Постанова 4851 № 520/833/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 р.Справа № 520/833/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Лук`яненко М.О., м. Харків) від 12.03.2020 року (повний текст рішення складено 17.03.2020 року) по справі № 520/833/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсацію за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області яка полягає у ненарахуванні та невиплаті доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсацію за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. В обґрунтування позову зазначив, що проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області та був звільнений у запас Збройних Сил та виключений зі списку особового складу з 28.02.2019. В період проходження служби позивач мав доступ до державної таємниці відповідно до висновку управління СБУ №3971, заступав на добове чергування та ніс службу у нічний час. До дня виключення позивача зі списку особового складу, відповідач не здійснив з позивачем розрахунків за усіма видами грошового забезпечення. Також, позивачу не виплачена індексація за період 01.01.2016 по 31.10.2017. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення та компенсації за своєчасно не виплачену індексацію грошового забезпечення, не нарахування та не виплату компенсації у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену компенсацію, не нарахування та не виплату доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену доплату за службу позивач звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсацію за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсацію за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. Стягнуто на користь позивача витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 4800 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області. Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що від початку функціонування Національної поліції України з 07.11.2015 до 18.10.2017 індексація виплат заробітної плати поліцейським не проводилась, через відсутність змін у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, відтак підстави для виплати індексації відсутні. Крім того, вмотивовані рапорти (подання), накази про встановлення старшому оперуповноваженому ВКП Слобідського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період служби в Слобідському ВП ГУНП в Харківській області не готувались, оскільки відповідно до наказу №260 від 06.04.2016 зазначена надбавка до посадових окладів установлюється тільки тим поліцейським, які постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю. Тобто, надання права позивачу до доступу до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно, ще не свідчить про здійснення функціональних обов`язків та завдань. Крім того, згідно листа управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Харківській області №461/119/29/02-2020 від 05.02.2010, довідки обліку несення позивачем служби в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 до УФЗБО ГУНП в Харківській області зі Слобідського ВП ГУНП в Харківській області не надходило. В зв`язку з чим, оскільки відповідач не допустив протиправної бездіяльності, заявлені вимоги є необґрунтованими.Також вважає помилковими висновку суду першої інстанції в частині наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Під час апеляційного розгляду справи представник позивача надав заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4200 грн. У додаткових письмових поясненнях представник позивача просив застосувати до представника відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у визначеному законом порядку. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, був звільнений у запас Збройних Сил та виключений зі списку особового складу з 28.02.2019. Позивач звертався до відповідача із заявами, в яких просив повідомити причини невиплати індексації грошового забезпечення та надати довідку про індексацію грошового забезпечення. Також просив повідомити причини невиплати грошового забезпечення за роботу з таємними документами, ступінь секретності "Цілком таємно" та "Таємно", а також за службу у добовому наряді та у нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 року. Листом від 25.07.2019 №З-208/2/119-29/02.2019 Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомило позивача, що остання сума індексації грошового забезпечення виплачена позивачу у лютому 2019 року за базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення листопад 2015 року. Крім того, зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 з метою проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, внесено зміну до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, доповнивши абзац 5 такою категорією як поліцейські, у зв`язку із чим індексацію грошового забезпечення почали проводити у листопаді 2017 року. Листом від 23.08.2019 №13/2165 Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомило, що в період роботи з 14.01.2011 по 28.02.2019 позивач мав допуск до державної таємниці за 2с формою (висновок УСБУ в області №3971) та доступ до державної таємниці, наданий наказом ГУНП в Харківській області від 27.01.2016 №10 о/с. Крім того, вказав, що вмотивовані рапорти (подання), накази про встановлення старшому оперуповноваженому ВКП Слобідського ВП ГУНП в Харківській області надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період служби в Слобідському ВП ГУНП в Харківській області на погодження не надходили, не встановлювались та не виплачувались. Листом від 08.11.2019 №3-307/с/119-29/02-2019 Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомило, що оскільки довідки обліку несення служби в нічний час до УФЗБО ГУНП в Харківській області не надходили, грошове забезпечення було нараховано без доплат в нічний час. Вважаючи, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду за захистом своїм прав. Крім того, на думку позивача, вказані обставини свідчать про наявність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці , а також доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку здійснити позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, а також компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці та доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, з урахуванням компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Колегія суддів частково погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. З приводу заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 зобов`язання провести її нарахування та виплату, колегія суддів зазначає наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовані положеннями Закону України "Про Національну поліцію". Положеннями п.п. 1, 2, 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. За визначенням, наведеним в статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення). Згідно ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частиною другою статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"). Відповідно до норм статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078). Згідно з п.п.2 п. 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 до вказаної постанови №1078 внесено зміни та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. Частиною 2статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017. При цьому, посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №782, є помилковими, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексаціюгрошових доходів населення». Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.07.2020 року по справі №2140/1763/18, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню до спірних правовідносин. З приводу заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу доплати за службу в нічний час, зобов`язання провести її нарахування та виплату за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно доч.ч. 1,2 ст. 91 Закону України "Про національну поліцію" особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Питання нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейських визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", відповідно до п. 1 якої грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з підпунктом 3 пункту 5 постанови №988, визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Відповідно достатті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських -наказом МВС України від 06.04.2016 №260затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260). Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до пункту 20 розділу І Порядку № 260, за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців. Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Згідно наданої відповідачем довідки вбачається, що позивач у період з 01.01.2016 по 28.02.2019 залучався до служби у нічний час. Натомість, під час розгляду справи встановлено, що доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 позивачу не виплачувалась. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. З огляду на особливий характер праці поліцейських, саме ГУ НП в Харківській області наділене повноваженнями перевіряти та вимагати надання інформації для проведення перевірки дотримання прав поліцейських, в тому числі підчас роботи в нічний час. В зв`язку з чим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що виплата доплати за службу в нічний час не здійснювалась у зв`язку з тим, що довідки обліку несення служби в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 Слобідським ВП не складались та не надавались до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області, оскільки саме Головне управління Національної поліції в Харківській області є територіальним органом, що здійснює контроль за діяльністю підрозділів Національної поліції в межах Харківської області, в тому числі за дотриманням прав поліцейських. З приводу заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, зобов`язання провести її нарахування та виплату за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, колегія суддів зазначає наступне. Закон України "Про державну таємницю" регулює суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 Закон України "Про державну таємницю", залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років. Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України. Частиною 7 статті 22 Закону України "Про державну таємницю" визначено, що надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю. Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст.26 Закону України "Про державну таємницю", скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено. Відповідно достатті 30 Закону України "Про державну таємницю", у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог закону, Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 року № 414затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414). У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень). Відповідно до п.2 Положення № 414, особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, щомають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків. Пунктом 5 Положення № 414 визначено, що такими, щопостійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. Пунктом 6 Положення визначено, що Персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю. Виходячи з аналізу вказаних норм, надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Отже, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України "Про державну таємницю" залежить від ступеня секретності. Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці. Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України "Про державну таємницю" виникає право на отримання компенсації. Отже, положення статті 30 Закону України "Про державну таємницю", пунктів 2, 5 Положення №414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 25.04.2018 р. по справі №802/74/15-а Для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 25.07.2019 р. по справі №296/6615/17. Тобто, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 27.05.2020 р. по справі №806/2056/18. Як вбачається з матеріалів справи, посада позивача передбачала допуск та доступ до державної таємниці за формою2, у зв`язку із чим допуск надавався висновком УСБУ в Харківській області від 14.01.2011 №3971, а доступ надано наказом ГУНП в Харківській області від 27.01.2016 №10 о/с. Відповідно до листа Слобідського ВП ГУНП в Харківській області № 62/448нт від 05.02.2020 вбачається, що згідно журналів обліку РСС Слобідського ВП позивач підготував та отримав у 2016 році: 32 документа з грифом "Таємно" та 4 з грифом секретності "Цілком таємно"; у 2017 році: 35 документів з грифом "Таємно" та 7 з грифом секретності "Цілком таємно"; у 2018 році: 56 документів з грифом "Таємно" та 6 з грифом секретності "Цілком таємно"; у 2019 році: 7 документів з грифом "Таємно". Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем по справі фактично не заперечується факт того, що позивач мав допуск і доступ до державної таємниці та працював з таємними документами, які вимагають наявність такого допуску. Матеріали справи не містять доказів того, що під час перебування позивача на вищевказаних посадах в органах Національної поліції позивачу було скасовано доступ до державної таємниці. Доводи скаржника про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи (служби) передбачав роботу по забезпечення режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на вказаних посадах. Той факт, що відповідачем по справі не видавався наказ (накази) про встановлення і виплату позивачу по справі надбавку за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки. Посилання скаржника на те, що наявність допуску до державної таємниці у позивача під час проходження служби не тягне за собою обов`язку автоматично нарахувати та виплачувати надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у разі коли особа має відповідний доступ до державної таємниці і за умовами своєї професійної діяльності постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень. Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника на відсутність факту постійної праці позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки останній працював з незначною кількістю таємних документів та зауважує, що в даному випадку поняття "постійно" не залежить від кількості виготовлених такою особою документів (значної або незначної кількості), або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. Обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості. Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці та відповідно до функціональних обов`язків виконував службові обов`язки (роботу), які передбачали наявність такого допуску, та відповідно до нього застосовувалися обмеження, які передбачені для осіб, які мають право на доступ до державної таємниці. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Відповідно ч. 2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, а також доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є зобов`язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, а також доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. На підставі вищевикладеного, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованими, а тому не підлягає скасуванню. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, що стосуються компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсації за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, компенсації за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2011 по 28.02.2019, виходячи з наступного. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159. Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно з п. 2-4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття,щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державнасоціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога уперіод професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд захворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілоговнаслідок нещасного випадку на виробництві або професійногозахворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійногозахворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. При цьому, слід враховувати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями зазначеного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Таким чином, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 16.04.2020 у справі за № 200/11292/19-а. У даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Слід також зазначити, що у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 по справі №404/6317/16-а, від 18.09.2018 по справі № 522/535/17, від 25.10.2018 по справі № 420/1410/17 зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, враховуючи їх передчасність, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплати компенсації спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню. Щодо стягнення судом першої інстанції на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 4800 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України). Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підстав доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положеньстатті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9ст. 139 КАС України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17. Згідно акту виконаних робіт від 04.02.2020 адвокатським бюро "Олександра Дядейко", на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 17.01.2020, виконавцем в інтересах клієнта виконано зобов`язання: правовий аналіз документів щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 31.10.2017 р та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 щодо захисту прав Клієнта відповідно чинного законодавства - 0,5 години; правовий аналіз документів щодо ненарахування і невиплати, компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2019 р. - 0,5 години; правовий аналіз документів щодо ненарахування і невиплати доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період х 01.01.2017 по 28.02.2019 - 0,5 години; консультація Клієнта щодо захисту порушених прав Клієнта з боку ГУНП в Харківській області - 0,5 години;- підготовка адміністративного позову до ГУНП в Харківській області щодо захисту порушених прав Клієнта з боку ГУНП в Харківській області - 1 година.Загалом 3 години, де вартість 1 години складає 1200 грн., загальна вартість робіт складає 3600 грн. Відповідно до акту виконаних робіт від 06.03.2020 адвокатським бюро "Олександра Дядейко", на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 17.01.2020, виконавцем в інтересах клієнта виконано зобов`язання: правовий аналіз відзиву ГУНП в Харківській області на позов та доданих документів - 0,5 години; вивчення судової практики, на яку посилається відповідач у відзиві на позов, підготовка відповіді на відзив - 0,5 години. Загалом 1 година, вартість якої становить 1200 грн. На підтвердження оплати позивачем послуг адвоката, позивачем надано суду меморіальний ордер від 06.03.2020на суму 1200 грн., квитанцію від 06.03.2020 на суму 1200 грн., меморіальний ордер від 17.01.2020 на суму 3600 грн. Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Дослідивши заяву позивача та надані документи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати позивача на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 4800 грн. єобґрунтованими та підтвердженими. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсації за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, компенсації за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019, а також зобов`язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсацію за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсацію за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у їх задоволенні. В іншій частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому скасування не підлягає. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. З приводу заявлених представником позивача вимог про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного провадження у справі, колегія суддів дійшла наступного висновку. Згідно акту виконаних робіт від 22.09.2020 року адвокатським бюро "Острицький", на підставі договору про надання правової допомоги від 28.08.2020, виконавцем в інтересах клієнта виконано зобов`язання: правовий аналіз апеляційної скарги ГУНП в Харківській області на рішення суду від 12.03.2020 року по справі №520/833/2020 та доданих документів - 0,5 години; аналіз судової практики на яку посилається ГУНП в Харківській області по справі №520/833/2020 та можливої зміни судової практики за час після відкриття апеляційного провадження - 0,5 години; підготовка відзиву на апеляційну скаргу ГУНП в Харківській області по справі №520/833/2020 - 0,75 години; підготовка заяви про витрати на професійну правничу допомогу - 0,25 години. Загалом 2 години, де вартість 1 години складає 1200 грн., загальна вартість робіт складає 2400 грн. Відповідно до акту виконаних робіт від 22.09.2020 року адвокатським бюро "Острицький", на підставі договору про надання правової допомоги від 28.08.2020, виконавцем в інтересах клієнта виконано зобов`язання: підготовка до судового засідання та участь 22.09.2020 року в судовому засіданні Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/833/2020 - 0,5 годин. Загалом 0,5 години, де вартість 1 години складає 1200 грн., загальна вартість робіт складає 600 грн. Згідно акту виконаних робіт від 28.10.2020 року адвокатським бюро "Острицький", на підставі договору про надання правової допомоги від 28.08.2020, виконавцем в інтересах клієнта виконано зобов`язання: підготовка до судового засідання та участь 22.10.2020 року в судовому засіданні Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/833/2020 - 0,25 годин.; аналіз документів наданих ГУНП в Харківській області на виконання протокольної ухвали суду та підготовка додаткових пояснень 0,65 годин; підготовка заяви про витрати на професійну правничу допомогу - 0,10 години. Загалом 1 години, де вартість 1 години складає 1200 грн., загальна вартість робіт складає 1200 грн. На підтвердження оплати позивачем послуг адвоката, до суду надано меморіальні ордери від 21.09.2020 на суму 2400 грн., від 12.10.2020 на суму 600 грн., від 28.10.2020 року на суму 1200 грн., квитанції від 21.09.2020 на суму 2400 грн. від 12.10.2020 на суму 600 грн. Дослідивши надані документи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати позивача на правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи у розмірі 4200 грн., є обґрунтованими та підтвердженими. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи у загальному розмірі 4200 грн. Вказані витрати підлягають розподілу, шляхом стягнення сплачених сум за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Разом з тим, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено визначенихКАС Українипідстав для застосування до представника відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, то заявлене представником позивача у наданих додаткових поясненнях відповідне клопотання задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі №520/833/2020 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсації за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, компенсації за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019, а також зобов`язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсацію за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсацію за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі №520/833/2020 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 17.11.2020 року