Постанова 4824 № 756/5896/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/5896/17 Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М. № апеляційного провадження: 22-ц/824/3534/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах Головуючого Волошиної В.М. Суддів Мостової Г.І., Слюсар Т.А. при секретарі Рудик О.Л. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , 3-я особа: МТСБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, - в с т а н о в и л а : 28 квітня 2017року позивач звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.07.2016 о 12 год. 19 хв. ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, а саме: автомобілем « Geely Emgrand X7» д.н.з. НОМЕР_1 по проїзній частині автодороги « Київ- Вишгород-Десна» з боку с. Хотянівка у напрямку с. Новосілки Вишгородського району Київської області, порушивши вимоги п.13.1 ПДР України допустив зіткнення передньою частиною кузова керованого ним автомобіля з задньою частиною кузова автомобіля марки ВАЗ 21214 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля ВАЗ 21214 д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2016, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ 21214 д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. Згідно висновку №ЕД-1707-2-366/16 від 28.08.2016, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача в результаті його пошкодження в ДТП становила 106363,07 грн. Після звернення позивача до страхової компанії про виплату страхового відшкодування йому було здійснено страхову виплату в розмірі 71554,34гривень. А отже, зазначав, що відшкодуванню підлягає різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 34808,73гривень. Крім того, позивачем були понесені додаткові витрати, а саме проведення експертного дослідження 2330,00грн., транспортні послуги 514,00 грн., послуги евакуатора 850,00 грн. та стоянка на майданчику тимчасового утримання 920,00грн. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, то протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2018 залучено до справи правонаступником ОСОБА_4 його дружину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як вона отримала спадщину після смерті свого чоловіка. З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму збитків в розмірі 37422,73грн., з яких матеріальна шкода 34808,73 грн, проведення експертного дослідження 2330,00 грн, транспортні послуги 514,00 грн, послуги евакуатора 850,00грн, та стоянка на майданчику тимчасового утримання 920,00 грн та судовий збір. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 34808,73 грн, проведення експертного дослідження 2330,00 грн, транспортні послуги 514,00 грн, послуги евакуатора 850,00 грн та стоянка на майданчику тимчасового утримання 920,00 грн та судові витрати в розмірі 640,00 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим. Зазначав, що судом не враховано відсутність підстав для звернення до суду, оскільки позивач не має права на відшкодування шкоди за завдані збитки. Посилаючись на вимоги ст.ст. 608, 1219 ЦК України зазначала, що у визначеному випадку зобов`язання пов`язані з особою боржника, оскільки завдана матеріальна шкода пов`язана з поняттям вини, яка може бути у формі умислу чи необережності. Так як зобов`язання, що виникають з вини боржника є нерозривно з ним пов`язані, тому вони є припиненими у зв`язку із його смертю. А тому, ОСОБА_2 спадкоємець ОСОБА_4 не повинна нести відповідальність та відповідати за зобов`язаннями спадкодавця, які випливають з його винних дій, а отже є неналежним відповідачем у справі. Вказував, що судом неповно з`ясовані обставини справи, а саме те, що позивачу вже була виплачена страхова сума 71 554, 34 грн відшкодування, з якою він погодився. Зауважила, що обов`язок відшкодувати позивачу майнову шкоду у межах ліміту страхової відповідальності, заподіяної з вини водія застрахованого транспортного засобу, що є страховим випадком, покладений на страховика МТСБУ, що відповідає положенням ст.ст. 22,1194 ЦК України, а також Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». А тому, позивач мав звертатись до МТСБУ про стягнення заборгованості в межах ліміту страхової суми, а до ОСОБА_4 тільки щодо виплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою . Разом з тим, звернула увагу на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права при розрахунку матеріальної шкоди. Підсумовуючи відзначила, що в експертному висновку № ЕД-1707-2-366/16 не вказана залишкова вартість транспортного засобу після ДТП , не надано позивачем іншого документа на підтвердження вартості вищевказаного майна. Не обговорено і питання щодо передачі залишків транспортного засобу відповідачу після відшкодування ним майнової шкоди. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 позивач ОСОБА_3 подав відзив, в якому зазначав, що апеляційна скарга є необгрунтованою, а рішення суду законним. Зокрема вказував, що ОСОБА_2 спадкоємець померлого ОСОБА_4 є належним відповідачем у справі, оскільки правовідносини, які виникли між ним позивачем та ОСОБА_4 допускають правонаступництво. Згідно повідомлення нотаріальної контори ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка. А відповідно до норм ЦК до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду, яка була завдана спадкодавцем. Вказував, що різницю між фактичним розміром, заподіяної йому шкоди, внаслідок ДТП і страховою виплатою повинна сплатити ОСОБА_2 і ці обставини були досліджені судом першої інстанції. Зазначав, що матеріальна шкода правильно розрахована судом першої інстанції. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У судові засідання призначені в приміщенні Київського апеляційного суду, останнє 02.11.2020 відповідач ОСОБА_2 та 3-я особа МТ СБУ не з`явились. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача та 3-ї особи в судове засідання, які про час та місце розгляду справи повідомлені, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж, відповідач для участі у справі направила свого представника. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 34808,73 грн, проведення експертного дослідження 2330,00 грн, транспортні послуги 514,00 грн, послуги евакуатора 850,00 грн, послуги на майданчику тимчасового утримання 920,00 грн та судові витрати в розмірі 640,00 грн суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог. Проте, з такими висновками суду не можна погодитись виходячи з наступного. У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам цивільного процесуального права дивлячись на таке. Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Положеннями ст. ст. 11-13 ЦПК України, роз`яснення наданих в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», встановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Судом встановлено, що 08.07.2016 о 12 год. 19 хв. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем « Geely Emgrand X7» д.н.з. НОМЕР_1 по проїзній частині автодороги «Київ- Вишгород-Десна» з боку с. Хотянівка у напрямку с. Новосілки Вишгородського району Київської області, порушив вимоги п.13.1 ПДР України допустив зіткнення передньою частиною кузова керованого ним автомобіля з задньою частину кузова автомобіля марки ВАЗ 21214 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження(а.с.9-10). Власником автомобіля ВАЗ 21214 д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо- транспортної пригоди є позивач у справі, що пітверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 (а.с. 17). Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2016, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_5 . Вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена вище наведеною ухвалою та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню. 28.04.2017 позивач ОСОБА_3 пред`явив позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої його майну (автомобілю) внаслідок ДТП. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 26.07.2017 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2018 залучено до справи правонаступника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки вона отримала спадщину після смерті свого чоловіка. Із матеріалів справи вбачається, що нині покійний ОСОБА_4 був учасником бойових дій. Відповідно до ст. 13.1 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи, з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю 1 групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю 1 групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Оскільки в ДТП винним був визнаний водій ОСОБА_4 , то матеріальну відповідальність за спричинену шкоду 3-м особам за нього покладена на МТСБУ. Положенням статті 29 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Стаття 30 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає шкоду, пов`язану з фізичним знищенням транспортного засобу. Пунктом 30.1. встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Пункт 30.2., якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Згідно ст. 35 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має на це право, протягом 30 днів з дня подання письмового повідомлення про ДТП подає до МТСБУ певний перелік документів. На виконання зазначеної норми позивач ОСОБА_3 подав до МТСБУ відповідну заяву щодо виплати йому страхового відшкодування. З 19 лютого 2016 року встановлені наступні розміри страхових сум ( в межах яких МТСБУ здійснює регламентні виплати з цього фонду : 100 000 грн, у випадку заподіяння шкоди майну потерпілих; 200 000 грн у випадку заподіяння шкоди життю і здоров`ю потерпілих. 01.08.2016 МТСБУ провело звіт №16/07-А232 про оцінку вартості відновлювального ремонту КТЗ ВАЗ-21214, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в ДТП (а.с. 100-152 т.1). Розрахунок вартості КТЗ після ДТП та розмір регламентної виплати визначений наступним чином: Розмір матеріального збитку 89791,00 грн; Ринкова вартість КТХ до ДТП 89791,00 грн; Вартість відновлювального ремонту 93123,04 грн; Вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу 71554,34 грн; Вартість КТЗ в пошкодженому стані 18236,66 грн. Сума у 71554,34 грн позивачу була виплачена. Не погодившись із висновком МТСБУ та розміром виплаченої суми, позивач самостійно провів експертизу. Згідно висновку №ЕД-1707-2-366/16 від 28 серпня 2016 року експертного авто товарознавчого дослідження з визначенням розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу (а.с.11-16 т.1) вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-21214, реєстраційний номер НОМЕР_2 на 08.07.2016 становить 253 822,08 грн, а матеріального збитку 106363,07 грн. Вважаючи, що матеріальний збиток не повністю відшкодований МТСБУ, позивач пред`явив позов до ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем, а відповідно правонаступником ОСОБА_4 про відшкодування різниці між виплаченою йому сумою МТСБУ та проведеною ним експертизою, що становить 44322,73 грн, із яких 34808,73 грн матеріальний збиток, 2330 та 4900 грн експертні дослідження, 514 грн транспортні послуги, 850 грн послуги евакуатора, 920 грн стоянка авто з 08.07.16 - 19.07.2016. Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначав, що ліміт відповідальності був визначений у МТСБУ в 100 000 грн, а тому в цих межах і повинна бути відшкодована шкода потерпілій стороні МТСБУ. З приводу цього вказував, що слід врахувати те, що автомобіль був тотально снищений, а оскільки він залишився у позивача, то необхідно врахувати та відрахувати залишкову його вартість. В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції МТСБУ було залучене до участі у справі в якості 3-ї особи. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961 IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961 IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV). При розгляді даної справи встановлено, що законодавець у ст. 13.1 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначив пільги для осіб, які звільняються від обов`язку щодо обов`язкового страхування транспортних засобів 3-х осіб. Виплата за спричинену шкоду потерпілим покладена на МТСБУ. Таким чином, в межах ліміту 100 000 грн МТСБУ повинно нести відповідальність. Як вбачається з матеріалів справи, МТСБУ залучено до участі у справі в якості 3-ї особи на стадії апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава ( ст. 48 ЦПК України). Позивач - це особа, на захист прав та інтересів якої відкрито провадження у справі. З цього випливає, що позовна заява подається для захисту порушених прав. Процедурні питання заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача визначені ст. 51 ЦПКУкраїни. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача заміняє первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі або залучає до участі у справі ще одного відповідача. Тоді як, пред`являючи позов до суду позивач вважав, що його право порушено відповідачем ОСОБА_4 , який скоїв ДТП, а в подальшому ОСОБА_2 -правонаступник. Правовий статус МТСБУ був визначений апеляційним судом як третя особа шляхом залучення його до участі у справі за ініціативою суду апеляційної інстанції. Треті особи належать до осіб, які мають матеріально-правову і процесуально-правову заінтересованість у справі. Відповідач - це особа, на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав. Тому саме позивач визначає, до кого пред`явити позов. Якщо позивач помилиться і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд у позові відмовляє. Отже, статус третьої особи є відмінним від статусу відповідача і на 3-ю особу не може бути покладена будь-яка відповідальність за рішенням суду. Судом встановлено, що матеріали справи містять 2-а висновки позивача та 3-ї особи МТСБУ щодо визначення розміру матеріального збитку, які за розміром матеріальної шкоди і не тільки є відмінними. Виплачуючи страхове відшкодування у розмірі 71554,34 грн МТСБУ відрахувала від матеріального збитку 89791,00 грн - вартість пошкодженого КТЗ - 18236,66 грн, тоді, як позивачем надано висновок експерта, що залишкова вартість пошкодженого транспортного засобу становить 17770 грн (а.с.23-26 т.2) , яку і просив представник відповідача врахувати на сторону відповідача, зменшивши розмір матеріальної шкоди на цю суму. При виплаті страхового відшкодування (регламентної суми) МТСБУ не було враховано транспортні витрати, послуги евакуатора, автостоянки потерпілої сторони. Тому, для визначення розміру матеріального збитку та відповідальності по її відшкодуванню (пропорційності) до участі у справі повинні бути залучені, як відповідачі, так і співвідповідачі. Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Як вбачається з матеріалів справи позивач не визначився з колом осіб, які повинні відповідати за його позовом. Апеляційний суд у силу своїх процесуальних повноважень, визначених ст. 367, 374 ЦПК України, не має права на стадії апеляційного розгляду на залучення до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд лише через пред`явлення позову не до тієї особи. Такі недоліки провадження у справі не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку,що судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів ,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: