Ухвала КЦС ВС № 756/8056/19

Ухвала 18 листопада 2020 року м. Київ справа № 756/8056/19 провадження № 61-10021ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М., провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним та стягнення коштів. Зазначила, що з 20 червня 2000 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Переглядаючи новини у мережі Інтернет на сайті From-UA Новини України 24 квітня 2019 року, вона прочитала статтю, в якій серед іншого йшлося про те, що ОСОБА_2 дав у борг ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 536 000 доларів США. Вона звернулася до свого чоловіка і він їй підтвердив, що дійсно 25 жовтня 2006 року передав ОСОБА_3 в борг указану грошову суму та отримав від останнього боргову розписку. Борг ОСОБА_3 не повернув. Оскільки згоди на позику грошових коштів, які є спільною сумісною власністю подружжя, вона не надавала, ОСОБА_1 просила визнати недійсним укладений 25 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір позики. В порядку застосування наслідків недійсності правочину просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 536 000 доларів США. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір позики, укладений 25 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 536 000 доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року без змін. 08 липня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва. Згідно з частиною 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи. Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, справу слід призначити до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Враховуючи категорію і складність справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду колегією у складі п`яти суддів. У поданому у вересні 2020 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Балтуцька О. М. просить провести розгляд справи за участі позивача (його представників). Клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Необхідність виклику учасників справи в судове засідання вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи. Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. При обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність необхідності виклику у судове засідання учасників справи для надання ними пояснень, та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) у складі колегії з п`яти суддів. Таким чином, підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Балтуцької О. М. про проведення розгляду справи у судовому засіданні з викликом позивача (його представників) відсутні. Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Балтуцької Оксани Миколаївни про розгляд за участі позивача (його представників) справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року призначити до судового розгляду Верховного Суду ускладі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська