Постанова 4851 № 520/4251/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 р. Справа № 520/4251/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., м. Харків, по справі № 520/4251/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просила суд: - скасувати рішення №119 Головного управління ДФС у Харківській області від 01.04.2019 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); - зобов`язати Головне правління ДПС у Харківській області поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Реєстрі платників єдиного податку шляхом виключення запису про анулювання її реєстрації платника єдиного податку. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що контролюючим органом протиправно, всупереч вимогам діючого законодавства, вчинено дії щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку та виключенню позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2019, оскільки у позивача була відсутня будь-яка заборгованість зі сплати єдиного податку протягом всього часу перебування останньої на обліку, що підтверджується наданими до контролюючого органу податковими деклараціями за спірний період. Вказує, що заборгованість, на яку посилається відповідач, як на підставу винесення спірного рішення, виникла внаслідок допущення позивачем при заповненні декларації за 2018 рік, помилки, яку вона виправила в лютому 2020 році, подавши уточнені декларації, а відтак дійсної заборгованості у ОСОБА_2 не існувало. Крім того, звертає увагу суду на відсутність у відповідача повноважень проводити камеральну перевірку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки це суперечить ст.ст. 75-78 Податкового кодексу України. З огляду на викладене, вважає рішення відповідача про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі № 520/4251/2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Скасовано рішення №119 Головного управління ДФС у Харківській області від 01.04.2019 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Зобов`язано Головне правління ДПС у Харківській області поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Реєстрі платників єдиного податку шляхом виключення запису про анулювання її реєстрації платника єдиного податку. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул.Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі № 520/4251/20 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що позивач як фізична особа-підприємець включена до реєстру платників єдиного податку 26.10.2017 та є платником єдиного податку 3 групи. ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку з питань дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.10.2018 по 31.03.2019, в результаті якої встановлено порушення умов перебування останньої на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, які передбачені приписами абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 ст. 299 ПК України, а саме, не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів за наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а також зафіксовано, що позивач, станом на 21.11.2019 має заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 1071,73 грн. З урахуванням вищенаведеного, відповідно до абз. 8 п. 299.10 ст. 299 ПК України, відповідач стверджує, що у спірних відносинах реєстрація платника єдиного податку підлягала анулюванню шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01.04.2019. Також апелянт вказує, що оскільки з 01.07.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797- VIII від 26.12.2016, яким було доповнено підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в частині врегулювання питання, що є предметом камеральної перевірки, зокрема встановлено, що предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов`язання виключно на підставах даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Таким чином, набрання чинності вказаним Законом, надало можливість контролюючому органу встановлювати факт наявності податкового боргу зі сплати податків платниками за наслідками проведення камеральної перевірки. Стверджує про відсутність обов`язку у ГУ ДПС в Харківській області, в силу приписів п. 2 Розділу ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платників податків, надсилати податкову вимогу у випадку якщо загальна сума податкового боргу не перевищує 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. За таких обставин, вважає, що ГУ ДФС у Харківській області при прийнятті оскаржуваного рішення № 119 від 01.04.2019 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Позивач, в поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу, не погоджується з доводами відповідача щодо правомірності проведеної ГУ ДПС у Харківській області камеральної перевірки, предметом якої було визначено питання правомірності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, а не встановлення своєчасності та повноти сплати податків, як вказує апелянт. Щодо доводів апелянта про реальність податкового боргу, повноти і своєчасності сплати сум єдиного внеску, позивач наполягає, що своєчасно та в повній мірі сплатила єдиний податок за 2018 рік, що підтверджується банківською випискою з її рахунків. Посилання відповідача на наявність у неї податкового боргу вважає необґрунтованим, оскільки допущення позивачем помилки при заповненні відповідних граф декларації за 2018 рік, внаслідок чого і відбулося штучне виникнення боргу, хоча в дійсності його не існувало, та подальше усунення позивачем вказаної помилки, не може бути підставою для прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 . Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку як платник податків, здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування обліку та звітності (3 групи). Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна (камеральна) перевірка платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування за період з 01.10.2018 року по 31.03.2019 рік. За результатами вказаної перевірки складено Акт №213/20-40-53-06-08/34385054 від 01.04.2019 про результати документальної (камеральної) перевірки платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, за висновками якого встановлено порушення умов перебування позивача на спрощеній системі оподаткування в частині порушення приписів абз. 8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст. 298 та п.299.10 ст.299 ПК України - не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Також зазначено, що згідно даних інформаційного ресурсу ДФС України "Податковий блок" - в інтегрованій картці платника податків значився податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів 4-го 2018 року та 1-го кварталу 2019 року (а.с. 21). На підставі вказаних висновків акту від 01.04.2019 та даних інформаційного ресурсу ДФС України "Податковий блок" інтегрованої картки платника єдиного податку фізичної особи-підприємця внаслідок встановлення порушення позивачем абз. 8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст. 298 та п.299.10 ст.299 ПК України, відповідно до приписів п.п.3 п.299.10 ст.299 ПК України, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято рішення №119 від 01.04.2019 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року. Вказане рішення, як вказує представник позивача в позовній заяві, відповідачем на адресу позивача не направлялось та було отримано представником позивача - Васильєвим Є.О. лише 16.03.2020 року. Не погодившись із рішенням ГУ ДФС у Харківській області №119 від 01.04.2019 про анулювання реєстрації та виключенням ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця позивач звернулася до суду з даним позовом про його скасування та зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку шляхом виключення запису про анулювання її реєстрації платників єдиного податку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що допущена позивачем помилка при заповненні податкової декларації за 1 півріччя 2018 року і далі до кінця 2018 року не могла призвести до утворення податкового боргу, беручи до уваги, що сума доходу за звітний період залишалася незмінною і дорівнювала 6700 грн, з якої і було своєчасно сплачено податок, що підтверджено відповідною банківською випискою. Отже, за висновком суду відсутні підстави вважати, що у позивача за спірний період був наявний податковий борг, а тому прийняте відповідачем рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Виходячи зі змісту ч. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України, до третьої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень. За визначенням п.293.1 ст. 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Згідно з п. 293.3 ст. 293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Приписами п. 299.10. ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадку передбаченому пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. На виконання абз. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2. ст. 298 ПК України платник єдиного податку зобов`язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Положеннями п. 299.11. ст. 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є серед іншого і встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Як вбачається зі змісту акту перевірки від 01.04.2019 та поданої відповідачем апеляційної скарги, за позивачем обліковувався податковий борг, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань по єдиному податку з фізичних осіб станом на 01.10.2018 рік у сумі 335,00 грн., станом на 01.02.2019 рік у сумі 670,00 грн., станом на 01.03.2019 рік у сумі - 1005,00 грн., тобто протягом двох послідовних кварталів. Разом з цим, з наявних в матеріалах справи копій податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, поданих позивачем протягом 2018 та 2019 років, вбачається, що у деклараціях за півріччя, 9 місяців та 2018 рік, а саме при заповненні розділу 5 Податкової декларації платника єдиного податку, значення рядків 13 та 14 були сплутані між собою і позивач не вказала в рядку 13 суму нараховану за попередній звітній період. Таким чином, починаючи з податкової декларації за 1 півріччя 2018 року і далі до кінця 2018 року у позивача після кожної поданої декларації збільшувався податковий борг на 335 грн. за кожний період, і тільки у 2020 році позивач подала уточнюючі декларації, із вірно заповненим рядком

13. Як вірно встановлено суд першої інстанції, з аналізу наданих позивачем декларацій за вказані періоди, вбачається, що у рядку 08 кожної з них, загальна сума доходу за звітний (податковий період) є незмінною, та становить 6700 гривень. Цей дохід був отриманий позивачем у першому кварталі 2018 року, що підтверджується копією виписки за особовим рахунком позивача № НОМЕР_2 з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, наданою представником позивача разом із відповіддю на відзив відповідача (а.с.92). Також із вказаної виписки вбачається, що 08.02.2018 року позивач сплатила єдиний податок у розмірі 335 гривень за отриманий дохід 6700 грн. Крім того, вказаною випискою підтверджується відсутність у ОСОБА_1 будь-якого іншого доходу за 2018 рік ніж 6700 грн. Як вказує представник позивача, це пов`язано з тим, що ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною та господарської діяльності не здійснювала. Факт своєчасної сплати позивачем єдиного податку за 1 квартал 2018 року з суми отриманого доходу за 2018 рік у розмірі 6700 грн підтверджено банківської випискою, копія якої міститься в матеріалах справи. Доказів отримання позивачем доходу в більшій сумі ніж 6700 контролюючим органом не надано, а судом апеляційної інстанції не встановлено. Зворотного відповідачем не доведено. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що вказана відповідачем сума податкового боргу, на яку він посилається, як на підставу прийняття спірного рішення, утворилася внаслідок допущеної позивачем помилки при заповненні податкової звітності, а саме рядку 13 пункт 5 декларації, у зв`язку з чим позивачу автоматично нараховувались зобов`язання за кожний квартал, починаючи з 4-го кварталу 2018 року. Отже, враховуючи вищенаведене, відсутні підстави вважати, що у позивача протягом двох послідовних кварталів в 2018 році був наявний податковий борг, оскільки суми, які обліковувалися в якості боргу не існували в дійсності, а лише були відображені у вказаних податкових деклараціях позивача внаслідок допущеної позивачем техничної помилки, що була виправлена в подальшому у встановлений ПК України спосіб. Колегія суддів зазначає, що саме наявність у суб`єкта господарювання податкового боргу з єдиного податку, який виник у зв`язку з неналежним виконанням останнім обов`язку щодо вчасної сплати такого податку, та, як наслідок, порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, є підставою для застосування до платника податку приписів абз.8 пп. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України. Вищенаведений висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 24.04.2020 по справі № 813/4315/16. З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність у позивача боргу зі сплати єдиного податку за спірний період, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення № 119 від 01.04.2019 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Щодо твердження апелянта про правомірність проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в межах камеральної перевірки, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. При цьому, з 1 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи. Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено другим абзацом, яким передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності формування податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема, своєчасність сплати грошових зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 820/2244/17. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача, відповідачем фактично здійснено лише співставлення даних податкових декларацій позивача, які містилися в останніх, а своєчасність сплати податкового зобов`язання, як того вимагає ст.75 ПК України, в дійсності перевірено не було, що призвело до помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1 податкового боргу. Крім того, не зважаючи на незмінність протягом охопленого вказаною перевіркою періоду, суми доходу вказаної у рядку 05 розділу IV податкової декларації позивача (6700 грн), в порушення вищевказаних вимог, контролюючим органом, під час проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача, не було досліджено належним чином (шляхом арифметичного підрахунку остаточних сум податків, перевірки правильності відображення показників) поданої позивачем податкової звітності. Відповідно до частини 1 статі 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно часини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації та виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що рішення ГУ ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку від 01.04.2019 № №119 винесене відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки, всупереч наведеним нормам процесуального права відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів правомірності оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Реєстрі платників єдиного податку шляхом виключення запису про анулювання її реєстрації платника єдиного податку. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі № 520/4251/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова