Постанова 4852 № 160/18354/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/18354/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року в адміністративній справі №160/18354/21 (головуючий суддя першої інстанції Рищенко А.Ю.) за позовом ОСОБА_2 до Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, (третя особа - ОСОБА_1 ) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач 06.10.2021 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області, (третя особа - ОСОБА_1 ), в якому просила: - визнати протиправними дії щодо відмови у перезакріпленні номерного знаку НОМЕР_1 за транспортним засобом BMW X6, загальний легковий універсал В, чорного кольору, 2012 року випуску, НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 ; - зобов`язати відповідача перезакріпити номерний знак Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача є право на перезакріплення її номерного знаку НОМЕР_1 за транспортним засобом, що належить іншій особі, але вказані номерні знаки перебувають в неї на відповідальному зберіганні. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та повністю задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та порушує норми матеріального права. Зазначив, що відповідно до п.5.2. Інструкції №379 номерні знаки за зверненням їх власника перезакріплюються за іншими придбаними ними транспортними засобами або за транспортними засобами інших власників. За відсутності такої заяви або після закінчення зазначеного в заяві терміну вилучені номерні знаки оприбутковуються як такі, що були в користуванні, і при їх відповідності чинним стандартам можуть видаватися для повторного використання або знищуються в установленому порядку. Номерні знаки за зверненням їх власника перезакріплюються за іншими придбаними ними транспортними засобами або за транспортними засобами інших власників. Порядок №1388 не містить заборони на перезакріплення номерного знаку та транспортним засобом іншого власника чи імперативної норми, яка б вказувала на те, що перезакріплення можливе лише за власними транспортним засобом. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_2 до 01.07.2020 року була власником транспортного засобу BMW X6, загальний легковий універсал В, чорного кольору, 2012 року випуску, НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 29-30). Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 з 01.07.2020 року власником транспортного засобу BMW X6, загальний легковий універсал В, чорного кольору, 2012 року випуску, НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .. Транспортний засобу присвоєно номерний знак НОМЕР_4 (а.с.13). 02 липня 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою, якою просила перезакріпити її номерний знак НОМЕР_1 за транспортним засобом BMW X6, загальний легковий універсал В, чорного кольору, 2012 року випуску, НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (а.с.11). Листом від 12.07.2020 року №31/4-К-172 Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській області повідомив позивача, що перезакріплення номерного знаку НОМЕР_1 за транспортними засобами інших власників Порядком від 07.09.1998 року №1388 не передбачено (а.с.12). Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач оскаржила її до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що приписами Порядку №1388 (в редакції на час правовідносин) не передбачено можливість перезакріплення номерних знаків за зверненням власників за транспортними засобами інших власників. Станом на 02.07.2021 року (дата звернення позивача з відповідною заявою) право власності на транспортний засіб BMW X6, загальний легковий універсал В, чорного кольору, 2012 року випуску, НОМЕР_2 зареєстроване за іншою особою, а не за позивачем. Вказаний транспортний засіб зареєстровано (перереєстровано) з іншим номерним знаком. Відповідач дійшов правильного висновку про відсутність підстав для перезакріплення номерного знаку НОМЕР_1 за транспортним засобом іншого власника. Права позивача в спірних правовідносинах не були порушені. Питання перезакріплення номерного знаку НОМЕР_1 за власним транспортним засобом не є спірним у межах цієї справи. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Приписами статті 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі по тексту - Закон №3353) визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників та належних користувачів ведеться Єдиний державний реєстр транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають встановленим вимогам. Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі по тексту - Порядок №1388), встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Відповідно до п.3 Порядку №1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Пунктом 8 Порядку №1388 встановлено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків. Згідно з абзацом 1 пункту 16 Порядку №1388 номерний знак видається на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби. Пунктом 33 Порядку №1388 передбачено, що перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі, зокрема, зміни їх власників. При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться. Так, абзацом 7 пункту 42 Порядку № 1388 (в редакції, чинній до грудня 2018 року) визначалось, що номерні знаки із знятих з обліку транспортних засобів за умови їх відповідності стандартам перезакріплюються за зверненням власників за іншими придбаними ними транспортними засобами або за транспортними засобами інших власників. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року №1077 «Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійсненнямитного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 і від 04.06.2007 року №795» внесено зміни до абзацу 7 пункту 42 Порядку №1388, якими виключено слова «або за транспортними засобами інших власників». Вказана постанова набула чинності 20.12.2018 року. Таким чином, абзацом 7 пункту 42 Порядку №1388 (в редакції на момент звернення позивача до відповідача, тобто на 02.06.2021 року), було встановлено, що номерні знаки із перереєстрованих або знятих з обліку транспортних засобів за умови відповідності їх інформаційного змісту щодо адміністративно-територіальної належності, порядкового номера та серії встановленим вимогам можуть за зверненням власників перезакріплюватися за іншими придбаними ними транспортними засобами. З аналізу наведених норм вбачається, що на час спірних правовідносин Порядок №1388 не передбачав, що номерні знаки із перереєстрованих транспортних засобів можуть за звернення власника перезакріплюватися за транспортними засобами інших осіб. Враховуючи вищенаведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відмовляючи у перезакріпленні належних позивачу номерних знаків за транспортним засобом іншого власника, відповідач діяв у межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а тому наявні відсутні підстави для задоволення позову. Доводи апелянта про те, що в даному випадку застосуванню підлягають положення Інструкції №379, якою передбачено зазначене вище право позивача, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне. Порядок здійснення центрами надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, оформлення і видачі свідоцтв про реєстрацію ТЗ, тимчасових реєстраційних талонів та номерних знаків на ТЗ встановлюється Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція №379). Абзацом 1 пункту 4.1 Інструкції №379 передбачено, що у разі заміни номерних знаків (крім випадків їх втрати або викрадення) проводиться перереєстрація транспортних засобів із заміною свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта). При цьому попередньо видані номерні знаки вилучаються. На заяві обов`язково проставляються відмітка про їх вилучення із зазначенням дати вилучення та підпис уповноваженої посадової особи. Вилучені номерні знаки оприбутковуються як такі, що вже були в користуванні, і при їх відповідності встановленим вимогам можуть видаватися для повторного використання або знищуватися в установленому порядку. За приписами пункту 5.2 Інструкції №379 номерні знаки, які були закріплені за транспортним засобом, вилучаються, про що робиться відповідна відмітка на заяві. За письмовою заявою власника ТЗ (додаток 12) або уповноваженої ним особи на вказаний у заяві термін номерні знаки, які були закріплені за цим ТЗ і відповідають діючим стандартам, приймаються на зберігання Центром, який проводив зняття з обліку ТЗ, за умови внесення плати за їх зберігання відповідно до вимог пункту 3.5 глави 3 цієї Інструкції. Зазначені номерні знаки за зверненням їх власника перезакріплюються за іншими придбаними ними транспортними засобами або за транспортними засобами інших власників. За відсутності такої заяви або після закінчення зазначеного в заяві терміну вилучені номерні знаки оприбутковуються як такі, що були в користуванні, і при їх відповідності чинним стандартам можуть видаватися для повторного використання або знищуються в установленому порядку. Таким чином, положення пункту 5.2 Інструкції №379 дійсно передбачають можливість за заявою власника перезакріплення номерних знаків за транспортним засобом іншого власника, що в свою чергу суперечить положенням Порядку № 1388. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку має місце ієрархічна колізія нормативно-правових актів, тобто колізія, яка виникає внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, закріпленими в актах, що мають різну юридичну силу. Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з того самого питання. При існуванні суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами, застосовується акт, прийнятий вищим органом, як такий, що має більшу юридичну силу. Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акту іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, Інструкція №379 затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, тоді як Порядок №1388 - постановою Кабінету Міністрів України. Крім того, зміни до Порядку №1388 прийняті в часі пізніше за Інструкцію №379. Таким чином, саме Порядок №1388 має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, тоді як накази МВС, зокрема Інструкція №379, підлягають застосуванню лише в тій частині, що не суперечить актам Кабінету Міністрів України. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Відмова відповідача у перезакріпленні номерних знаків є правомірною, відповідає чинному законодавству та не порушує майнових чи інших прав та законних інтересів як позивача так і третьої особи. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року в адміністративній справі №160/18354/21 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року в адміністративній справі №160/18354/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак