Постанова 4855 № 640/3766/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3766/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру №8048 Регіонального Сервісного Центру МВС в м. Києві, Регіонального Сервісного Центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, третя особа: ОСОБА_2 , Територіальний сервісний центр №0741 РСЦ МВС у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального Сервісного Центру №8048 Регіонального Сервісного Центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, Регіонального Сервісного Центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, треті особи - ОСОБА_2 , Територіальний Сервісний Центр №0741 РСЦ МВС у Волинській області, в якому просить суд зобов`язати Територіальний Сервісний Центр №8048 Регіонального Сервісного Центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві провести реєстрацію (перереєстрацію) автомобіля марки - MERCEDES-BENZ, модель - S 600, тип - загальний легковий седан-В, чорного кольору, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 5980, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , за ОСОБА_4 , громадянином Ізраїлю (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , тимчасова посвідка на постійне проживання Серія НОМЕР_5 , видана 05.08.2016 органом №8001, місце проживання: АДРЕСА_1 ) у зв`язку із зміною власника транспортного засобу, з оформленням і видачею ОСОБА_5 нових реєстраційних документів та номерних знаків. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на незаконність, необ`єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) є власником автомобіля марки - MERCEDES-BENZ, модель - S 600, тип - загальний легковий седан-В, чорного кольору, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 5980, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 . Вказаний транспортний засіб був придбаний позивачем у громадянки України ОСОБА_6 , що підтверджується договорм купівлі-продажу від 30.12.2019 за №1863. Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_6 передала позивачеві оригінал Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт) та транспортний засіб. На виконання вимог пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі по тексту - Порядок №1388), яким зобов`язано власників транспортних засобів зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 (десяти) діб після придбання (одержання), позивач як набувач і новий власник майна, 18.12.2019 року звернувся до Територіального сервісного центру №8046 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві (далі по тексу - відповідач) за послугою з проведення державної перереєстрації транспортного засобу у зв`язку із зміною власника транспортного засобу. Однак відповідач повідомив, що державну реєстрацію придбаного позивачем транспортного засобу було скасовано ще в 2017 році і запропонував звернутись до того органу, що проводив першу реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (серії НОМЕР_3 ), виданого на ОСОБА_6 , органом, що проводив державну реєстрацію транспортного засобу був Територіальний сервісний центр 0741, що є структурним підрозділом Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (далі по тексу - ТСЦ 0741 РСЦ МВС у Волинській області). В ситуації, що склалася, представник позивача звернувся до Територіального Сервісного Центру №0741 РСЦ МВС у Волинській області з адвокатським запитом 20.12.2019 щодо надання інформації та документів, що стали підставою для державної реєстрації та скасування державної реєстрації транспортного засобу позивача. У відповідь на адвокатський запит Територіальний Сервісний Центр №0741 РСЦ МВС у Волинській області своїм листом від 23.12.2019 №3 1/3/1-104ад року повідомив адвоката про відмову у наданні запитуваної інформації та документів з підстав того, що власником транспортного засобу є третя особа, а така інформація є конфіденційною і не може бути розголошена без її згоди. З урахуванням даних обставин, представник позивача звернулась до Регіонального Сервісного Центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві з адвокатським запитом від 23.12.2019, в якому просила надити в паперовій формі Витяг з Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованого транспортного засобу та належних користувачів автомобіля марки - MERCEDES-BENZ, модель - S 600, тип - загальний легковий седан-В, чорного кольору, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 5980, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , зареєстрованого на попереднього власника (продавця) - ОСОБА_6 . В свою чергу, Регіональний Сервісний Центр Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, листом від 02.01.2020 №31/26-937аз надав наступну інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а саме - що власником транспортного засобу рахується фізична особа - ОСОБА_2 і що транспортний засіб був знятий з обліку 17.05.2017 у зв`язку із скасуванням реєстрації Центром 0741. На думку позивача, зняття з обліку транспортного засобу у зв`язку із скасуванням реєстрації є незаконним, а наявність інформації, що транспортний засіб був зареєстрований за третьою особою ОСОБА_2 позбавляє його можливості здійснити перереєстрацію транспортного засобу, що в свою чергу, тягне порушення прав позивача на володіння, користування та розпорядження майном. Позивач, вважаючи, що відповідачем було незаконно та безпідставно відмовлено у проведенні перереєстрації придбаного ним транспортного засобу, звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що вторинні набувачі майна, а саме ОСОБА_6 , а потім позивач є добросовісними набувачами майна, яким не було відомо про зняття транспортного засобу з обліку у зв`язку із скасування первинної (першої) реєстрації транспортного засобу, та які не мають жодного відношення до первинної (першої) реєстрації автомобіля, а тому підстав вважати, що скасування реєстрації автомобіля за вторинним власником, якою на той час була ОСОБА_6 , не вбачається. Суд дійшов висновку, що вказані дії безпосередньо пов`язані із порушенням прав та інтересів позивача щодо володіння вказаним автомобілем. Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Згідно з статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (далі -Закон №3353-ХІІ), закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, N 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц. У той же час, згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Відповідно до частин першої та третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій. Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, спір у даній справі пов`язаний з реалізацією права власності, зокрема реалізацією права особи на набуття у власність транспортного засобу, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов`язки щодо реєстрації (перереєстрації) у відношеннях з власником майна. Спір про захист права конкретної фізичної особи на рухоме майно є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства. Той факт, що відповідачем є суб`єкт владно-управлінських функцій, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює дані правовідносини у публічно-правовий спір. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.09.2018 по справі № 643/4359/17. Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку,що вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України). Керуючись ст. ст. 238, 243, 319, 325, 328, 329 КАС України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2020 року - скасувати, провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру №8048 Регіонального Сервісного Центру МВС в м. Києві, Регіонального Сервісного Центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, третя особа: ОСОБА_2 , Територіальний сервісний центр №0741 РСЦ МВС у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - закрити. Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлено 13.11.2020.