Постанова Донецький апеляційний суд № 225/2090/20

Єдиний унікальний номер 225/2090/20 Номер провадження 22-ц/804/3215/20 ПОСТАНОВА Іменем України 18 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд колегією в складі: головуючого судді-доповідача Никифоряка Л.П. суддів Кішкіної І.В., Новікової Г.В., за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б. розглянувши відкрито в залі судових засідань Донецького апеляційного суду в м. Бахмут справу що виникла з сімейних правовідносин за позовною заявою Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якій подано апеляційну скаргу Військово-цивільною адміністрацією м. Торецьк Донецької області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 03 вересня 2020 року (головуючий у 1 інстанції Скиба М.М.), - В С Т А Н О В И В: 01 квітня 2020 року Військово-цивільна адміністрації м. Торецьк - ВЦА м. Торецьк звернулась до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову заявник посилався на те, що ОСОБА_1 не займається вихованням своєї дочки, не приділяє їй уваги та не піклується про її фізичний та духовний розвиток; також відповідач байдуже ставиться до здоров`я дитини і не вживає заходів до її лікування, що вказує на ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, та через що спричинена суттєва шкода здоров`ю дитини. Також з огляду на те, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, ВЦА м. Торецьк висловила вимогу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частки від заробітку на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття. Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 03 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів обставин з приводу ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини після відібрання дитини та останнього відвідування родини. Згідно висновків суду надані ВЦА м.Торецьк докази вказують на те, що після відібрання дитини ОСОБА_1 змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, зокрема створила належні умови для проживання дитини, влаштувалась на роботу та пройшла курс лікування від алкогольної залежності. Суд в рішенні дійшов висновку про те, що у даному випадку недоцільно вживати до матері такий крайній захід як позбавлення батьківських прав. В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду та задовольнити позов. В обґрунтування скарги заявник посилався на те що профілактична робота з метою змінити ставлення матері до виконання батьківських обов`язків, яка здійснювалась спеціалістами служби у справах дітей, не призвела до бажаного результату та ОСОБА_1 не почала турбуватись про фізичний та духовний розвиток дитини, не перестала зловживати спиртними напоями і не почала дбати про стан здоров`я дитини. Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що судом не було досліджено всіх обставин, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги та не допитано всіх свідків. Також заявник, в апеляційній скарзі, зробив припущення з приводу того, що повернення дитини до матері і подальше її перебування в родині може знов становити реальну загрозу життю та здоров`ю дитини. На час розгляду справи відзив не надходив. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, за відсутності позивача представник якого просила розглянути без її участі, також за відсутності відповідача повідомленої про час та місце судового розгляду належним чином, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. ІНФОРМАЦІЯ_2 в матері ОСОБА_1 народилася ОСОБА_2 , батько якої ОСОБА_3 записаний відповідно до частини 1 статті 135 СК України /копія свідоцтва про народження а.с.5, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження а.с.8-9/. 23 жовтня 2019 року комісія служби у справах дітей в складі чотирьох осіб за результатами відвідин родини ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 , що на час відвідин в трьохкімнатній квартирі знаходилось двоє сторонніх чоловіків, які з ОСОБА_1 розпивали спиртні напої, в квартирі антисанітарні умови (дуже брудно), ліжко дитини без постільної білизни та відсутні чисті речі для дитини, і продукти харчування. Сама дитина брудна та занедбана із слідами шкірних захворювань на руках. За наслідками відвідин через загрозу життю і здоров`ю дитини вирішено влаштувати малолітню ОСОБА_4 до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей м.Торецька та матір дитини запросили до служби у справах дітей /а.с.14/. За інформацією адміністрації Центру соціально-психологічної реабілітації дітей м. Торецьк від 22 січня 2020 року за час перебування малолітньої ОСОБА_2 в Центрі з 23 жовтня 2019 року, остання двічі перебувала на стаціонарному лікуванні в період часу з 04 листопада 2019 року по 23 листопада 2019 року з дитячому відділенні КНП «ЦМЛ» з діагнозом позалікарняна правобічна пневмонія, гострий перебіг, середньо важка форма; з 02 грудня 2019 року по 13 грудня 2019 року з гострим распіраторним захворюванням, назофарингітом середньо важкої форми; з 04 січня 2020 року дитину направлено до інфекційного відділення КНП «ЦМЛ», також встановлено інші захворювання через які дитину 21 січня 2020 року передано до Центру інфекційних захворювань «Клініка для лікування дітей з ВІЛ/СНІД» НДСЛ «Охматдит» м Київ /а.с.6-7/. З 04 листопада 2019 року по 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 , 1974 року народження, яка мешкає в АДРЕСА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні у наркологічному відділенні /довідка наркологічного диспансерного відділення м. Торецьк а.с.12/. 27 грудня 2019 року комісія служби у справах дітей в складі п`яти осіб за результатами повторних відвідин ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 , що на час відвідин в трьохкімнатній квартирі та зокрема дитячій кімнаті прибрано, є окреме спальне місце з постільною білизною, дитячі речі, іграшки, продукти харчування. Встановлено, що мати пройшла курс лікування від алкогольної залежності, влаштувалася на роботу та створила належні умови для проживання дитини. Також в акті зазначено, що комісія вирішила розглянути питання про повернення дитини на виховання до біологічної родини /а.с.13/. Разом з тим, в Клопотанні № 56 від 04 лютого 2020 року та у Висновку від 11 березня 2020 року № 31 Військово-цивільна адміністрація міста Торецька Донецької області вважає, що є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з тих підстав що дитина з 23 жовтня 2019 року і до часу складання Висновку знаходилась в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей м. Торецька, мати якої неодноразово відвідувала дитину в закладі у стані сп`яніння і повернення дитини до матері буде загрожувати її здоров`ю та життю /а.с.3-4/. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції повно встановив обставини у справі та вірно застосував норми матеріального права. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом два якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. За змістом наведеної норми ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьків прав на виховання дитини, захист її інтересів та інших прав, які їм надані до досягнення повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, та вирішальним для результатів розгляду даної справи будуть обставини, що характеризують ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками. Встановлені в даній справі обставини вказують на те, що станом на 27 грудня 2019 року після відібрання дитини мати пройшла курс лікування від алкогольної залежності, влаштувалася на роботу та створила належні умови для проживання дитини, з приводу чого позивачем надано Акт обстеження, також в акті зазначалось про те, що комісія вирішила розглянути питання про повернення дитини на виховання до біологічної родини. Будь-яких інших доказів щодо ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини ВЦА м. Торецьк не надано. Обставини на які посилався заявник апеляційної скарги щодо відвідин мамою дитини в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей м.Торецьк в стані алкогольного сп`яніння жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Так само без жодного підтвердження залишаються доводи про те, що те спеціалістами служби у справах дітей здійснювалась профілактична робота з метою змінити ставлення матері до виконання батьківських обов`язків та щодо результатів такої роботи. Жодні докази не вказують на те, що ОСОБА_1 не перестала зловживати спиртними напоями і не почала дбати про стан здоров`я дитини. У відповідності до положень частини 1 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень. Причому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі /частина 5 статі 81 ЦПК України/. Суд апеляційної інстанції виходить з того, що суд сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснив позивачу його права та обов`язки щодо надання доказів і сприяв здійсненню їхніх прав, а також попереджував про наслідки неподання доказів, встановлені цивільним процесуальним кодексом, однак ВЦА м. Торецьк жодних інших доказів в підтвердження своїх вимог не надала. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі - без встановлення відповідних фактів. Довід апеляційної скарги про те, що подальше перебування дитини в родині відповідача може знову становити реальну загрозу життю та здоров`ю ОСОБА_4 не ґрунтується на обставинах встановлених в ході розгляду справи судом. Також ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях матері. Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплені у статті 150 СК України, зокрема батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 СК). Суд першої інстанції відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення наданих письмових доказів та врахував доказове значення Акту відвідування родини від 27 грудня 2019 року, складений комісією служби у справах дітей в складі п`яти осіб та обґрунтовано вважав що зазначений документальний доказ є належними письмовими доказом, який складений та наданий позивачем за наслідками вжитих до позивача заходів, який став вирішальним для розгляду даної справи. Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права щодо виклику свідків в судове засідання чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. ВЦА м. Торецьк беззаперечно мала можливість заявляти клопотання, давати пояснення і докази в підтвердження своїх вимог, та саме позивач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням ним процесуальних дій. Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку. Суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, відповідно до тих доказів які надані сторонами. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області залишити без задоволення. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 03 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 18 листопада 2020 року. Судді: