зафіксовано сам факт порушення п. 9.2 "б" ПДР України. З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги наданий відповідачем відеозапис, оскільки зафіксовані в ньому відомості не узгоджуються з інкримінованими ОСОБА_1 діями, а відтак, зазначений відеозапис не містить інформації щодо предмету доказування в межах даного спору. Інших доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що ним не було вчинено порушення ПДР України, відповідачем надано не було. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім. Доказів вчинення правопорушення (обґрунтовані пояснення, пояснення свідків тощо) відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, тобто в матеріалах справи відсутні дані, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив порушення, за яке передбачена відповідальність згідно з ст. 122 КУпАП. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 у справі № 338/855/17. Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач не заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач не визнає факт порушення ним правил дорожнього руху та саме з урахуванням вказаної обставини звернувся до суду з цим адміністративним позовом про скасування постанови Серії ЕАК № 2311797 від 29.03.2020. Окрім того, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17. Посилання апелянта на те, що позивачем не було доведено дотримання ним Правил дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом у сукупності, викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. З урахуванням вищезазначеного, відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доводи апеляційної скарги стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова у справі про адміністративне правопорушення Серії ЕАК № 2311797 від 29.03.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню. Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Ярового Віктора Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.08.2020 року по справі № 524/1994/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін