Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/5000/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 р. Справа № 440/5000/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Донець Л.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 (головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко) по справі № 440/5000/19 за позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 18.12.2019, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (далі - відповідач), в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення 40 позачергової сесії 7 скликання відповідача від 02.12.2019 "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області; зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеутрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на ім`я позивача; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, понесені позивачем, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 440/5000/19 задовлено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано рішення 40 позачергової сесії 7 скликання відповідача від 02.12.2019 "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області. Зобов`язано відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеутрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. Позивач, не погодившись з судовим рішенням в частині розподілу судових витрат, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн та прийняти нове судове рішення, яким клопотання про стягнення судових витрат задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на недотримання судом першої інстанції принципу пропорційності розподілу судових витрат до розміру задоволених позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення заявленого клопотання. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у позовній заяві позивач, у тому числі, просив суд вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката. 13.02.2020 позивачем подано до Полтавського окружного адміністративного суду клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зі змісту якого вбачається, що заявник просить відшкодувати суму фактично понесених витрат в розмірі 7900,00 грн, які сплачені позивачем за актом виконаних робіт від 13.02.2020 (а.с. 50). Клопотань від відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялося. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, дійшов до висновку про часткове задоволення клопотання, виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин. Колегія суддів, розглянувши судове рішення виключно в межах апеляційної скарги позивача, частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. В силу ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення в межах апеляційної скарги позивача, тобто в межах відмови в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. Частинами 1, 3 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. За матеріалами справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 (а.с. 24); копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 (а.с. 25); копію додатку № 2 до договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 (а.с. 26); копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 13.02.2020 (а.с. 50); квитанцію № 18 від 13.02.2020 (а.с. 51). За змістом акту виконаних робіт (наданих послуг) від 13.02.2020 з детальним описом робіт (послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги адвокатом по адміністративній справі № 440/5000/19 від 20.06.2019, характер професійної правничої допомоги, з розрахунком витраченого часу і вартості в загальному розмірі 7900 (сім тисяч дев`ятсот) грн 00 коп, складає: опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини по оскарженню рішення відповідача про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою після повторного перегляду заяви, з урахуванням висновків суду; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи (2 год, 800,00 грн); складання адміністративного позову про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язати вчинити певні дії (6 год, 5000,00); складання та надання відповідачу відповіді на відзив у справі № 440/5000/19; подання (направлення) до Полтавського окружного адміністративного суду відповіді на відзив у справі № 440/5000/19 (1,5 год, 1500,00 грн); складання та надання відповідачу клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 440/5000/19; подання до Полтавського окружного адміністративного суду клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 440/5000/19 (1 год, 600,00 грн). Отже, позивачем понесено судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7900 (сім тисяч дев`ятсот) грн 00 коп. З огляду на вищевикладене, висновки суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, є необґрунтованими та не спростовують факту надання відповідних послуг адвокатом та понесення витрат позивачем. При цьому, судом першої інстанції не зазначено, якими нормами законодавства врегулювано, що співмірним розміром відшкодування судових витрат за наданими послугами є зазначена сума від визначеної сторонами вартості цих послуг. Враховуючи той факт, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що в свою чергу з боку відповідача не заявлялося. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 817/1356/18. За цим, колегія суддів не погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції. У свою чергу, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за "опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини по оскарженню рішення відповідача про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою після повторного перегляду заяви, з урахуванням висновків суду; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи (2 год, 800,00 грн)", оскільки факт складання позовної заяви включає в себе і необхідність опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів та збір документів для справи. Таким чином, враховуючи співмірність витрат позивача на правову допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, а також наявністю документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7100 (сім тисяч сто) грн 00 коп. Під час вирішення справи, колегія суддів врахувала правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 по справі № 440/5000/19 - змінити шляхом викладення абзацу 4 резолютивної частини рішення абзацом наступного змісту: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7100 (сім тисяч сто) грн 00 коп". Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.О. Донець Судді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко