Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/3792/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року справа №200/3792/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д. секретар Сізонов Є.С., за участі представника відповідача Никипорець М.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 р. у справі №200/3792/20-а (головуючий І інстанції Голуб В.А., повний текст рішення складено 31.07.2020р. в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУНП в Донецькій області) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати дії відповідача неправомірними в частині відмови в направленні до Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача направити до Пенсійного фонду України документи для призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с. 1-5, 25-30). Позов обґрунтовано тим, що його вислуга років станом на 27.02.2020 року в календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 21 рік 5 місяців 25 днів, що у пільговому обчисленні складає 29 років 11 днів. Також вказує, що має статус учасника бойових дій. Вважає, що в нього є вислуга для призначення пенсії, а саме 29 років 11 днів. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 115-118). Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення не об`єктивним, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п.3 постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. Звертає увагу, що судом не враховано практику Верховного Суду, а саме постанову від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а, відповідно до якої час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується до пільгового трудового стажу, якщо на момент призову така особа працювала на посадах, які дають право на пільгову пенсію (а.с. 121-124). Під час апеляційного розгляду представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги. Позивач до суду не прибув. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 позивач має статус учасника бойових дій (а.с. 13). Згідно довідки ГУНП в Донецькій області від 16.03.2020 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 10.02.2000 року по 06.11.2015 року (а.с. 10-11). Згідно довідки ГУНП в Донецькій області від 13.03.2020 року №1645/05/12-2020, позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 07.04.2014 року до 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року до 30.04.2018 року (а.с. 12). Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Донецькій області від 26.02.2020 року №76 о/с «По особовому складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено з 27.02.2020 року зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Вислуга років на 27.02.2020 року у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає: 21 рік 05 місяців 25 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 00 місяців 11 днів (а.с. 16). Листом від 16.03.2020 року № 12аз/12/01-2020 Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області повідомило представника позивача щодо направлення документів до Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , роз`яснено про відсутність законних підстав для направлення до Пенсійного фонду України матеріалів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, оскільки на день звільнення календарна вислуга років позивача складає 21 рік 05 місяців 25 днів (а.с. 8-9). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом. Частиною другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 24 календарних роки та 6 місяців і більше; міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Вищезазначений висновок узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №295/7219/16. Колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на те, що в даному випадку для призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 р. № 393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, є безпідставними, оскільки згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII, застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України має вищу юридичну силу. Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону №2262-XII календарної вислуги років. Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді. Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії». Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії. Судом встановлено, що позивач не має на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 21 рік 05 місяців 25 днів при необхідних 24 календарних років та 6 місяців. Відтак, приписи пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому застосуванню підлягає саме Закон, оскільки має вищу юридичну силу. Таким чином, суд вважає, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні. Враховуючи викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років. Суд зазначає, що питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 №135/13402 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 1 Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Пунктом 12 Порядку визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Згідно з пунктом 14 Порядку орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. З вищевикладеного слідує, що обов`язок уповноваженого структурного підрозділу щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії виникає тільки у разі подання заяви про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно з Законом №2262-ХІІ. Доводи апелянта, що судом не враховано практику Верховного Суду, а саме постанову від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а, відповідно до якої час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується до пільгового трудового стажу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки висновки Верховного Суду зроблені за іншими фактичними обставинами та за іншим предметом позову, а тому не можуть бути застосовані у справі, що розглядається. Колегія суддів зазначає, що у постанові від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а Верховний Суд виклав правовий висновок щодо застосування норм матеріального права наступного змісту. «Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці». Колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на зазначену постанову, оскільки предметом позову є зобов`язання Пенсійного фонду зарахувати військову службу до спеціального та пільгового стажу в потрійному розмірі та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII, на відміну від даної справи про зобов`язання ГУНП в Донецькій області направити до Пенсійного фонду України документи для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Таким чином, оскільки позивач не набув права на призначення пенсії відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, суд вважає, що у відповідача не виник обов`язок щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії за такою заявою. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України). Разом з тим, обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач при розгляді звернення позивача щодо оформлення та подання документів до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачу правомірно враховував вислугу років позивача в календарному обчисленні, а тому діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 р. у справі № 200/3792/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 р. у справі №200/3792/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 17 листопада 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць