Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/4221/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1173/20 Справа № 208/4221/20 Суддя у 1-й інстанції - Ізотов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді пожежного-рятувальника 65 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. При обставинах встановлених місцевим судом, 21.06.2020 року о 13:30 годині на пр. Гімназичному, 28 у м. Кам`янське Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував мопедом «Дельта» без номерних знаків з ознакою алкогольного сп`яніння запахом алкоголю з порожнини рота, на вимогу працівника поліції від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням газоаналізатору «Драгер» та у закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього в повній мірі дотримався вимог закону. Вказує на те, що він своєї вини у суді першої інстанції не визнав, 21.06.2020 року вирішив зустрітись з другом після добової зміни. Після роботи приїхав до міста Кам`янське разом зі своїм другом відпочивали в парку, вживали лише безалкогольне пиво. Після відпочинку вирішив довести товарища до маршрутного таксі, вони розпочали рух на мопеді, але майже одразу були зупинені поліцейськими, які спочатку поставили питання щодо реєстрації транспортного засобу, під час спілкування з ними поліцейські відчули запах алкоголю, розпитали про обставини вживання, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків, на що він відмовився. При цьому, поліцейські порадили йому відмовитись від медичного огляду, трохи пізніше він зрозумів, що варто було пройти огляд. На думку апелянта, категорія справ за ознаками ст. 130 ч. 1 КУПАП повинна була розглядатись в суді за місцем його реєстрації та мешкання, та знаходження його транспортного засобу згідно ст. 276 КУПАП, де має місце альтернативна підсудність, органом внутрішніх справ неправильно була встановлена підсудність Заводського районного суду. Працівники поліції під патрулюванням ОСОБА_2 не запропонували йому на місці здати аналіз на стан сп`яніння на газоаналізаторі Драгер», бо був впевнений, що не вживав спиртні напої в цей день. Вважає, що взагалі не відмовився від проходження тесту у лікарні, і від «Драгеру» він не відмовлявся, бо в наявності його у поліцейського не було. Вважає, що співробітники поліції діяли незаконно, ні в межах і в спосіб, передбачений законом. Зазначає, що раніше ніколи до адміністративної відповідальності не притягувався. Маю позитивні характеристики з місця мешкання та роботи, копії додаються. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходжусь. Алкогольні напої не вживає. Позиція учасників апеляційного перегляду. В судовому засіданні ОСОБА_1 та діюча в його інтересах адвокат Богемська С.О. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати і провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді, учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до роз`яснень п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку: - протоколом серії ДПР18 № 151674 від 21.06.2020 року, згідно якого, 21.06.2020 року о 13:30 годині на пр. Гімназичному, 28 у м. Кам`янське Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував мопедом «Дельта» без номерних знаків з ознакою алкогольного сп`яніння запахом алкоголю з порожнини рота, на вимогу працівника поліції від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням газоаналізатору «Драгер» та у закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків; - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , згідно яких, 21.06.2020 року у його присутності водій ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 , згідно яких, 21.06.2020 року у його присутності водій ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 , згідно яких, він прохає передати йому мопед «Дельта» для доставки по місцю проживання; - первісними письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких, він 21.06.2020 року вживав безалкогольне пиво, керував мопедом «Дельта» та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, водій ОСОБА_1 у присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням газоаналізатору «Драгер 0606». Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою та в адміністративних матеріалах відсутні докази, які б їх спростовували. Так, у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно п. 3, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, огляд проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. За п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена наказом МВС №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я. В пункті 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», що затверджений Постановою Кабінета Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року вказано, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Твердження апелянта стосовно того, що він не керував транспортним засобом в стані сп`яніння та вживав тільки безалкогольне пиво, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції вживання безалкогольного пива не спростовують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП має окремий самостійний склад «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння», що є безвідносним до факту вживання алкоголю, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Не заслуговують на увагу і доводи апелянта, стосовно того, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 повинна була розглядатися за місцем його реєстрації та мешкання, та знаходження його транспортного засобу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Вирішуючи клопотання апелянта про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне. До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння було виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Виходячи із цих положень, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння має бути застосований закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Особи, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками. Так, на відміну від ст. 130 КУпАП у редакції від 07 липня 2016 року, згідно з якою за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, каралось штрафом у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, санкція ст. 286-1 КК передбачає покарання у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Таким чином, підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння була не скасована, а навпаки посилена. Та обставина, що ОСОБА_1 раніше ніколи до адміністративної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики з місця мешкання та роботи, не може слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції та не спростовує винність останнього у вчиненому правопорушенні. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В матеріалах справи відсутні та апелянтом під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи. Отже винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні поза всяким сумнівом знайшла своє підтвердження зібраними доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, а відтак у відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому слід зазначити, що згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зазначене свідчить про те, що суд повинен оцінити всі докази наявні в матеріалах провадження у своїй сукупності та прийти до висновку про винність я чи невинність особи в інкримінованому йому правопорушенні. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Місцевий суд наклав стягнення у межах санкції ст. 130 КУпАП та в трьох місячний строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у апеляційного суду не має. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко