Постанова Одеський апеляційний суд № 504/2212/18

Номер провадження: 22-ц/813/4785/20 Номер справи місцевого суду: 504/2212/18 Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.11.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., за участю секретаря Бикової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Золотоніська міська рада Черкаської області (орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав до ОСОБА_2 . Позов обґрунтований тим, що сторони 23.08.2008 року уклали шлюб, який був розірваний рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.11.2014 року. Від цього шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичні шлюбні відносини припинені з 2013 року. З цього часу відповідач за місцем проживання дитини не з`являвся, участі у вихованні, навчанні та утриманні доньки не приймає, дитина батька не пам`ятає, батько з дитиною телефоном не спілкується. За виконавчим листом виданим 24.11.2014 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області на виконання рішення у справі № 695/3621/14-ц відповідач аліменти не сплачує, через що станом на 03.03.2018 року заборгованість склала 17815,52 грн. Заборгованість за 2017 рік відсутня. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. При цьому, попереджено ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покладено на орган опіки та піклування Золотоніської міської ради Черкаської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Роз`яснено ОСОБА_1 , що у випадку продовження ігнорування ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_4 , вона не позбавлена права повторного звернення до суду із таким самим позовом але з урахуванням змінених правових підстав. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що матеріалами справи не підтверджується, що відповідач має негативні характеристики за місцем проживання та за місцем роботи, що він схильний до насильства в сім`ї, у зв`язку із чим притягувався до адміністративної відповідальності за такі дії та перебуває на обліку в органах внутрішніх справ як сімейний насильник. Матеріали справи також не містять відомостей, що відповідач притягувався до адміністративної відповідальності у зв`язку із вживанням алкоголю або наркотичних речовин. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як і органу опіки так і суду не надав доказів того, що він вживав дієвих заходів звернення до суду чи служби у справах дітей з метою зобов`язання надавати побачення з дитиною. Факт того, що відповідач навмисно ухиляється від виховання дитини є доведеним. Крім того навмисне ухилення батька від виконання батьківських обов`язків підтверджено свідченнями свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Разом з тим, зробити висновок про неможливість зміни поведінки батька в даному випадку не має підстав. Таким чином позбавлення батьківських прав в цьому випадку є передчасним. Суд першої інстанції визначив доцільним попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним рішенням 08 січня 2020 року до Одеського апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на вказане рішення суду. Просить суд апеляційної інстанції рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтовується наступним: Суд першої інстанції у своєму рішенні встановлює незрозумілу малозначність ухилень батька ОСОБА_2 у невиконанні своїх обов`язків, як батька дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Незважаючи на те, що судом достовірно встановлено, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків повністю з 2013 року та ухиляється навмисно від виховання дитини є доведеним фактично по день ухвалення рішення, описує мораль батьківства при його позбавленні і жодного слова у рішенні не вказує, як дитина ОСОБА_4 , із волі батька, який самоусунувся від її виховання фактично залишилась напівсиротою. Про батька вона знає тільки із свідоцтва про народження та зі слів матері. Яке може бути виправдання, коли відповідач не бажає розмовляти а ні з дитиною, а ні з матір`ю дитини. Суд фактично відкинув усі докази та відмовляючи у задоволенні позовних вимог поклавши обов`язок на орган опіки та піклування перевиховати відповіда, при цьому знаючи що це не дасть позитивного результату для вирішення даної проблеми. Це підтверджується тим, що відповідач 22.05.2018 року був запрошений на засідання опікунської ради Золотонівської міської ради Черкаської області від 22.05.2018 року, на якій відбувся всебічний та повний розгляд зібраних матеріалів, як стосовно доцільності позбавлення батьківських прав, так і з`ясувань обставин, які послужили їх невиконанню. Апелянт зазначає, що на вказаному засіданні, відповідач обманувши сказав, що його не допускають до дитини. Даний факт був перевірений комісією та встановлено комісією, що жодного разу ОСОБА_2 не виходив на зв`язок до матері та дитини, хоча номера телефонів для зв`язку йому відомі. ОСОБА_1 зазначає, що відповідач на телефонні дзвінки сам не відповідає. У разі її дзвінка з іншого номеру телефону бере трубку, проте, коли чує голос дитини або голос позивача завершує розмову. 19 червня 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява за підписом міського голови Золотонівської міської ради, відповідно до якої Орган опіки та піклування Золотонівської міської ради просить розглядати апеляційну скаргу ОСОБА_1 без участі представника третьої особи. на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.12.2019 року . Апеляційну скаргу підтримує та просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. 19 червня 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява за підписом начальника служби у справах дітей, молоді та спорту Золотонської міської ради відповідно до якої міський голова В.О. Войцехівський просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 завдовольнити в повному обсязі. 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, та просить суд апеляційної інстанції її задовольнити. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1 з подальшими змінами, на усій території України з 12 березня установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Пунктами 1,5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 20.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний, зупинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань. На виконання зазначеного розпорядження, сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Вказана цивільна справа тривалий час перебуває в провадженні апеляційного суду, учасникам справи була надана можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї позиції по справі, вони реалізували свої процесуальні права ще до введення державою карантину. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, а також те, що учасники справи реалізували своє процесуальне право щодо участі у судовому засіданні під час розгляду справи та висловили свою процесуальну позицію, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 16.03.2020 року Ухвалою Одеського апеляційного суду в складі судді Черевка П.М. було відкрито провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Золотоніська міська рада Черкаської області (орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.03.2020 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Золотоніська міська рада Черкаської області (орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав було призначено до розгляду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 квітня 2020 року № 914/0/15-20 суддю ОСОБА_8 звільнено у відставку. Розпорядженням № 2601 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.04.2020 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Заїкіна А. П., Таварткіладзе О.М Ухвалою від 04 травня 2020 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що сторони 23.08.2008 року уклали шлюб, який був розірваний рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.11.2014 року. Від цього шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичні шлюбні відносини припинені з 2013 року. З цього часу відповідач за місцем проживання дитини не з`являвся, участі у вихованні, навчанні та утриманні доньки не приймає, дитина батька не пам`ятає, батько з дитиною телефоном не спілкується. За виконавчим листом виданим 24.11.2014 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області на виконання рішення у справі № 695/3621/14-ц відповідач аліменти не сплачує, через що станом на 03.03.2018 року заборгованість склала 17815,52 грн. Заборгованість за 2017 рік відсутня. Згідно висновку органу опіки та піклування Золотоніської міської ради від 06.06.2018 року № 1213 доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_9 . Судом встановлено, що вихованням, навчанням та доглядом дитини займається виключно мама. Це підтверджується довідкою з навчального закладу «Сонечко» від 18.04.2018 року № 13, довідкою Золотоніської дитячої музичної школи від 18.04.2018 року № 4, довідкою курсів англійської мови від 24.04.2018 року, актом Золотоніської спеціалізованої школи № 2 від 16.04.2018 року № 93, актом обстеження умов проживання від 18.04.2018 року. Крім того навмисне ухилення батька від виконання батьківських обов`язків підтверджено свідченнями свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Мотивувальна частина застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Статями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини) передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Тобто, держава визнає захист прав і свобод дитини одним з пріоритетів своєї політики та гарантує дитині рівень життя, необхідний для гармонійного розвитку. Аналогічні норми права містяться в законодавстві України. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. У частинах 8-10 статті 7 СК України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини 1, 2 статті 155 СК України). Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Постановляючи рішення судом першої інстанції було враховано тривалість не спілкування та неучасті батька у житті дитини, його ухилення від виховання та розвитку дитини, зокрема даний період має початок 2013 року. Разом з тим, всі наведені довідки та акти датовані 2018 роком і не є ретроспективними. За виконавчим листом виданим 24.11.2014 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області на виконання рішення у справі № 695/3621/14-ц відповідач аліменти не сплачує, через що станом на 03.03.2018 року заборгованість склала 17815,52 грн. Проте, заборгованість по аліментам на 2017 рік була відсутня. Згідно висновку органу опіки та піклування Золотоніської міської ради від 06.06.2018 року № 1213 доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_9 . Проте даний висновок для суду має рекомендаційний характер, та врахований при ухваленні рішення. Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»). Отже, вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним. Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Положенням статті 9 Конституції України передбачено, що Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів). Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідачів на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції. З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини). Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя. Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»). Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідачів законом» суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167). Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої). Тому, для суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідачів має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається. Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини ОСОБА_9 і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті

8. Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідачів, «необхідним в демократичному суспільстві», судова колегія беручи до уваги справу в цілому, буде перевіряти встановлені судом першої інстанції обставини та наведені у рішенні суду підстави, для мотивування висновків на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України). Так, відповідачем, як батьку малолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України). Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів. Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач має негативні характеристики за місцем проживання та за місцем роботи, що він схильний до насильства в сім`ї, у зв`язку із чим притягувався до адміністративної відповідальності за такі дії та перебуває на обліку в органах внутрішніх справ як сімейний насильник. Матеріали справи також не містять відомостей, що відповідач притягувався до адміністративної відповідальності у зв`язку із вживанням алкоголю або наркотичних речовин. Обґрунтування необхідності позбавлення відповідача батьківських прав позивачем зведені до того, що відповідач не приймає участь в його вихованні, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не цікавиться життям дитини, не сплачує аліменти. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що позбавлення батьківських прав в цьому випадку є передчасним, та вважає доцільним попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Так, під час розгляду аналогічних справ Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2019 року у справі №522/811/16 (провадження №61-32253св18), від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17 (провадження №61-12023св18), від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20) зробив наступний правовий висновок: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків». Доводи апеляційної скарги як на підставу для позбавлення батьківських прав про те, що відповідач не спілкується з дитиною, не допомагає їй, не цікавиться її життям, суд апеляційної інстанції не вважає достатніми для скасування рішення суду першої інстанції та позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки у справі не встановлено винної поведінки відповідача: він бажає спілкуватися з донькою, проти позбавлення батьківських прав заперечує. Пояснив, що бажає приймати участь у житті та вихованні дитини, однак не може дійти порозуміння з колишньою дружиною, з якою постійно приживає його донька. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують. З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав. Посилання апелянта на те, що судом не наведено мотивів відхилення аргументів, ключових доказів та заперечень позивача щодо наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, є безпідставними. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Інших правових доводів апеляційна скарга не містить. У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява № 4241/03) від 28 жовтня 2010 року, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)». Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи. Тому, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Золотоніська міська рада Черкаської області (орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17.11.2020 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: О. М. Таварткіладзе А. П. Заїкін