Постанова 4813 № 2-2240/06

Номер провадження: 22-ц/813/2887/20 Номер справи місцевого суду: 2-2240/06 Головуючий у першій інстанції Грєкова-Раздорожна М.З. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.10.2020 року м. Одеса Колегія судців судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Томашевської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за спадщиною, на рішення Кілійського районного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Грєкової-Раздорожної М.З. 11 вересня 2006 року у м. Кілія Одеської області, - встановила: У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернулася до Кілійьского районного суду Одеської області з заявою про визнання права власності на нерухоме майно за спадщиною ( а.с. 3). В обґрунтування позову посилалася на те, що будинок АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, головою якого був за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За його життя реєстрації права спільної часткової власності на зазначений житловий будинок не відбулась. ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після чоловіка, як спадкоємець першої черги по закону, оскільки постійно проживала і була прописана до смерті в зазначеному будинку, але за своє життя правовстановлюючі документи на житловий будинок право власності на майновий пай належний чоловіку в СВК «Маяк» не оформила, переоформивши лише Державний акт на землю. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після своєї смерті залишила заповіт на ім`я позивача, на все належне їй на день смерті майно. Позивач також пояснила, що вона своєчасно не прийняла спадщину, оскільки було відсутнє свідоцтво про шлюб батьків, довідку про реєстрацію якого вона отримала від Єнакіївського міського управління юстиції лише 19 січня 2006 року, технічна інвентаризація буд. АДРЕСА_1 проведена 21 липня 2005 року без реєстрації права власності на ім`я померлого. Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 11 вересня 2006 року позов було задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності за спадщиною по заповіту після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на: - весь житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається в цілому з: літ. А - жилого будинку, літ. Б - кладової, літ. В - сараю, літ. Г - вбиральні, №№ 1-5 - надвірних споруд, розташованих на земельній ділянці площею 3568 кв.м.; - земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 3568 кв.м.; - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,39 га на території Кілійської міської ради згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія 1У №003661 р.н. 134 від 26 грудня 2000 року; - майновий пай в пайовому фонді КСП «Маяк», правонаступником якого є СВК «Маяк» вартістю 3 338 грн.; - частку в статутному фонді ТОВ «Центр» вартістю 522,24 грн. Стягнуто з позивачки судові витрати, а саме судовий збір у сумі 455,30 гри., та збір на ІТЗ в сумі 30 грн. (а.с. 24-26). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 права власності у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,39 га на території Кілійської міської ради згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія УІ-ОД №003661, виданого Кілійською міською радою 26 грудня 2000 року, зареєстрованого за №1334, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В якості обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що згідно договору дарування від 24 лютого 2001 року, посвідченого Державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори Богачовою Н.С., ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 39 га, розташовану на території Кілійської міської ради, Кілійського району Одеської області, належну Дарувателю на підставі Державного акту на право власності на землю УІ-ОД №003661, виданого Кілійською міською радою 26 грудня 2000 року, зареєстрованого за №1334. Таким чином, апелянт є власником вказаної земельної ділянки, право власності на яку, в порядку спадкування, було необґрунтовано визнано за позивачем (а.с. 35-38). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1 складається в цілому, за даними технічної інвентаризації від 21 липня 2005року, з літ.А - жилого будинку, літ.Б- кладової, літ.В - сараю, літ.Г,- вбиральні, №№ 1-5 надвірних споруд, збудованих в 1932-1950 роках, розташованих на земельній ділянці площею 3568 кв.м., яка була передана у приватну власність ОСОБА_4 в зазначеному розмірі за рішенням Кілійської міськради № 150- ХХІУ-7 від 17 лютого 2003 року. Згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, видане Кілійським міськвиконкомом 14 вересня 1981 року, житловий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровано 07 січня 1962 року у відділі РАЦС Кілійського РУЮ Одеської області, запис акту про реєстрацію шлюбу №

12. ОСОБА_3 помер у м.Кілія Одеської області 20 квітня 2000 року, запис акту в Книзі реєстрації смертей вчинено відділом РАЦС Єнакіївського міського управління юстиції 21 квітня 2000 року за №

137. Як вбачається з довідки виконкому Кілійської міськради № 835/2-10 від 11 червня 2006року, згідно з виписки зборів власників пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства „Маяк, ОСОБА_3 рахується в списках осіб, померлих, або звільнених до 1996 року та таких, що мали право на майновий пай, сума якого складає 3 338 грн. Згідно витягу № 779 від 07 вересня 2006 року, виданого Кілійським районним відділом земельних ресурсів, ОСОБА_4 значиться власником земельної ділянки площею 3.39 га, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кілійської міськради на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія 1У № 003661 реєст.№ 1334 від 26 грудня 2000 року. З довідки ТОВ „ Центр вбачається, що частка ОСОБА_4 в статутному фонді ТОВ „ Центр станом на 01 січня 2006 року складала 522 грн. 24 коп, акції не видавались. За правилами ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 24 червня 1983 року „Про практику розгляду судами справ про спадкування, в разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що зберіглося) відкривається після смерті кожного з колишніх членів. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності земельною ділянкою, на якій вони розміщені (ст. 1225 ЦК). Як вірно вказано у рішенні суду, житловий будинок по АДРЕСА_1 , збудований подружжям ОСОБА_6 1932-1950 роках під час спільного проживання в шлюбі, відносився до категорії колгоспного двору. ОСОБА_4 на момент смерті чоловіка постійно проживала по АДРЕСА_1 і фактично вступила в володіння спадковим майном спадкодавця, частка якого в спільній власності подружжя складала 1/2. Оскільки матеріалами справи підтверджено фактичні обставини, на які посилається позивачка, суд обґрунтовано вважав за можливе визнати факт належності на момент смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , всього житлового будинку АДРЕСА_1 , правоустановчі документи на який оформлені своєчасно не були. За наведених обставин, суд першої інстанції вірно визнав право ОСОБА_2 на спадкове майно за заповітом ОСОБА_4 , яке складається зі всього житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки для обслуговування жилого будинку площею 3368 кв. м. по АДРЕСА_1 , земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,39 га, розташованої на території Кілійської міської ради, та майнового паю з пайового фонду КСП „ Маяк в розмірі 3 338 грн. Що стосується доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, згідно договору дарування від 24 лютого 2001 року, посвідченого Державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори Богачовою Н.С., ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 39 га, розташовану на території Кілійської міської ради, Кілійського району Одеської області, належну Дарувателю на підставі Державного акту на право власності на землю УІ-ОД №003661, виданого Кілійською міською радою 26 грудня 2000 року, зареєстрованого за №1334, а тому апелянт є власником вказаної земельної ділянки, право власності на яку, в порядку спадкування, було необґрунтовано визнано за позивачем, то колегія суддів не приймає їх до уваги у якості підстави для скасування рішення суду у відповідній частині, з наступних підстав. Так, предметом укладеного 24 лютого 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору дарування є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 39 га, розташована на території Кілійської міської ради, Кілійського району Одеської області. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на землю УІ-ОД №003661, виданого Кілійською міською радою 26 грудня 2000 року, зареєстрованого.за №1334. 18 січня 2001 року був ухвалений Закон України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» № 2242-ІІІ, який набрав чинності 10 лютого 2001 року, та положеннями якого встановлено, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України, власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати ці частки (паї), - окрім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб. Ухвалений 25 жовтня 2001 року Земельний кодекс України визначив термін такої заборони відчуження до 01 січня 2005 року, та поширив її як на земельні частки (паї), так і на земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва незалежно від форми власності. Пунктом15 розділу Х Земельного кодексу України передбачено, що угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених п.п. «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Виходячи з вищевикладеного, нормами земельного законодавства, чинного на день укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Договору дарування (24 лютого 2001 року) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 39 га, розташованої на території Кілійської міської ради, Кілійського району Одеської області, було встановлено мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, крім передачі їх у спадщину, обміну та вилучення (викупу) для суспільних потреб. Таким чином, на момент укладення Договору дарування нотаріус не мав законного права на посвідчення цього договору, оскільки вищевказані норми законодавства прямо забороняли відчуження, у тому числі і шляхом дарування, земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Колегія суддів доходить висновку, що в силу положень ч.1 ст. 203 ЦК України (згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам) вказаний правочин - Договір дарування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 39 га, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , є недійсним, та не створює юридичних наслідків для осіб, що його уклали, а тому не може бути підставою для скасування законного рішення Кілійського районного суду Одеської області від 11 вересня 2006 року в частині визнання за позивачем права власності на вищевказану земельну ділянку. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 11 вересня 2006 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 11 вересня 2006 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 16 листопада 2020 року. Головуючий С.О. Погорєлов Судді А.П. Заїкін