Постанова 4824 № 371/1525/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Поліщук А.С. Єдиний унікальний номер справи № 371/1525/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/11221/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Верланова С.М., Савченка С.І., секретар -Тютюнник О.І. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 01 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ Фінанс», треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и л а : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом Свій позов обґрунтовував тим, що між ним та ПАТ « Банк Київська Русь» 04 липня 2013 року був укладений кредитний договір № 4257-25-13-2. У листопаді 2019 року йому стало відомо, що відповідно до виконавчого напису №3909 вчиненого 21 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. з нього стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №4257-25-13-2 від 04 липня 2013 року в сумі 10789, 61 грн, яка утворилася за період із 09 серпня 2018 року по 24 липня 2019 року, та складається із 7986,95 грн простроченої заборгованості за кредитом і 2302,66 грн простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Як вбачається із виконавчого надпису, зазначена заборгованість утворилася у зв`язку із невиконанням позивачем умов кредитного договору № 4257-25-13-2 від 04 липня 2013 року укладеного ним із ПАТ «Банк «Київська Русь». Як зазначає позивач, він без прострочень здійснював погашення кредиту за кредитним договором укладеним із ПАТ «Банк «Київська Русь». На його адресу не надходили жодні вимоги про погашення заборгованості за будь-якими кредитними договорами, зокрема із за кредитним договором із ПАТ «Банк «Київська Русь», а також повідомлення про зміну кредитора за цим договором. Позивач вважає , що вищезазначений виконавчий надпис вчинено із порушенням ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. 3.1 глави 16 II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 оскільки із дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Також позов обґрунтовано порушенням п. 3.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Позивач просив визнати виконавчий напис нотаріуса таким ,що не підлягає виконанню. Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. заперечення мотивував тим, що він при вчиненні виконавчого надпису не перевіряє безспірність заборгованості перед кредитором, а перевіряє лише наявність пакету документів згідно переліку та факту надіслання вимоги боржнику. Миронівського районного суду Київської області від 01 червня 2020 року в задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати. В апеляційній скарзі зазначав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, суд не взяв до уваги, що банк не надав нотаріусу всі необхідні документи для виконання виконавчого напису, враховуючи що заборгованість нє є безспірною, крім того із дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 12 листопада 2020 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, про причини неявки до суду від відповідача та третіх осіб не надходило, а тому підстави ,вважати причини їх неявки до суду поважними, відсутні. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того ,що вчинення виконавчого напису нотаріуса відбулося у відповідностідо вимог законодавства і відстуні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах законодавства . Як видно із матерів справи, між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Київська Русь» 04 липня 2013 року був укладений кредитний договір № 4257-25-13-2. Строк дії договору сплив 04 липня 2016 року ( а.с. 15). Відповідно до виконавчого напису №3909 вчиненого 21 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В., з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2013 року №4257-25-13-2 за період із 09 серпня 2018 року по 24 липня 2019 року, та складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7 986,95 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 2 302,66 грн, плата за вчинення напису 500 грн, а всього 10 789,61 грн. Як вбачається із виконавчого надпису, зазначена заборгованість утворилася у зв`язку із невиконанням позивачем умов кредитного договору № 4257-25-13-2 від 04 липня 2013 року укладеного ним із ПАТ «Банк «Київська Русь» ( а.с. 17-18) . Суд першої інстанції обгрунтовуючи дотримання трирічного строку нотаріусом, зазначив, що строк дії договору не закінчився 04 липня 2016 року, а діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, і що відсутні докази сплати ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 22 000 грн, та відсотків за користування кредитом, разом з тим, стягує із ОСОБА_1 суму 10 289,61 грн. Слід зазначити, що будь-які докази щодо розрахунку заборгованості матеріали справи не містять. На виконання вимог ухвали суду від 12 березня 2020 року про витребування доказів, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. витребувані докази суду не направив, а лише у своєму листі лише зазначив, що діяв відповідно до вимог закону ( а.с.64-65, 76), а відтак первинні документи на підставі яких вчинено виконавчий напис, судом не досліджувались. Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду Укпраїни з розгляду цивільних і кримінальних спнрав «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат"). Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку). Згідно з п.п.2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Із матеріалів справи не вбачається на підставі яких первинних документів приватний нотаріус вчинив виконавчий напис. Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перревірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (Постанова ВП Верховного Суду від 27 березня 2019 року справа № 137/1666/16-ц, постанова Верховного Суду від 22 травня 2020 року справа № 674/918/17). Суд першої інстанції не перевірив які документи були подані стягувачем на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 згідно із Переліком документів встановлених законом, і не досліджував вказані докази під час розгляду справи, а відтак не міг надати їм правової оцінки. Як видно із тексту кредитного договору, строк дії договору закінчився 04 липня 2016 року. Згідно виконавчого напису заборгованість стягується за період із 09 серпня 2018 року по 24 липня 2019 року. Як визначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, комісії припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, і з огляду на вказані висновки, сума заборгованості за виконавчим написом не є безспірною. Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів, що ТОВ «Фінансова компанія СІТІ Фінанс» є правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь», і яку саме суму заборгованості ОСОБА_1 вони отримали. Крім того, слід зазначити, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що виконавчий напис вчинено в межах трирічного строку визначеного ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та глави 16 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 04 липня 2016 року, а виконавчий напис вчинений 21 серпня 2019 року, поза межами трирічного строку. З огляду на вказане, суд першої інстанції зробив висновок про наявність безспірної заборгованості лише на підставі повідомлення приватного нотаріуса про те, що такі документи йому були надані, разом з тим первинні документи, документі які свідчать про правонаступництво відповідача, розмір заборгованості ОСОБА_1 і за яким кредитиним договором переданий від ПАТ « Банк « Київська Русь» товариству, суд першої інстанції не досліджував, суд не обґрунтував відхилення аргументів позивача, а відтак рішення суду не можна вважати законним і обгрунтованим , воно підлягає скасуванню з ухваленням рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 про вищнання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського нотаріального округу Колейчика В.В. вчиненого 21 серпня 2019 року № 3909 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія СІТІ Фінанс» заборгованості за кредитним договором в сумі 10 789,61 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ТОВ « Фінансова Компанія СІТІ Фінанс» судові витрати на користь ОСОБА_1 в сумі 1 921 грн за подання позову і за подання апеляційної скарги . Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 01 червня 2020 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати виконавчий напис № 3909 від 21 серпня 2019 року вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ Фінанс» заборгованості за кредитиним договором від 04 липня 2013 року №4257-25-13-2 за період із 09 серпня 2018 року по 24 липня 2019 року, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7 986,95 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 2 302,66 грн, плата за вчинення напису 500 грн, а всього 10 789,61 грн таким, що не підлягає виконанню. Стягнути із ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання позову, за подання апеляційної скарги в розмірі 1 921 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ Фінанс», код ЄДРПОУ 39508708, адреса: м.Київ, вул. Січових Стрільців 37/4. Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2020 року. Головуючий Судді