Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7213/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2024 р. Справа № 520/7213/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 по справі № 520/7213/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДПС у Харківській області податкові повідомлення-рішення від 09.11.2023 №0454872-2405-2031-UА63120270000028556 та від 26.02.2024 №0250222-2405-2031-UА63120270000028556. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 29 липня 2024 року задовольнив позовну заяву ОСОБА_1 . 01.08.2024 представник позивача звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, яким Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 31794,0 грн. Представником відповідача подано заяву про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги. Представником позивача подані відповідні заперечення на заяву про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги. Додатковим рішенням від 21 серпня 2024 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив частково заяву представника позивача. Стягнув на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495). В задоволенні іншої частини заяви - відмовив. Ухвалюючи додаткове рішення у справі, cуд першої інстанції, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 31794,00 грн в контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи, зазначені у Акті витрати на їх виконання є явно завищеними. За висновком суду, співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу у справі №520/7213/24 є 5000,00 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області. Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття за невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 та ухвалити постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31794,00 грн; судові витрати, пов`язані із розглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на відповідача. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що надані на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість. Вказує, що загальна сума позову про скасування податкових повідомлень рішень складає 288 353,50 грн. Витрати на правничу допомогу складають 31794,00 грн, тобто 11% від суми позову. Вважає, що суд першої інстанції не навів жодних обґрунтувань відносно неспівмірності витрат з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для позивача, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію позивача або публічним інтересом до справи, а лише обмежився виключно формальним посиланням на позиції Верховного Суду та загальними фразами про неспівмірність витрат. Дійшовши висновку про завищення розміру витрат на правничу допомогу та визначаючи співмірний розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн, суд першої інстанції не дослідив подане відповідачем клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на предмет наявності у ньому обґрунтованих доводів та доказів щодо неспівмірності витрат, що в свою чергу виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, суд першої інстанції не надав належну оцінку наданим позивачем письмовим доказам, не оцінив повною мірою наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, не дослідив обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, їх результат, складність та якість складених процесуальних документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, та, що важливо, ціну позову (288 353,50 грн), як істотний критерій визначення важливості (значення) для позивача, який є фізичної особою та для якого така сума є надмірним майновим тягарем, конкретні обставини справи (яка не є типовою чи зразковою), кількість (обсяг) матеріалів, з яких вона складається. Відповідач також не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі № 520/7213/24 ухваливши нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення коштів на витрати професійної правничої допомоги відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до Звіту, який додано представником позивача до заяви зазначена сума до сплати 15000,00 грн. за представництво інтересів, надання професійної правничої допомоги та підготовку всіх необхідних процесуальних документів. Такий акт складено загально, тобто не зазначено детально із чого складається сума понесених витрат на професійну правничу допомогу, а отже і неможливо встановити співрозмірність понесення таких витрат. Так, консультація з приводу судової справи з вивченням документів, вартість яких окремо включена до акту виконаних робіт, не є самостійною юридичною послугою, а входить до процесу підготовки та подання до суду позовної заяви, а відтак вказані послуги окремому відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають. Що стосується послуг зі складення позовної заяви вартістю 15 140,00 грн., виходячи зі змісту позовної заяви, вважаємо, що її складення не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи та витраченого часу; позовна заява практично складається із викладення фактичних обставин справи та цитування нормативно - правових актів, незначна за обсягом, що з огляду на заявлену до стягнення суму за її підготовку свідчить про завищення розміру правової допомоги в цій частині. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу позивача належить задовольнити частково, водночас апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, з таких підстав. Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частинами 3, 5 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. В іншому випадку на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години роботи адвоката та час витрачений на певний вид послуги. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно із ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона довести неспівмірність розміру таких витрат. Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу представником надано копію договору надання правничої допомоги від 05.03.2024 року, протокол №1 узгодження доручення, гонорару, розрахунків від 05.03.2024 року акт приймання-передачі правничої допомоги від 31.07.2024 року, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 31794,00 грн. Відповідно до п.п.1.1-1.2 п. 1 вказаного Договору предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта; надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу тощо; складання заяв, позовних заяв, клопотань, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також їх відновлення в разі порушення; представництво інтересів Клієнта у судах, в державних органах, підприємствах, установах. Згідно з пп.4.4 п. 4 Договору Акт наданих послуг є підтвердженням надання правової допомоги та підставою для сплати гонорару та понесених Об`єднанням витрат. Протоколом № 1 узгодження доручення, гонорару, розрахунків від 05.03.2024 року Сторони встановили, погодинний розмір гонорару Об`єднання за надання правової допомоги, що узгоджується з вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вартість 1 (однієї) години складає 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року, розмір яких становить 3028,0 грн. 31.07.2024 сторонами підписаний Акт приймання-передачі правничої допомоги, з описом виконаних Об`єднанням робіт, вартість яких складає 31794,0 грн, а саме:

1. Аналіз документів, консультування клієнта - 1 година, вартість наданої послуги - 3028,00 грн;

2. Складання та направлення позовної заяви - 5 годин, вартість - 15140,00 грн;

3. Аналіз відзиву на позовну заяву, складання та направлення відповіді на відзив - 3 години, вартість - 9084,0 грн;

4. Складання та направлення додаткових пояснень у справі - 1 година, вартість 3028,0 грн;

5. Складання проекту заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 0,5 год. - 1514,0 грн. Дослідивши подані позивачем докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката з професійної правничої допомоги позивачу у розмірі 31794,0 грн., понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, є суттєво завищеним, та таким, що не є співмірним із складністю справи з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Колегія суддів враховує, що зазначена справа належить до справ незначної складності, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання, а тому складання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, відповіді на відзив, додаткових пояснень та заяви щодо стягнення судових витрат, з огляду при цьому на їх об`єм і зміст, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката. З цих підстав колегія суддів вважає, що визначений адвокатом час, витрачений на складання процесуальних документів у цій справі загальною тривалістю 9,5 годин, та, як наслідок, розмір заявлених до відшкодування витрат в цій частині у сумі 28766,0 грн, є завищеними. На переконання колегії суддів, розумною та співмірною зі складністю справи, часом та зусиллями, витраченими адвокатом на надання таких послуг, є сума 9084,0 грн, що відповідає вартості 3 годинам роботи адвоката. Щодо висновку суду першої інстанції стосовно того, що виокремлення таких послуг як консультація та аналіз документів в окремі категорії від послуги з написання позову є штучним збільшенням кількості наданих послуг та відповідно збільшення вартості правничої допомоги, колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. З огляду на те, що надання консультацій до та під час складання позовної заяви, є невід`ємною частиною роботи адвоката, такі послуги відносяться до послуг з надання правової допомоги, а тому підлягають відшкодуванню. При цьому, враховуючи складність справи, що розглядається, та обсяг документів, який необхідно було опрацювати представнику позивача для надання консультації, колегія суддів вважає, що визначений адвокатом час, витрачений на надання вказаної послуги, тривалістю 1 години, та, як наслідок, розмір заявлених до відшкодування витрат в цій частині у сумі 3028,0 грн, є цілком обґрунтованими та співмірними зі складністю цієї справи. Колегія суддів зауважує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі. Суд також вважає необхідним зауважити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20. Варто зазначити, що рішення суду першої інстанції взагалі не містить мотивів, з яких суд виходив, визначаючи розумною та співмірною сумою, що підлягає відшкодуванню на користь позивача, у розмірі 5000 грн. Судом не надано оцінки окремо наданим представником позивача послугам, а отже висновки суду зроблені за формального підходу до вирішення питання обґрунтованості понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не ґрунтуються на всебічно та повно досліджених доказах, наявних в матеріалах справи. Таким чином, дослідивши зміст та обсяг наявних в матеріалах справи документів, складених адвокатом, а також враховуючи складність даної справи, значення її для сторони, керуючись принципами справедливості та верховенства права, дійшла висновку, що відшкодуванню на корись позивача підлягає сума у розмірі 12112,0 грн, що з огляду на вказані обставини, є співмірним та пропорційним відносно виконаної адвокатом роботи та відповідає висновкам суду апеляційної інстанції, прийнятими за результатами розгляду апеляційної скарги. Разом з тим, доводи відповідача не містять обґрунтувань, які б спростовували висновки суду щодо співмірності заявлених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування, водночас вимоги відповідача щодо відмови в задоволенні заяви позивача в повному обсязі взагалі не обґрунтовані та не узгоджуються зі змістом викладених в апеляційній скарзі доводів. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, водночас апеляційну скаргу відповідача належить залишити без задоволення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Положеннями ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, враховуючи, що суд першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача визначено за відсутності належного обґрунтування, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції належить змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, а абзац другий резолютивної частини в такій редакції: Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12112,00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495). Керуючись ст.ст. 134, 139, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 по справі № 520/7213/24 - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, а абзац другий резолютивної частини в такій редакції: Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12112,00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495). В іншій частині додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 по справі № 520/7213/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова