Постанова 4857 № 459/1324/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 459/1324/20 пров. № А/857/9871/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б., за участі секретаря судового засідання Гербут Н.М., позивач: ОСОБА_1 , представник : Сковронський Т.В. представник відповідач: Рихвицький Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 липня 2020 року у справі № 459/1324/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- суддя в 1-й інстанції - Новосад М.Д., час ухвалення рішення - 12 год. 20 хв., місце ухвалення рішення - м. Червоноград, дата складання повного тексту рішення - 10.07.2020, В С Т А Н О В И В: 13.05.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №20/9/20-ф-пз від 27.04.2020, та стягнути з відповідача понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що будинок АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію 26.03.1996, та з 25.04.1996 належить на праві приватної власності позивачу. Будівництво даного будинку здійснено на земельній ділянці, яка була надана позивачу з цією метою, та належить йому також на праві приватної власності. В подальшому 22.09.1998 даний будинок було розподілено між позивачем та його дружиною ОСОБА_2 , та з цього часу будинок належить їм на праві спільної часткової власності у рівних частинах. 12 березня 2020 року головними інспекторами будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту ДАБІ у Львівській області Онищак Х.Р. та Якимець Г.В. була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якої був складений Акт №111/20-пз від 12.03.2020, протокол про адміністративне правопорушення №111/20-пз від 12.03.2020 за ч. 1 ст.96 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення №111/20-пз від 12.03.2020 за ч. 4 ст. 96 КУпАП. В подальшому 27.04.2020 на підставі вищевказаних документів головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту ДАБІ у Львівській області Максим А.М. була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення № 20/9/20-ф-пз, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 4250 грн.. З вказаною постановою позивач не згідний, оскільки згідно тексту оскаржуваної постанови факт належності позивачу на праві приватної власності будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований, відповідачем не заперечується, а тому з урахуванням судової практики Верховного Суду, позивач вважає дану перевірку протиправною і відповідно винесені за її результатами протоколи та постанову такими, що підлягають скасуванню. Окрім цього зазначає, що під час проведення вказаної вище перевірки інспекторами будівельного нагляду було допущено ряд грубих порушень, зокрема: у протоколах зазначені додатки (акт перевірки, матеріали справи Червоноградського МБТІ, матеріали фотофіксації), проте дані додатки відсутні у примірниках протоколів, які отримав позивач; у вказаних протоколах, які позивач отримав поштою, зазначено, що останній відмовився від їх підписання, проте дане твердження не відповідає дійсності, оскільки інспектори будівельного нагляду не були на земельній ділянці позивача, не здійснювали обміри будинку, що підтверджується змістом протоколів та постанови, в яких останні дійшли висновку щодо можливого на їхню думку виявленого правопорушення шляхом візуального огляду; вищевказані протоколи та акт перевірки не надавались 12.03.2020 позивачу для ознайомлення та підпису. Більше того, такі виконані машинодруком за допомогою комп`ютера та принтера, що ставить під сумнів можливість їх складання на місці проведення перевірки та в присутності позивача. Таким чином, акт складений за відсутності суб`єкта містобудування, не може бути підставою для складання протоколу, припису та постанови про накладення штрафу на останнього, оскільки порушене право бути присутнім під час проведення перевірки, подавати заперечення на акт перевірки та надавати пояснення з приводу нібито встановлених порушень, а відтак порушення процедури проведення перевірки є достатньої підставою для скасування її результатів. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову №20/9/20-ф-пз, що винесена 27 квітня 2020 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України Максим Андрієм Михайловичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 96 КУпАП у виді штрафу розміром 4 250,00 грн.. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 96 КУпАП закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 а понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн.. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна архітектурно-будівельна інспекція України подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що неможливість проведення контролюючим органом перевірок після реєстрації права власності на збудований об`єкт, не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки повністю спростовуються нормами п.9 Порядку №553 та ст. 376 ЦК України. Зазначає, що при розгляді справи не взято до уваги імперативну норму абз. 2 п. 18 Порядку № 553 згідно якої Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку в останній день перевірки, а згідно направлення на перевірку № 111/20-пз від 26.02.2020 - сама перевірка тривала з 27.02.2020 до 13.03.2020 - тобто присутність позивача при проведенні перевірки у будь-який день терміну дії направлення є дотриманням вимог Порядку проведення перевірки у присутності суб`єкта містобудування, та не може бути визнано протиправним рішення відповідача у разі свідомого не прибуття позивача в останній день перевірки для підписання акту. Вказує на те, що формальні недоліки проведення перевірки не спростовують встановлені під час перевірки правопорушення та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування результатів перевірки в цілому. Також, неправомірно не взято до уваги матеріали фото фіксації та матеріали інвентарної справи Червоноградського МБТІ - оскільки саме згідно цих матеріалів можна повно, всебічно та об`єктивно встановити наявність чи відсутність порушення у діях позивача. В підсумку покликається на неправомірність стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн. із покликанням на договір № 11 про надання правової допомоги та додаток № 1 до нього від 10.04.2020, протокол узгодженої ціни договору від 10.04.2020, акт прийняття-передачі наданих послуг № 1 від 01.07.2020, та довідку про оплату послуг від 01.07.2020. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. 06.02.2020 за вх. №1013/20/9-БП-59 на адресу Департаменту ДАБІ у Львівській області від гр. ОСОБА_3 надійшло звернення про проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, на її думку, сусідом здійснено будівництво об`єктів з порушенням вимог містобудівного законодавства. 26.02.2020 видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу №111/20-пз, згідно якого направлено головних інспекторів будівельного нагляду Онищак Х.Р., Якимець Г.В. для здійснення позапланової перевірки на об`єкті проведення підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, на підставі наказу ДАБІ України від 08.09.2015 №976 та вказаного вище звернення від 06.02.2020. На підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 26.02.2020 №111/20-пз головними інспекторами будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту ДАБІ в Львівській області Онищак Х.Р., Якимець Г.В. 12.03.2020 було проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , замовником ОСОБА_1 .. 12.03.2020 за результатами цієї перевірки контролюючим органом складено акт №111/20-пз, у якому зазначено, що ОСОБА_1 на власній земельній ділянці (рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 17.11.1994 №358) за адресою АДРЕСА_1 самовільно, без права на виконання будівельних робіт - повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, здійснює реконструкцію індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями шляхом надбудови другого поверху над існуючим комплексом будівель, а саме: над прибудовою до житлового будинку літ. «а», та над зблокованими з житловим будинком господарськими будівлями літ.- «Б» та літ.-«В» згідно з інв. справою №44 від 25.04.1996 наданою КП ЛОР «Червоноградське МБТІ», чим збільшено загальну площу будинку приблизно на 25,00 м.кв. та господарських будівель на 24,00 м.кв. Зазначений індивідуальний житловий будинок, зданий в експлуатацію актом прийняття в експлуатацію індивідуального будівництва від 26.02.1996 р. за №5 в якому зазначено терміни будівництва 12.12.1989 - 11.02.1996 з загальною площею житлового будинку 171,3 кв.м. в т.ч. житловою 76,2 кв.м., який затверджений рішенням Червоноградської міської ради №153 від 26.03.1996. Відповідно до вказаних документів ОСОБА_1 Червоноградським МБТІ видано реєстраційне посвідчення на домоволодіння АДРЕСА_1 , від 25.04.1996, записано в реєстрову книгу за №1384. Відповідно до рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 17.09.1998. №307 позивачу узаконено переобладнання кухні-їдальні в житлову кімнату, чим збільшено житлову площу на 18,5 кв.м., а також навісу біля літньої кухні розміром в тамбур. Відповідно до нотаріальної угоди про розподіл спільного майна від 22.09.1998 зазначене будинковолодіння розподілено в рівних частках з гр. ОСОБА_2 , про що зроблено запис в вищевказане реєстраційне посвідчення. На час перевірки з візуального огляду встановлено, що виконані будівельні роботи з мурівки цегляних стін другого поверху над вищезазначеними приміщеннями житлового будинку та господарських будівель, влаштування шатрового даху з дерев`яних конструкцій з металопрофільним накриттям, також встановлені віконні блоки. За наведених фактів позивач порушив ч.1 ст. 27, п.1 ч.1 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ч.1 ст. 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», п.п. 5, 13 «Порядку здійснення підготовчих та будівельних робіт», затверджених Постановою КМУ від 13.04.2011 №466. При цьому у акті від 12.03.2020 за №111/20-пз зазначено, що позивач відмовився від підписання даного акта, а примірник цього акту надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, через поштове відділення №57 м. Львів. 12.03.2020 головними інспекторами будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту ДАБІ в Львівській області Онищак Х.Р., Якимець Г.В. складено протоколи №№ 111/20-пз, 111/20-пз/1 про адміністративні правопорушення, передбачені ч. ч. 1, 4 ст.96 КУпАП. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год. 00 хв. 25.03.2020 у приміщенні Департаменту ДАБІ у Львівській області. В графі додатки до вказаних протоколів вказано: акт перевірки, матеріали справи Червоноградського МБТІ, матеріали фотофіксації. При цьому зазначено, що позивач відмовився від підписання протоколів, а їх примірники надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, через поштове відділення №57 м. Львів. В подальшому листом №1013-6/1504-20 від 07.04.2020 позивача повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративні правопорушення перенесено на 27.04.2020 р. на 14:00 год.. Згідно супровідного листа Департаменту ДАБІ у Львівській області №1013-6/1215-20 від 12.03.2020 та опису вкладення, на адресу позивача скеровано процесуальні документи за результатами вказаної вище перевірки, а саме: акт перевірки №11/20-пз від 12.03.2020 на 11 арк., примірник протоколу про адміністративне правопорушення №111/20-пз від 12.03.2020 за ч.1 ст. 96 КУпАП на 3 арк., примірник протоколу про адміністративне правопорушення №111/20-пз/1 від 12.03.2020 р. за ч.4 ст. 96 КУпАП на 3 арк., примірник припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт №111/20-пз від 12.03.2020 на 1 арк.. З вказаного слідує, що на адресу позивача не було скеровано додатків, які зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, а саме: матеріалів справи Червоноградського МБТІ та матеріалів фотофіксації. 27.04.2020 року за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності (акт перевірки від 12.03.2020 №111/20-пз, протокол про адміністративне правопорушення від 12.03.2020 №111/20-пз, протокол про адміністративне правопорушення від 12.03.2020 №111/20-пз/1), головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України Максим А.М. виніс постанову №20/9/20-ф-пз по справі про адміністративне правопорушення, якою визнав позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП, та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 4 250 грн.. Не погодившись з прийнятою головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України Максим А.М. постановою №20/9/20-ф-пз від 27.04.2020 по справі про адміністративне правопорушення та вважаючи таку протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду про її скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. Оскільки позивач понад 20 років тому завершив будівництво будинку, отримав правовстановлюючі документи, самочинного будівництва не здійснював, то відповідач не мав жодних законних підстав для проведення перевірки, а тому документи оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю є очевидно протиправними. Зазначено, що акт складений за відсутності позивача, тому такий не може бути підставою для складання протоколу, припису та постанови про накладення штрафу на останнього, оскільки порушене право бути присутнім під час проведення перевірки, подавати заперечення на акт перевірки та надавати пояснення з приводу нібито встановлених порушень, а відтак порушення процедури проведення перевірки є достатньою підставою для скасування її результатів. Також, суд першої інстанції, враховуючи принципи обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, дійшов висновку про стягнення з відповідача на корить позивача судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 500,00 грн.. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частини 1 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року (далі - Порядок №553), дію якого зупинено до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування згідно з Постановою КМ № 219 від 13.03.2020. Відповідно до п.7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки. Пункту 9 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. У пункті 12 Порядку № 553, крім іншого, зазначено, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт. Відповідно до пункту 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали, зокрема через електронний кабінет, з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідно до пункту 21 Порядку №533, якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням. Згідно з п.20 Порядку №553 протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України. Системний аналіз наведених вище правових норм дає змогу дійти висновку, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється перевірка, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та за його наслідками отримувати акт перевірки, припис, надавати письмові пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки. Необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо підтвердження факту належного повідомлення позивача щодо проведення перевірки від 12.03.2020. Покликання в протоколі та акті перевірки від 12.03.2020 на те, що при їх складанні був присутній позивач, який від підпису та отримання копій вказаних документів відмовився, у зв`язку з чим дані документи були скеровані останньому поштовим зв`язком, не заслуговують на увагу зважаючи не те, що в ході розгляду справи було встановлено, що позивач участі у проведенні перевірки відповідачем 12.03.2020 не приймав і його участь у її проведенні, відмова від підписання та отримання копій протоколів та акту перевірки від 12.03.2020 у вказаних документах зазначена безпідставно, оскільки такий факт місця не мав. Ці обставини не заперечуються представником відповідача, яка підтвердила факт відсутності позивача під час проведення перевірки від 12.03.2020. Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що акт складений за відсутності позивача, не може бути підставою для складання протоколу, припису та постанови про накладення штрафу на останнього, оскільки порушене право бути присутнім під час проведення перевірки, подавати заперечення на акт перевірки та надавати пояснення з приводу нібито встановлених порушень, а відтак порушення процедури проведення перевірки є достатньої підставою для скасування її результатів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №210/3059/17, від 17.07.2019 у справі №822/714/16, від 08.08.2019 у справі №822/712/16, від 14.11.2019 року у справі № 822/680/16, від 27.11.2019 у справі №441/441/17. Щодо долучених відповідачем до справи матеріали фото фіксації слід зазначити, що такі не заслуговують на увагу, оскільки вказані матеріали, як і матеріали справи Червоноградського МБТІ, які є додатками до протоколів від 12.03.2020 не були скеровані позивачу для ознайомлення, що підтверджується вказаними вище матеріалами справи та наявність даних фотоматеріалів не було відображено у акті перевірки від 12.03.2020. Більше того, на вказаних фото не вказано дати зйомки, а тому не можливо встановити в який час вони проводились, також не можливо ідентифікувати її автора. Крім цього, із положень ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553 слідує, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту. При цьому, реєстрація права власності на об`єкт нерухомості виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А тому, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю. Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у його постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, 12.06.2019 року у справі №916/1986/18. Згідно акта перевірки від 12.03.2020 інспекторами будівельного нагляду з візуального огляду у позивача виявлено та оскаржуваною постановою від 27.04.2020 позивачу інкриміновано факт самочинного будівництва, а саме реконструкцію будинку шляхом будівництва другого поверху. Як встановлено, позивачу на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційне посвідчення на домоволодіння АДРЕСА_1 від 25.04.1996 видане позивачу Червоноградським МБТІ). Відповідно до нотаріальної угоди про розподіл спільного майна від 22.09.1998 зазначене будинковолодіння розподілено в рівних частках із дружиною гр. ОСОБА_2 (угода про розподіл спільного майна від 22.09.1998, посвідчена державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори). Дані обставини відповідачем не заперечується. Апеляційний суд вважає хибними покликання відповідача на здійснення позивачем самочинного проведення підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки за наявності у відповідача усієї правовстановлюючої документації, на яку останні посилаються в акті перевірки від 12.03.2020, ними залишено поза увагою той факт, що позивачу згідно угоди про розподіл спільного майна від 22.09.1998 на праві приватної власності, крім іншого, на другому поверсі вказаного будинку належить оранжерея та чердачне приміщення. Враховуючи дані обставини справи вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач не мав жодних законних підстав для проведення перевірки, оскільки позивач понад 20 років тому завершив будівництво будинку, отримав правовстановлюючі документи, самочинного будівництва не здійснював, а тому документи оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю є протиправними. Таким чином, відповідачем було допущено зловживання правом на перевірку позивача, а дії інспекторів будівельного нагляду свідчать про грубе порушення ними вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та свавільне здійснення контролюючих повноважень. З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн, виходячи з наступного. Відповідно до статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4). Підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв`язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Аналіз зазначеного вказує на те, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Так, 10.04.2020 між адвокатом Сковронським Т.С. та позивачем укладено договір №11 про надання правової допомоги. В підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи долучено: додаток №1 до договору №11 від 10.04.2020 Протокол узгодження ціни договору від 10.04.2020; акт прийняття-передачі наданих послуг №1 від 01.07.2020; довідку про оплату послуг від 01.07.2020. Колегія суддів звертає увагу на те , що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в підтвердження оплати витрат на правову допомогу надано лише довідку про оплату послуг від 01.07.2020 (а.с.94), однак така не є належним документом, що підтверджує оплату гонорару адвокату, оскільки документ, що свідчить про оплату таких послуг має бути оформлений у встановленому законом порядку, а саме у формі квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, що засвідчує рух коштів від позивача до адвоката за надані ним послуги. Відтак, враховуючи не надання позивачем відповідного документу про оплату таких витрат, колегія судів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 липня 2020 року у справі № 459/1324/20 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. В іншій частині рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 липня 2020 року у справі № 459/1324/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. (стаття 272 КАС). Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 18 листопада 2020 року.