Постанова 4814 № 528/374/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 528/374/19 Номер провадження 22-ц/814/1945/20Головуючий у 1-й інстанції Шевченко В.М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В. секретар: Ткаченко Т.І. за участю представника відповідача - адв. Антіхович В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Аспект» на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 червня 2020 року (повний текст складено 22.06.2020 року) та апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Коваль Лариси Миколаїівни на ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Аспект», треті особи: державний реєстратор КП «Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради» Полтавської області Сидоренко Руслан Миколайович, державний реєстратор Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Юлія Миколаївна, про визнання недійсними угод та договору оренди землі. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,- В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, уточненим у ході судового розгляду справи, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності, згідно Державного акту серії ЯМ №125278, належить земельна ділянка площею 9,2506 га, розташована на території Березівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5320880801:00:001:0520. Зазначає, що, рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 14.09.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 03.05.2012 та зобов`язано ТОВ «Мадег» повернути вказану земельну ділянку позивачу. З інформаційної довідки з Державного реєстру № 164030488, отриманої від реєстратора 18.04.2019 року, позивачу стало відомо, що реєстраторами вчинялися реєстраційні дії щодо речового права оренди чи припинення права оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 9,2506 га, кадастровий номер - 5320880801:00:001:0520 на підставі угод та договорів, які ним не укладалися та не підписувалися, їх примірників позивачу направлено не було. Лише дві реєстраційні дії вчинені на підставі дійсно укладених та підписаних ОСОБА_1 правових актів, а саме: угоди про припинення договору оренди землі від 25.09.2018 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «АГРО АСПЕКТ», а також договору оренди землі від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказує, що, про укладення договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 року з ТОВ «АГРО-АСПЕКТ», угоди про припинення речового права оренди відповідно до договору від 10.12.2018 року з ОСОБА_2 , а також укладення договору оренди земельної ділянки від 20.03.2019 року між ним та ТОВ «АГРО АСПЕКТ», про реєстрацію речового права оренди та припинення речового права оренди позивачу відомо не було. Укладення договору оренди землі від 25.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО АСПЕКТ» та договору оренди землі від 20.03.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО АСПЕКТ» з реєстрацією речового права оренди не було засноване на його вільному волевиявленні, не спрямоване на реальне настання правових наслідків і повністю суперечить його внутрішній волі. З огляду на вищевикладене позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та остаточно прохав: -Визнати недійсним договір оренди землі від 25.09.2018 року між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Аспект», реєстрація речового права оренди земельної ділянки учинена 18.10.2018 року державним реєстратором КП «Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради» Полтавської області Сидоренком Р.М., індексний номер рішення про державну реєстрацію 43594149 від 22.10.2018 року; -Визнати недійсною угоду про припинення речового права оренди, зареєстровану 23.03.2019 року реєстратором Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Ю.М. щодо припинення речового права оренди, що було зареєстроване 19.12.2018 року відповідно до Договору оренди землі від 10.12.2018 року (орендодавець - ОСОБА_1 , орендар ОСОБА_2 , індексний номер рішення 46294745); -Визнати недійсним Договір оренди землі від 20.03.2019 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Аспект», за яким речове право оренди було зареєстровано 29.03.2019 року реєстратором Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Ю.М., індексний номер рішення 46294879; -Вирішити питання судових витрат. Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 20 березня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-АСПЕКТ», за яким речове право оренди було зареєстровано 29.03.2019 року реєстратором Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Ю.М. (індексний номер рішення 46294879). Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-АСПЕКТ» повернути власнику ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 9,2506 га з кадастровим номером 5320880801:00:001:0520, в порядку застосування реституції. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АСПЕКТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 7536,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АСПЕКТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АСПЕКТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати за правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 липня 2020 року заяву представника позивача адвоката Коваль Л.М. про внесення виправлення в рішення від 15.06.2020 у цивільній справі №528/374/19, задоволено. Виправлено допущені в рішенні арифметичні помилки шляхом заміни абзацу мотивувальної частини щодо розподілу судових витрат: «Оскільки за наслідком судового розгляду суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, що становить 33,33% від заявлених позовних вимог, а тому судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 768,40 грн судового збору за задоволену позовну вимогу немайнового характеру у 2019 році, та 2666,40 грн правничої допомоги, які слід стягнути з відповідача ТОВ «АГРО-АСПЕКТ.», на: «Оскільки за наслідком судового розгляду суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, що становить 50% від заявлених позовних вимог, а тому судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 768,40 грн судового збору за задоволену позовну вимогу немайнового характеру у 2019 році, та 4000,00 грн правничої допомоги, які слід стягнути з відповідача ТОВ «АГРО-АСПЕКТ.», Редагувати шостий абзац резолютивної частини таким чином: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АСПЕКТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати за правову допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі грн 00 коп)». Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року у задоволенні заяви адвоката Коваль Л.М. - представника позивача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №528/374/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АГРО-АСПЕКТ», треті особи: державний реєстратор КП «Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради» Полтавської області Сидоренко Руслан Миколайович; державний реєстратор Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Юлія Миколаївна, про визнання недійсними угоди та договору оренди землі, відмовлено. З вказаним рішенням суду від 15.06.2020 року не погодився відповідач, представник якого в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині та в цілому. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що в основу оскаржуваного судового рішення покладена єдина обставина, підтверджена єдиним доказом - виконання підпису в графі «Орендодавець» не власником землі, про що свідчить висновок експерта. Проте, апелянт під час судового розгляду в місцевому суді, повідомив по те що, на його думку, експертиза проведена не в процесуальний спосіб - без відібрання зразків під контролем суду. Всі наявні зразки надані позивачем, а якщо виходити з матеріалів справи, не отримувались судом. Відтак, апелянт вважає, що відповідний висновок експерта не є належним доказом, оскільки спірний підпис досліджувався в порівнянні зі зразками, що виконані невідомою особою, тобто справа не містить доказів виконання зразків позивачем. Зазначає, що окремою підставою для відмови в позові є те, що протягом всього розгляду справи, до матеріалів справи не було приєднано докази, витребувані ухвалою про усунення недоліків. Також, стверджують, що не ґрунтується на законі рішення суду в частині зобов`язання відповідача повернути власнику земельну ділянку в порядку застосування реституції, оскільки та вимога не заявлялась, тобто місцевий суд вийшов за межі позовних вимог. Також, в межах розгляду даної справи, з ухвалою місцевого суду від 09.09.2020 року про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, не погодилась представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Коваль Л.М., яка, посилаючись на порушення норм матеріального права, прохає оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що, відповідно до ст.37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання недійсними договорів оренди землі, скасовується і запис про їх державну реєстрацію, проте такий висновок повинен зазначатися у резолютивній частині судового рішення, бо державний реєстратор не наділений правом його тлумачення (правовий висновок Верховного Суду наведений в постанові від 11.06.2020 року у справі №141/875/17-ц). У судовому засіданні представник відповідача свою апеляційну скаргу підтримав та прохав її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги представника позивача заперечував, прохав її відхилити. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представника відповідача приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «Агро Аспект» та про відхилення апеляційної скарги представника позивача, з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 9,2506 га з кадастровим номером 5320880801:00:001:0520 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №125278 від 16.03.2012 року (т.1, а.с.153-154). Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 14.09.2018 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадег» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, витребування земельної ділянки із незаконного володіння та користування, задоволено повністю. Визнано додаткову угоду, зареєстровану 09.06.2017 року КП «Реєстраційна служба» Оржицької районної ради Полтавської області за №20896999 до договору оренди землі від 03.05.2012 року, зареєстрованого 14.06.2012 року у відділі Держкомзему Гребінківського району Полтавської області, недійсною. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадег» повернути земельну ділянку, площею 9,2506 га, кадастровий номер 5320880801:00:001:0520, яка розташована на території Березівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (за межами населеного пункту), ОСОБА_1 . Вирішено питання судових витрат (т.2, а.с.182-187). В подальшому, 03.10.2018 року реєстратором КП «Центра надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради» Полтавської області Петриком О.Ю. було внесено до реєстру, за індексним номером 43386539, рішення про припинення іншого речового права на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ«МАДЕГ» (т.1, а.с.23). Згідно відомостей з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 164030488 від 18.04.2019 року вбачається, що 18.10.2018 року державним реєстратором КП «Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради» Полтавської області Сидоренком Р.М. було здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5320880801:00:001:0520 на підставі договору оренди землі від 25.09.2018 року, укладеного між орендарем - ТОВ «АГРО АСПЕКТ» та орендодавцем - ОСОБА_1 строком на 10 (десять) років (т.1, а.с.20-23). З долучених до матеріалів справи належним чином завірених витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційної справи №1274141953208 вбачається, що державний реєстратор КП «Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради» Полтавської області Сидоренко Р.М., розглянувши заяву директора ТОВ «АГРО АСПЕКТ» ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.10.2018 року, прийняв рішення від 22.10.2018 року №43594119 про проведення державної реєстрації іншого речового права, права оренди земельної ділянки, розташованої на території Березівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, з кадастровим номером 5320880801:00:001:0520, за суб`єктом: ТОВ «АГРО АСПЕКТ» (т.1, а.с.97-109). Окрім того, до матеріалів реєстраційної справи №1274141953208 додано копію договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ТОВ «АГРО АСПЕКТ», код ЄДРПОУ 41768859, де у графі «Орендодавець» розділу «Реквізити сторін» проставлено підпис від імені Орендодавця (т.1, а.с.103-105). У подальшому, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна, 17.12.2018 року реєстратором Смотриківської сільської ради Полтавської області Тимітьком В.В. було внесено до реєстру, за індексним номером 44697819, рішення про припинення іншого речового права, що було зареєстровано 18.10.2018 року відповідно до договору оренди землі від 25.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО АСПЕКТ» (т.1, а.с.22). 19.12.2018 року реєстратором Смотриківської сільської ради Полтавської області Тимітьком В.В. було внесено до реєстру за індексним номером 44765031 рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.21). Також, Державним реєстратором Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Ю.М. на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 19.03.2019 року до Державного реєстру речових прав було внесено відомості про припинення права оренди земельної ділянки, що існувало на підставі договору оренди землі від 10.12.2018 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрованого відповідним чином (т.1, а.с.22). Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 164030488 від 18.04.2019 року, підтверджено, що 29.03.2019 року державним реєстратором Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Ю.М. було здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 9,2506 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.03.2019 року, укладеного між орендарем - ТОВ «АГРО АСПЕКТ» та орендодавцем - ОСОБА_1 строком на 10 (десять) років (т.1, а.с.21). Також, згідно долучених до матеріалів справи належним чином завірених витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційної справи №1274141953208 вбачається, що державний реєстратор Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Ю.М., розглянувши заяву директора ТОВ «АГРО-АСПЕКТ» ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.03.2019 року, прийняв рішення від 04.04.2019 року №46294879 про проведення державної реєстрації іншого речового права, права оренди земельної ділянки, розташованої на території Березівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, з кадастровим номером 5320880801:00:001:0520, за суб`єктом: ТОВ «АГРО-АСПЕКТ» (т.1, а.с.140-170). Відповідно до матеріалів вказаної реєстраційної справи №127414193208, а саме копії Договору оренди земельної ділянки від 20.03.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО-АСПЕКТ» вбачається, що у графі «Орендодавець» розділу «Реквізити сторін» проставлено підпис від імені Орендодавця - ОСОБА_1 (т.1, а.с.145-148). Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, місцевий суд виходив із того, що, згідно висновку експерта №22744 від 16.12.2019 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 20.03.2019 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, відтак, беручи до уваги недоведеність стороною відповідача сплати позивачеві орендної плати за спірним договором, в сукупності з іншими обставинами, вказує на відсутність між сторонами домовленості та волевиявлення власника земельної ділянки на укладення спірного договору, який не відповідає його внутрішній волі та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також суперечить правам та інтересам позивача, а тому наявні підстави для визнання договору від 20.03.2019 року недійсним із застосуванням до даних правовідносин ч.1 ст.216 ЦК України, а саме реституції. Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог місцевий суд виходив із того, що позовна вимога про визнання недійсною угоди про припинення речового права оренди, зареєстрованої 23.03.2019 року реєстратором Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Ю.М. щодо припинення речового права оренди, що було зареєстроване 19.12.2018 року відповідно до договору оренди землі від 10.12.2018 року, ухвалою суду від 21.05.2019 року була виділена в окреме провадження та розглянута в окремому позовному провадженні з ухваленням судового рішення. Також, судом першої інстанції вказано, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору оренди землі від 25.09.2018 року за недоведеності вимог, оскільки відповідної експертизи дійсності підпису орендодавця у вказаному договорі виконано не було. Постановляючи ухвалу про відмову в постановленні додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки скасування державної реєстрації речового права оренди щодо недійсного договору є окремою позовною вимогою, яка не була предметом судового дослідження в рамках цивільної справи №528/374/19, то і підстави для задоволення вказаної заяви відсутні, оскільки в такому випадку буде порушено право відповідача на справедливий розгляд цивільної справи. Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на нормах матеріального права, виходячи з наступного. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Так, в матеріалах справи міститься копія Договору оренди земельної ділянки від 20.03.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Агро Аспект» (орендар), предмет оренди - земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9, 2506 га, кадастровий номер - 5320880801:00:001:0520. Строк оренди 10 років (п.8 Договору) (т.1, а.с.145-148). Вказаний договір зареєстровано в реєстрі 29.03.2019 року державним реєстратором Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Ю.М. (т.1, а.с.140-170). Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 17 цього Закону договір оренди набирає чинності, починає діяти) після його державної реєстрації. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Окрім того, за змістом ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Для встановлення дійсності факту укладення вказаного спірного правочину - Договору оренди земельної ділянки від 20.03.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АгроАспект», місцевим судом постановлено ухвалу від 16.10.2019 року про призначення по даній справі почеркознавчої експертизи (т.1, а.с.241-243). Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 22744 від 16.12.2019 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 20.03.2019 року, розташований на зворотній стороні другого аркуша документа, у графі «Орендодавець», у рядку над друкованим текстом « ОСОБА_1 », - виконаний не ОСОБА_1 (т.2, а.с.65-67). За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3). За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відтак, матеріалами справи на підставі належних та допустимих доказів достовірно установлено, що сторони - ОСОБА_1 та ТОВ «АгроАспект» не досягли згоди щодо укладення 20.03.2019 року спірного правочину - Договору оренди земельної ділянки. Проте, місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання спірного правочину від 20.03.2019 року недійсним за наведених вище обставин. Апеляційний суд зауважує, що, оскільки установлено, що договір оренди не підписаний обома сторонами, а саме ОСОБА_4 , то 20.03.2019 року він укладений не був, тобто не створив жодних правовідносин, на виникнення яких волевиявлення сторін спрямоване не було, а, відтак, є неукладеним, а тому визнання його недійсним є безпідставним та помилковим. При цьому, доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідний висновок експерта не є належним доказом, оскільки спірний підпис досліджувався в порівнянні зі зразками підпису позивача, які відібрані у неналежний спосіб, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, вільні та експериментальні зразки підпису позивача відбиралися у належний спосіб, засвідчені суддею та скріплені печаткою суду, як і додаткові, затребувані експертом матеріали. При цьому, ухвала про призначення експертизи стороною відповідача оскаржена не була, зауважень, в порядку ст.ст.249,250 ЦПК України, до протоколу судових засідань також подано не було. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним сааме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Так, у даній справі позивач звернувся до суду, зокрема, з вимогою про визнання недійсним договору оренди від 20.03.2019 року (частина вимог, що є предметом апеляційного перегляду), посилаюсь на те, що цей договір не підписував, умови його не погоджував, наведене підтверджено матеріалами справи. Проте, позивачем не ставилось питання про повернення використовуваної земельної ділянки Піскулі СА. як власнику цієї земельної ділянки. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення. Відтак, враховуючи наведені позивачем підстави позову, а саме щодо доводів про не підписання ОСОБА_1 спірного правочину, тобто що він не укладав договір оренди, користування належною іншій особі земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19). Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, підтверджується категоричним висновком експерта від 16.12.2019 року №22744,виконаним в межах розгляду даної справи, такий договір є неукладеним. Тому ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обґрунтовував позов позивач. При цьому, оскільки ОСОБА_1 питання про повернення відповідної земельної ділянки не ставилось, та матеріали спраи не містять жодних доказів стосовно користування вказаною земельною ділянкою відповідачем, то і підстави для застосування у даному випадку процедури реституції, з ініціативи суду є протиправним. В іншій частині рішення місцевого суду від 15.06.2020 року відповідачем не оскаржувалось, відтак, і судом апеляційної інстанції не переглядається. Окрім того, 04.08.2020 року до місцевого суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коваль Л.М. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій прохала скасувати державну реєстрацію речового права оренди щодо недійсного договору, укладеного 20.03.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АгроАспект», за яким речове право оренди було зареєстроване 29.03.2019 року реєстратором Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Ю.М. (індексний номер рішення 46294879) (т.2, а..с.233-234). Як зазначено вище, ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено (т.3, а.с.10-13). Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до положеньстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Згідно ч.2 ст.264 ЦПК України при ухвалення рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. При цьому, як убачається зі змісту позову, зокрема, його прохальної частини, стороною позивача не ставилось питання про скасування державної реєстрації речового права оренди щодо недійсного договору, укладеного 20.03.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АгроАспект», за яким речове право оренди було зареєстроване 29.03.2019 року реєстратором Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Ю.М. (індексний номер рішення 46294879), відтак, відповідна вимога і не вирішувалась при ухваленні рішення по суті спору. Згідно ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» 18.12.2009 рок №14, додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (яка кореспондується зі статтею 270 ЦПК України, в чинній, на даний час, редакції);воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Відтак, з урахуванням наведного вище, місцевим судом було правомірно відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки поставлені у ній питання не були предметом розгляду по справі та не досліджені в судовому засіданні, не можуть бути задоволені в межах даного судового провадження шляхом ухвалення додаткового рішення. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що, відповідно до ст.37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі визнання недійсними договорів оренди землі, скасовується і запис про їх державну реєстрацію, проте такий висновок повинен зазначатися у резолютивній частині судового рішення бо державний реєстратор не наділений правом його тлумачення, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, дійсно, для скасування запису про державну реєстрацію речового права необхідна законна підстава - зокрема, рішення суду, проте для постановлення такого, необхідна відповідна вимога в позові, якої в межах даного судового провадження ОСОБА_1 заявлено не було. Посилання апелянта на правовий висновок Верховного Суду, наведений в постанові від 11.06.2020 року у справі №141/875/17-ц, колегія суддів оцінює критично, оскільки у вказаній справі позивачем ставилась вимога про скасування відповідної державної реєстрації оспорюваного правочину. Інші доводи апеляційної скарги представника позивача висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться фактично до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права. Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, зокрема, частиною першою даної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, скільки у задоволенні даного позову відмовлено, то і судові витрати, понесені ОСОБА_1 ,. компенсації не підлягають. Також, оскільки оскаржуване рішення в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.03.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО-АСПЕКТ», зобов`язання відповідача повернути власнику ОСОБА_1 земельну ділянку, в порядку застосування реституції, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, пов`язана з цим рішенням ухвала Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 липня 2020 року про внесення виправлення в рішення від 15.06.2020 року також підлягає скасуванню. У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст.367,368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Аспект», - задовольнити частково. Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 червня 2020 року в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 березня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-АСПЕКТ», зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-АСПЕКТ» повернути власнику ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 9,2506 га з кадастровим номером 5320880801:00:001:0520, в порядку застосування реституції та в частині вирішення питання судових витрат, - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Аспект», треті особи: державний реєстратор КП «Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради» Полтавської області Сидоренко Руслан Миколайович, державний реєстратор Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Юлія Миколаївна, про визнання недійсними угод та договору оренди землі, - відмовити. Ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 липня 2020 року, - скасувати. Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Коваль Лариси Миколаїівни, - залишити без задоволення. Ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року , - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун СУДДІ: Ю.В. Дряниця О.В. Чумак