Постанова Київський апеляційний суд № 761/13179/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 761/13179/20 Апеляційне провадження 22-ц/824/12468/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Кравець В.А, Мазурик О.Ф. при секретарі Синявському Д.В. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «Аграрний фонд» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року, постановлену під головуванням судді Юзькової О.Л., про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд», треті особі Дочірнє підприємство «Агрофонд - Зерно», Дочірнє підприємство «Агрофінфонд» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Аграрний фонд», в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 13.03.2020 № 53 та поновити його на посаді директора ДП «Агрофонд - Зерно»та ДП «Агрофінфонд»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначав, що 04.12.2019 наказом відповідача № 84 його призначено директором ДП «Агрофонд - Зерно» та за сумісництвом директором ДП «Агрофінфонд». Цього ж дня укладено договір у формі контракту. 21.04.2020 прибувши на робоче місце він не зміг потрапити у будівлю, оскільки електронна перепустка, яка надає право на прохід, була заблокована. Дізнавшись від співробітника підприємства, що наказом від 13.03.2020 № 53 його відсторонено від виконання повноважень директора. Він викликав слідчу - оперативну групу поліції та повідомив про вчинення посадовими особами підприємства злочину, передбаченого ст. 172, та 364 - 1 КК України. Зазначає, що у вищезгаданому наказі строк його відсторонення та підстави не зазначені. Крім того, на період видачі наказу він перебував на лікарняному. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2020 провадження у справі закрито. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на неправильне застосування норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, він не подавав клопотання про заміну відповідача чи залучення співвідповідача та суд ухвалою не залучав інших відповідачів. Доказів про те, що ПАТ «Аграрний фонд» припинено не надано, проте суд розглянув клопотання АТ «Аграрний фонд». Він звернувся з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу відповідача, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а суд безпідставно змінив предмет спору. На момент прийняття судом першої інстанції ухвали про закриття провадження у справі наказу АТ «Аграрний фонд» щодо скасування якого заявлено позов не існує. Суд не мав права розглядати клопотання про закриття провадження, оскільки представником ПАТ «Аграрний фонд» не надано доказів щодо належного уповноваження на вчинення будь - яких процесуальних дій у розумінні ст. 59, 60 ЦПК України. Судом не наведено мотивів з яких він виходив задовольняючи клопотання. Посилання суду на рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-2/2010 щодо офіційного тлумачення частини третьої ст. 99 ЦК України є помилковим, оскільки правова позиція стосується «усунення» уповноваженим органом члена його виконавчого органу в межах корпоративних відносин у сфері управлінської діяльності, а його відсторонено від посади як найманого працівника відповідно до КЗпП України. Суд не звернув уваги, що він не є членом виконавчого органу, загальні збори не передбачені статутом відповідача, збори не створені, рішення про створення виконавчого органу не приймалось. Вважає, що суд першої інстанції мав керуватись ст. 46 КЗпП України, а не нормами ЦК України. Крім того, зазначає, що відзив на позовну заяву подано з пропуском строку для його подання. У відзиві на апеляційну скаргу в.о голови правління АТ «Аграрний фонд» - Банчук Б.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість. Зазначає, що суд першої інстанції залучив АТ «Аграрний фонд» замість ПАТ «Аграрний фонд» як належного відповідача, оскільки відбулась зміна типу товариства та його місцезнаходження. Вважає посилання апелянта на те, що судом змінено предмет спору безпідставним, оскільки вони подали клопотання про зміну найменування та юридичної адреси відповідача. Справа віднесена до малозначних, а тому всі заяви та клопотання подані належним представником. Зауваження позивача, щодо неналежного завірення доданих до відзиву документів суперечать ЦПК України. Судом правильно застосовано рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України, оскільки в даному рішення роз`яснено, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентними органами рішень про обрання (призначення) усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатись не у межах трудових, а у межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним. У відзиві на апеляційну скаргу т.в.о директора ДП «Агрофонд - зерно» - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Зазначає, що відповідно до ст. 10.2 Статуту «Агрофонд - зерно» управління підприємством здійснюється директором, який призначається наказом голови правління засновника. Директор здійснює управління підприємством та є його виконавчим органом. Також Статутом передбачений об`єм повноважень директора та межі його компетенції. Вважає, що жодна норма закону не ототожнює керівника/директора дочірнього підприємства з найманим працівником. У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_4 та представник третіх осіб Лаухіна В.В. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник з корпоративних відносин між учасником товариства. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ про тимчасове відсторонення його від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд - зерно» та поновити його на посаді. Відповідно до частини третьої ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.01.2010 № 1-2/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України роз`яснив, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним. Зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства відкликати члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив. Згідно зі ст. 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Припинення повноважень особи на управління товариством за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору, відсторонення від роботи тощо) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження такої особи міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що спір між сторонами підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Висновку суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 667/1/16, від 19.02.2020 у справі № 361/17/15-ц, від 19.02.2020 у справі № 145/166/18. Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки позивач не є членом виконавчого органу, то правовідносини не є корпоративними суперечать п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, відповідно до якої правовідносини, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи відносяться до корпоративних правовідносин. Відтак незважаючи на те, що контракт, укладений між ПАТ «Аграрний фонд» і ОСОБА_1 є формою трудового договору, спір між сторонами виник з корпоративних, а не з трудових відносин, оскільки позивача тимчасово відсторонено від управління товариством, а не від роботи. Відсторонення від роботи у сфері трудових правовідносин передбачено ст. 46 КЗпП України, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відсторонення позивача від роботи з підстав, що викладені у даній нормі, спір мав би характер трудового та підлягав би розгляду у порядку цивільного судочинства. Проте, дана норма до позивача не застосовувалася, а відсторонення від управлінської діяльності носить характер корпоративних правовідносин. Доводи апеляційної скарги про те, що суд змінив предмет спору та розглянув клопотання про закриття провадження, подане неналежним представником колегія суддів вважає безпідставними. Зміна назви відповідача з ПАТ «Аграрний фонд» на АТ «Аграрний фонд» не є зміною самого відповідача, та суд не змінював предмет спору вирішуючи питання про закриття провадження у справі. Закриття провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства є обов`язком суду, незалежно від подачі сторонами клопотань про закриття провадження у справі. Відтак доводи апелянта про те, що йому завчасно не було надано клопотання про закриття провадження колегія суддів вважає безпідставними, оскільки закриття провадження можливо як за клопотанням сторони, заявленим усно або письмово, так і за ініціативою суду без будь - яких клопотань сторін. Доводи представника позивача про те, що якщо суд відкрив провадження, то уже не мав права закривати провадження у справі суперечать вимогам закону, оскільки закриття провадження передбачено не лише на стадії розгляду справи судом першої інстанції, а і на стадії апеляційного та касаційного розгляду. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Судом не приймаються до розгляду доповнення до апеляційної скарги, оскільки такі доповнення подано поза межами строків, встановлених ч. 1 ст. 364 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови виготовлений 17.11.2020. Головуючий Л. Д. Махлай Судді В. А. Кравець О. Ф. Мазурик