Постанова 4851 № 820/4423/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2020 р. Справа № 820/4423/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 (суддя Бідонько А.В., повний текст складено 28.02.20 по справі № 820/4423/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області № 0043441701 від 12.11.2015. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017, адміністративний позов задоволено. Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Верховного суду від 01.04.2019 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 у справі №820/4423/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №0043441701 від 12.11.2015, в частині донарахування ОСОБА_1 грошових зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 29049,79 грн., з яких 23239,83 грн. - за основним платежем, 5809,96 грн. - за штрафними санкціями. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Головне управління ДПС у Харківській області, не погоджуючись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначив, що в порушення вимог п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України податкова декларація про майновий стан і доходи платника податків фізичної особи позивача за 2013 надано 10.02.2014, однак без відображення в останній суми відповідного доходу, отриманого внаслідок прощення кредитором суми боргу. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судовим розглядом, фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 щодо достовірності, повноти, нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. За результатами проведеної перевірки складений акт від 29.09.2015 № 336/20-33-17-01-07/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення положень пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності за 2013 у розмірі 59859,76 грн. На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0043441701 від 12.11.2015, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 74824,70 грн., у тому числі за основним платежем - 59859,76 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14964,94 грн. Не погодившись із рішенням податкового органу позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, не є за визначенням законодавства додатковим благом, а тому не включаються до суми оподатковуваного доходу особи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Фактичною підставою для висновків податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності, стали встановлені обставини стосовно отримання позивачем у 2013 році доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу платника податків, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, у розмірі 59859,76 грн. Відповідно до п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Абзацом 2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Згідно з п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). У ході судового розгляду встановлено, що 28.10.2013 ТОВ "Кредитні ініціативи" уклало з ПАТ "Альфа-Банк" договір факторингу, відповідно до якого набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання траншу № SME0015085 від 02.07.2008. Станом на 28.10.2013 заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання траншу № SME0015085 від 02.07.2008 становила 96301,90 дол. США, що за курсом НБУ на 28.10.2013 еквівалент - 769741,09 грн. 28.10.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено додаткову угоду до договору про надання траншу № SME0015085 від 02.07.2008 (рамкова угода № SMERS01207 від 02.07.2008), згідно п. 5 якої сторони дійшли згоди, що відповідно до ст. 605 ЦК України ОСОБА_1 звільнено від подальшого виконання зобов`язань за договором у сумі 44221,90 дол. США, що на момент укладення угоди еквівалент - 353465,65 грн. У свою чергу, ТОВ "Кредитні ініціативи" 28.10.2013 позивачу надано повідомлення про отримання останнім доходу у вигляді прощення боргу у розмірі 44221,90 дол. США та необхідність повідомлення про отримання такого доходу органів державної податкової служби України. Так, ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи платника податків від 10.02.2014, однак без відображення отриманого доходу у вигляді прощеного боргу. Отже, нарахування контролюючим органом позивачу суми податкового зобов`язання здійснено у зв`язку із недекларуванням останнім отриманого доходу як додаткового блага у вигляді прощення боргу. Відповідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Згідно з п.п. д п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Таким чином, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Із наведеного слідує, що сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Втім, проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. У той же час, відповідно до п.п. д п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. На підставі наведених норм слід дійти висновку, під додатковим благом розуміється тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. В подальшому Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань від 09.04.2015 № 321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Таким чином, до доходів, у тому числі до додаткових благ, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі, а отже під додатковим благом розуміється тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором. Відповідно до пп. "б" п. 176.2 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. При цьому, сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу "126". Як встановлено судовим розглядом, кредитна установа вчинила дії, які свідчать про визнання ним суми прощеного боргу доходом позичальника. В силу п.п. 49.18.4 ст. 49 Податкового кодексу України платник податку - боржник зобов`язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку (за податковою адресою), відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в декларації (п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України). Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку (за податковою адресою). Так, відповідно до розрахунку нарахованих податкових зобов`язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, за основною сумою прощеного боргу позивачу нараховано податкових зобов`язань у розмірі 36619,93 грн., та штрафних санкцій у сумі 9154,98. Крім того, за прощеними кредитною установою процентами нараховано 23239,83 податкових зобов`язань та 5809,96 грн. штрафних санкцій по ним. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що нараховування позивачу податкового зобов`язання за прощеними кредитною установою процентами, здійснено в порушення положень податкового законодавства, оскільки такі суми не є додатковим благом, а отже у розумінні Податкового кодексу України не є оподатковуваним доходом. Отже, відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням в порушення п.п. "д" п.п. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України нараховано ОСОБА_1 податкового зобов`язання у розмірі 29049,79 грн. на суму процентів, прощеними кредитною установою. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині, що оскаржена відповідачем, щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0043441701 від 12.11.2015 в частині донарахування ОСОБА_1 грошових зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 29049,79 грн., з яких 23239,83 грн. - за основним платежем; 5809,96 грн. - за штрафними санкціями, внаслідок встановленої протиправності останнього. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення в частині, що оскаржена відповідачем, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 по справі № 820/4423/16 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 17.11.20.