Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/5754/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" листопада 2020 р. Справа№ 910/5754/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Зубець Л.П. Алданової С.О. при секретарі Яценко І.В. участю представників зазначених в протоколі від 04.11.2020р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Главного Павла Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020р. у справі № 910/5754/20 (суддя Павленко Є.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Фізичної особи - підприємця Главного Павла Володимировича про стягнення 240 230,04 грн. ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Главного Павла Володимировича (заборгованості в сумі 240 230,04 грн., з яких: 231 350,00 грн. - основний борг, 6 940,50 грн. - неустойка, 1 939,54 грн. - три проценти річних, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг від 5 серпня 2019 року № 05082019. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 року у справі № 910/5754/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Главного Павла Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" 231 350 (двісті тридцять одну тисячу триста п`ятдесят) грн. 00 коп. попередньої оплати, 6 940 (шість тисяч дев`ятсот сорок) грн. 50 коп. неустойки, а також 3574 (три тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн. 36 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Главний Павло Володимирович звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 року у справі № 910/5754/20 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Главного Павла Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" 231 350 грн. 00 коп. попередньої оплати, 6 940 грн. 50 коп. неустойки, а також 3574 грн. 36 коп. судового збору та ухвалити нове рішення в частині стягнення 231 350,00 грн попередньої оплати, 6 940, 50 грн неустойки та 3 574, 36 горн судового збору, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса" в стягнення 231 350 грн. 00 коп. попередньої оплати, 6 940 грн. 50 коп. неустойки та 3574 грн. 36 коп. судового збору. В частині відмови в стягненні трьох процентів річних просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 року у справі № 910/5754/20 без змін. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 року, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Главного Павла Володимировича передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Алданова С.О., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Главного Павла Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 року у справі № 910/5754/20 та призначено справу до розгляду на 04.11.2020 р. 21.10.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 року у справі № 910/5754/20 без змін. 21.10.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. Представник відповідача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 року у справі № 910/5754/20 скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Представник позивача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила таке. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 5 серпня 2019 між Товариством та Підприємцем було укладено договір про надання послуг № 05082019, за умовами якого останній зобов`язався надавати Товариству послуги у сфері інформатизації й виконати роботи з оптимізації та просування його вебсайту, а позивач - оплатити належним чином надані послуги. Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою Товариства. Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що послуги надаються на постійній основі щомісячно в період з 1 серпня 2019 року по 31 грудня 2020 року. За умовами пункту 2.1.7 договору виконавець зобов`язався надавати замовнику звіт про надання послуги та акт приймання-передачі наданих послуг. Відповідно до пункту 3.1 договору фактом, що підтверджує передачу виконавцем та приймання замовником наданих послуг є підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Такий акт складається виконавцем у двох оригінальних примірниках, що мають бути підписані в паперовому вигляді підписом виконавця та надані замовнику протягом 10 календарних днів, наступних за днем завершення надання послуг в окремому звітному періоді, - календарному місяці. Замовник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дати одержання від виконавця відповідного акту та належного надання послуг підписати акт або направити виконавцю письмову мотивовану відмову від прийняття наданих послуг та підписання акту із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків у наданих послугах (пункт 3.2 договору). Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що при відсутності письмової мотивованої відмови від прийняття послуг від замовника протягом 10 робочих днів з моменту закінчення звітного періоду, послуги вважаються наданими належним чином. Відповідно до пункту 3.5 договору за підсумками кожного місяця виконавцем у період з 1 по 10 число, що слідує за звітним періодом, надається замовнику пакет документів (акт звірки взаєморозрахунків, звіти тощо). Всі документи направляються виконавцем на адресу замовника (та на електронну пошту). Згідно з пунктом 3.6 цієї угоди замовник зобов`язаний підписати та повернути виконавцю акт звірки взаєморозрахунків та акт наданих послуг протягом 5 робочих днів з моменту його надання замовнику або в такий самий строк надати письмові мотивовані зауваження. Документи повинні бути направлені виконавцем таким чином, що виключає можливість їх неодержання замовником. Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що замовник сплачує платіж у розмірі 100 % від загальної вартості послуг, що зазначені у відповідних додатках до цього договору, протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку на оплату. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного правочину Підприємець виставив рахунок на оплату від 1 січня 2020 року на суму 231 350,00 грн., у тому числі ПДВ 20 %. Даний рахунок повністю оплачений Товариством 8 січня 2020 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 00276666 від цієї ж дати. Всупереч прийнятим домовленостям Підприємець послуги в січні 2020 року не надав, у зв`язку з чим Товариство зверталося до останнього з претензією від 18 лютого 2020 року № 18/02/20-1юр. Однак відповідачем жодних дій щодо погашення боргу вчинено не було. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). ( ст. 530 ЦК України). Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Позаяк Главою 63 ЦК України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем. За приписами частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається, що послуги за січень 2020 року відповідачем надані належним чином та виконані в повному обсязі, дані твердження як судом першої інстанції так апеляційною інстанцією визнаються необґрунтованим, з огляду на наступне. Згідно частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. За умовами пунктів 3.1, 3.5, 3.6 договору сторони погодили, що підтвердженням надання послуг виконавцем є акт приймання-передачі послуг, що має бути підписаний останнім у паперовому вигляді та наданий замовнику протягом 10 календарних днів після завершення надання послуг у кожному календарному місяці. Крім того, виконавець кожний місяць у період з 1 по 10 число місяця, що слідує за звітним, має направити акт звірки взаєморозрахунків та звіти на адресу замовника (та на електронну пошту) у такий спосіб, що виключає можливість неодержання замовником цих документів. Матеріали справи не містять доказів направлення Підприємцем на адресу Товариства акту приймання-передачі послуг, акту звірки взаєморозрахунків та звіту за січень 2020 року в установлених договором порядку і формі. Таким чином, твердження Підприємця про відсутність мотивованої відмови Товариства від підписання акту приймання-передачі послуг та направлення ним відповідної претензії після обумовленого договором строку, не відповідають дійсним обставинам справи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 231 350,00 грн. є доведеною та обґрунтованою, оскільки судом встановлено факт порушення Підприємцем договірних зобов`язань у частині надання послуг у січні 2020 року. Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з Підприємця 6 940,50 грн. неустойки, нарахованої на відповідну суму ненаданих послуг. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно частини 4 статті 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до пункту 5.2.1 договору при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору, що сталося з вини виконавця, останній за кожним фактом порушення/невиконання сплачує замовнику неустойку в розмірі 3 % від загальної вартості послуг у тому звітному періоді, під час надання яких мало місце відповідне невиконання або неналежне виконання, а також компенсує замовнику всі збитки, завдані фактом відповідного порушення/невиконання. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду та вважає, що заявлений Товариством до стягнення розмір неустойки не перевищує обрахованого судом розміру цієї штрафної санкції, нарахованої на суму не наданих послуг у розмірі 231 350,00 грн. за січень 2020 року та підлягає задоволенню. Також, у зв`язку з невиконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо надання послуг, позивач, посилаючись на частину 2 статті 625 ЦК України, також просив суд стягнути з відповідача 1 939,54 грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, як на суму попередньої оплати, у розмірі 231 350,00 грн., за період з 9 січня 2020 року (з моменту, коли відповідач отримав вказану суму) по 21 квітня 2020 року. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Водночас, відповідно до частини 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, про яке зазначено в частині 2 статті 625 ЦК України, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за ненадані послуги. Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних, оскільки підстави для нарахування та стягнення з Підприємства трьох процентів річних за не надані послуги відсутні. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, обставини, викладені фізичною особою - підприємцем Главним Павлом Володимировичем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2020 р. у справі № 910/5754/20 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального й процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга фізичної особи - підприємця Главного Павла Володимировича не підлягає задоволенню. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на фізичну особу - підприємця Главного Павла Володимировича. Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Главного Павла Володимировича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2020 р. у справі № 910/5754/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на фізичну особу - підприємця Главного Павла Володимировича.

4. Матеріали справи № 910/5754/20 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 19.11.2020року. Головуючий суддя А.І. Мартюк Судді Л.П. Зубець С.О. Алданова