Постанова 4824 № 757/56645/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 757/56645/18 Головуючий у першій інстанції - Батрин О.В. Номер провадження № 22-ц/824/11444/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, третя особа: Шевченківське об`єднання управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, обґрунтовуючи його тим, що з лютого 2011 року вона перебуває на обліку в Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському (Дзержинському) районі м. Харкова та отримує пенсією державного службовця. Вказувала, що для призначення пенсії вперше, нею до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському (Дзержинському) районі м.Харкова надано довідку про складові заробітної плати № 14 від 07 лютого 2011 року за період з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2011 року, за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року № 19-11. На підставі цієї довідки їй було призначено пенсію. Позивач зазначала, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 серпня 2010 року по справі № 2а-4753/09/2670 постанова правління Пенсійного Фонду України від 30 жовтня 2008 року № 19-11 визнана такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили в частині не включення деяких складових заробітної плати. Тому у липні 2017 року вона звернулась до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії та разом із заявою подала довідку про складові заробітної плати від 15 травня 2017 року № 62, видану Харківською міською радою Харківської області. Разом з тим, ОСОБА_1 вказувала, що третьою особою у вказаній справі - Шевченківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Харкова їй відмовлено у перерахунку пенсії, у зв`язку з чим вона була вимушена звернутися до суду із адміністративним позовом. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2017 року поданий нею адміністративний позов було задоволено частково. Дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу визнані протиправними, зобов`язано провести перерахунок пенсії позивачу державного службовця з 01 серпня 2017 року, включивши до складу заробітної плати надбавку до посадового окладу 50% згідно з рішенням ІІ сесії ХХІІ скликання Харківської міської ради, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, індексацію заробітної плати із збереженням відсотку нарахування пенсії на час виходу на пенсію (80%), та зобов`язано виплатити різницю пенсії після перерахунку за вказаний період. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року апеляційну скаргу Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України повернуто заявнику. На виконання вказаної постанови суду третьою особою - Шевченківським об`єднаним управління Пенсійного фонду України м.Харкова їй проведено перерахунок пенсії. Оскільки третьою особою у справі їй не було сплачено коштів, які б вона могла отримувати з дати призначення пенсії в разі дотримання третьою особою норм чинного законодавства, то позивачка просила стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих їй діями Пенсійного фонду України щодо не нарахованої та не отриманої різниці у пенсії державного службовця за період з 01 лютого 2011 року по 01 серпня 2017 року, з урахуванням індексу інфляції в сумі 218 083,82 грн, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що Правління Пенсійного фонду України реалізувало свої владно-управлінські повноваження як центрального органу виконавчої влади, щодо прийняття у межах своїх повноважень нормативно-правового акту, завдав їй, як позивачу по цій справі, збитків у вигляді упущеної вигоди, що полягало у недоотриманні щомісячно частини пенсії. На думку апелянта, висновок суду першої інстанції свідчить про те, що суд не вважає протиправним те, що правління Пенсійного фонду України затвердило форму довідки про складові заробітної плати, до складу якої не включено всі її складові, з яких нараховано та, особисто ОСОБА_1 , сплачено внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Вказувала, що в результаті такого рішення їй за останнім місцем роботи було видано довідку про заробітну плату для призначення пенсії за формою, затвердженою відповідачем, без додаткових видів заробітної плати. Та в 2011 році ОСОБА_1 було призначено пенсію у розмірі, меншому ніж той, на який вона мала право, тобто в результаті дій Пенсійного фонду України вона не отримала тих доходів, які б реально могла одержати за звичайних обставин. Апелянт вважає, що враховуючи вказане, наявні всі елементи цивільного правопорушення, а саме: наявні незаконні дії Пенсійного фонду України, їй не донараховано пенсію, чим завдано шкоду, наявний причинний зв`язок між діями Пенсійного фонду України та завданою шкодою. З урахуванням наведеного, апелянт просила скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. На адресу апеляційного суду надійшов відзив від ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідно до якого не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, оскільки сума, яка не отримана позивачем за період з 01 лютого 2011 року по 01 серпня 2017 року, є сумою недоотриманої пенсії, тобто у розумінні положень частини 2 статті 22 ЦК України ця сума не є упущеною вигодою, унаслідок чого вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а тому підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відсутні. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 було пропущено строк позовної давності при первісному зверненні до суду першої інстанції, а із заявою про поновлення такого строку вона не зверталась й суд, відповідно, не поновлював їй такого строку. Вказує, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2017 року по справі №638/13736/17 вимоги ОСОБА_1 з лютого 2011 по 12 березня 2017 року залишено без розгляду саме у зв`язку із пропуском строку для звернення до суду та, відповідно, повторне стягнення коштів не припустиме. У відзиві посилається на те, що на виконання постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2017 року управлінням було здійснено перерахунок пенсії державного службовця з 01 серпня 2017 року, включено до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, надбавки працівникам управління Харківської міської ради у розмірі 50% посадового окладу згідно рішення ІІ сесії ХХІІ скликання від 19 жовтня 1994 року на загальну суму 32 389,41 грн. на підставі довідки від 15 травня 2017 року №62 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «про державну службу», яку видано Харківською міською радою із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її виходу на пенсію та виплачено її з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідач ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області наголошує, що безпідставним є твердження ОСОБА_1 щодо наявності судового рішення, що підтверджує незаконність дій органу Пенсійного фонду України, оскільки поняття «визнання нормативно-правового акту незаконним» та «визнання нормативно-правового акту таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили» є різними за своїм змістом, розрізняються законодавцем, а тому не можуть породжувати однакових правових наслідків. З урахуванням того, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2010 року, якою постанову Правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року №19-11 «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення/перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» визнано саме такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили в частині щодо не включення деяких частин заробітної плати, то вона не може мати преюдиційного значення для встановлення факту протиправності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. На адресу апеляційного суду надійшов відзив від Пенсійного фонду України, що датований 22 вересня 2020 року. Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 08 вересня 2020 року встановлено строк на подання відзиву - п`ять днів з дня отримання такої ухвали. Відповідно до відмітки на зворотному повідомленні поштового відстеження №0318630249457 (т.1, а.с.200) представником відповідача було отримано ухвалу про відкриття провадження 14 вересня 2020 року, а тому останнім днем подачі відзиву було 19 вересня 2020 року. Разом з тим, відзив підписано 22 вересня 2020 року та направлено засобами поштового зв`язку 24 вересня 2020 року (т.1, а.с.222), у зв`язку із вказаним відзив не приймається до розгляду апеляційним судом, оскільки порушено строк на його подання. При апеляційному розгляді справи представник позивачки у справі ОСОБА_2 , адвокат Осадча В.В. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити. При цьому звернула увагу суду на те, що вказаний спір на її думку є цивільно-правовим, а не адміністративним спором, що підтверджується і висновком викладеним у постанові ВП ВС від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц. Крім того вважає, що дії відповідачів визнанні протиправними при розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до третьої особи у вказаній справі, а тому є преюдиційними та не потребують повторного доказування. З врахуванням викладеного просила задовольнити позов у повному обсязі скасування рішення суду першої інстанції. Представник Пенсійного Фонду України Новицька А.О. заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити вказану скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін, виходячи із того, що спір між позивачкою та органами пенсійного Фонду в частині неправильності нарахування розміру пенсії та її невиплати за спірний період з лютого 2011 року по 12 березня 2017 року уже вирішений в адміністративному порядку про що ухвалено постанову Дзержинського районного суду м.Харкова, яку виконано. Повторне звернення позивачки із вимогами в цивільному порядку і зазначення вказаних коштів недоотриманої пенсії як упущеної вигоди вважає безпідставним. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач у справі Державна казначейська служба України та третя особа у справі - Шевченківське об`єднання управління Пенсійного фонду України м. Харкова, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача у справі, представника відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що з лютого 2011 року позивач ОСОБА_1 , як пенсіонер,перебуває на обліку в Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова та отримує пенсією державного службовця. Для призначення пенсії позивачем до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова надано довідку за останні 24 місяці роботи з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2011 року за № 14 від 07 лютого 2011 року за формою, затвердженою Постановою правління ПФУ від 30 жовтня 2008 року № 19-11 (а.с.12). Встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва постанову правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року № 19-11 «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» визнано такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили в частині щодо не включення деяких складових заробітної плати. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2017 року у справі № 638/13736/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: - позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, надбавки працівникам управління Харківської міської ради у розмірі 50% посадового окладу згідно з рішенням ІІ сесії ХХІІ скликання від 19 жовтня 1994 року за період з лютого 2011 року по 12 березня 2017 року залишено без розгляду; - визнано протиправним рішення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 21 липня 2017 року щодо виключення з розрахунку при донарахуванні (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 , суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, надбавки працівникам управління Харківської міської ради у розмір 50% посадового окладу згідно рішення ІІ сесії ХХІІ скликання від 19 жовтня 1994 року на загальну суму 32 389,41 грн; - зобов`язано Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести ОСОБА_1 донарахування (перерахунок) пенсії державного службовця з 01 серпня 2017 року, включивши до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, надбавки працівникам управління Харківської міської ради у розмір 50% посадового окладу згідно рішення ІІ сесії ХХІІ скликання від 19 жовтня 1994 року на загальну суму 32 389,41 грн. на підставі довідки від 15 травня 2017 року № 62 про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», яку видано Харківською міською радою із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її виходу на пенсію та виплатити її з урахуванням уже виплачених сум (а.с.13-15). Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року апеляційну скаргу Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2017 року у справі № 638/13736/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії повернуто заявнику (а.с.16). Печерський районний суд міста Києва, як суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про стягнення на її користь 218083,82 грн, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, дійшов висновку, що сума, яка не отримана позивачкою за період з 01 лютого 2011 року по 01 серпня 2017 року, є сумою недоотриманої пенсії, тобто, у розумінні положень ч. 2 ст. 22 ЦК України ця сума не є упущеною вигодою, унаслідок чого вказана норма права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Також суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності позивачем реального завдання їй збитків відповідачем - Пенсійним фондом України у вигляді упущеної вигоди у заявленій до стягнення сумі. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне. У статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. ОСОБА_1 пред`явлено позов саме про стягнення упущеної вигоди, у тому числі на підставі положень статті 1173 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) вказано, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) вказано, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Так, судом встановлено, що розпорядженням Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 01 березня 2011 року позивачці у справі, ОСОБА_1 , призначено пенсію за віком, як державному службовцю, відповідно до поданої нею заяви від 07 лютого 2011 року. При цьому позивачка не зверталася до вказаного вище Управління аж до 19 липня 2017 року щодо неправильності нарахування їй розміру пенсійного забезпечення та не включення їй до розміру пенсії відповідних складових: надбавки до посадового окладу 50% згідно з рішенням ІІ сесії ХХІІ скликання Харківської міської ради, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, індексацію заробітної плати із збереженням відсотку нарахування пенсії на час виходу на пенсію (80%) та відповідної відмови, на час призначення пенсії і до 21 липня 2017 року органами пенсійного Фонду, в тому числі і безпосередньо Пенсійним фондом України чи Шевченківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова, надано не було. І тільки у 2017 році позивачка у порядку адміністративного судочинства оскаржила дані неправомірні дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та за результатом розгляду її вимоги були частково задоволені постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2017 року у справі №638/13736/17. При цьому, суд вирішив питання у частині неправомірності дій вказаного органу пенсійного забезпеченні в частині неправильності розрахунку пенсії ОСОБА_1 за період з лютого 2011 року і до 12 березня 2017 року визнавши її вимоги обґрунтованими, однак згідно із ст. 100 КАСУ відмовив у їх задоволенні з підстав пропуску позивачкою строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України. Таким чином, позивачка, звертаючись до суду із адміністративним позовом, сама зазначила, що невиплачені їй кошти у зв`язку з неправильним нарахуванням розміру пенсії уповноваженим органом Пенсійного фонду України - Шевченківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова є пенсією, а не збитками у вигляді упущеної вигляді, тому висновок суду першої інстанції по даній справі щодо недоведеності позивачем заявлених позовних вимог є обґрунтованим та законним. Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції щодо відсутності причинного зв`язку між виданням правлінням Пенсійного фонду України постанови "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 30 жовтня 2008 року № 19-11 та негативними для позивачки наслідками у вигляді неотримання пенсії у повному обсягу. Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно зі статтею 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом. Так, дійсно постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року у справі № 2а-8893/12/2670, яка набрала законної сили 05 червня 2013 року на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду, визнано постанову правління Пенсійного фонду України "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 30 жовтня 2008 року № 19-11, такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили в частині щодо не включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутових питань, які передбачені Законами України "Про державну службу", "Про оплату праці" та постановами Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268,від 12 вересня 1997 року № 1013,від 20 грудня 1993 року № 1049,від 31 травня 2000 року № 865; зобов`язано Пенсійний фонд України привести у відповідність до вимог законодавства форми довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії, визначених в підпунктах 1.1, 1.3, 1.4 пункту 1 постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 30 жовтня 2008 року № 19-11. На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року у справі № 2а-8893/12/2670 та у справі 2а-4753/09/2670 Правлінням Пенсійного фонду України ухвалено постанову № 15-1 від 04 вересня 2013 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 року за № 1661/24193, визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року за № 19-11 "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2008 року за № 1161/15852, та затверджено форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Як вбачається із матеріалів справи, на момент звернення позивачки ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова 07 лютого 2011 року вище вказана постанова правління Пенсійного фонду України постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року була визнана такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили в частині щодо не включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутових питань, які передбачені Законами України "Про державну службу", "Про оплату праці" та постановами Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268,від 12 вересня 1997 року № 1013,від 20 грудня 1993 року № 1049,від 31 травня 2000 року №

865. Разом з тим, позивачкою до Шевченківського об`єднаного правління пенсійного Фонду України м. Харкова була подана довідка №14 від 07 лютого 2011 року, яка видана Харківською міською радою (а.с.12). При цьому вказана довідка не містила відомостей про надбавку до посадового окладу 50% згідно з рішенням ІІ сесії ХХІІ скликання Харківської міської ради, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, індексацію заробітної плати із збереженням відсотку нарахування пенсії на час виходу на пенсію (80%). Позивачка,отримавши довідку за місцем роботи в Харківській міській радібез відповідних складових, не оспорювала дії роботодавця в частині не включення зазначених складових. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у даній справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку, що єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Враховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що сума, яка не отримана позивачкою за період з лютого 2011 року по серпень 2017 року, є сумою недоотриманої пенсії, тобто у розумінні положень частини другої статті 22 ЦК України ця сума не є упущеною вигодою, унаслідок чого вказана норма права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а тому підстави для задоволення вимог позивачки про відшкодування шкоди відсутні. Аналогічний висновок міститься і в постановах Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 757/50707/17-ц,від 05 вересня 2019 року у справі № 758/12700/15-ц. Крім того, колегія суддів при перегляді рішення місцевого суду враховує, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим ( на відміну від стягнення упущеної вигоди), оскільки виникає з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України). Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18), від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19), та 04 березня 2020 року у справі №757/63985/16. Разом із тим, із матеріалів справи та пояснень сторін при розгляді справи вбачається, що спір між ОСОБА_1 та суб`єктом владних повноважень -Шевченківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Харкова уже вирішений в порядку адміністративного судочинства Дзержинським районним судом м. Харкова 03 листопада 2017 року. Вказане рішення набрало чинності та фактично виконане, а тому правових підстав для закриття провадження у вказаній справі колегія суддів не вбачає, оскільки позивач звернулася з позовом про стягнення не пенсії, а саме як вона вважала - упущеної вигоди, тобто збитків спричинених їй діями відповідача у справі Пенсійного Фонду України. Колегія суддів відхиляє інші доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд першої інстанції, встановивши в повному обсязі фактичні обставини справи, з вірним застосуванням норм матеріального права, не порушуючи норми процесуального права, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення та відмовив ОСОБА_1 в задоволенні її позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 13 листопада 2020 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв