Постанова 4803 № 200/4037/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5822/20 Справа № 200/4037/19 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., за участю секретаря судового засідання Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів та скасування записів, - В С Т А Н О В И Л А: 18 березня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до АТ «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів та скасування записів. З урахуванням уточненої позовної заяви від 27.03.2019 року, просила: - визнати недійсним Іпотечний договір № 014/3172/50898/82/841, який укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 09.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2605; - визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений між ТОВ «СВ Фінанс» та ОСОБА_1 від 18.11.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1847;. - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про іпотеку за номером 18159479 від 09.07.2008 року; - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про обтяження за номером 18159729 від 09.07.2008 року; - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про право власності за номером 18158743 від 19.12.2016 року. Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів та скасування записів задоволено. Визнано недійсним Іпотечний договір № 014/3172/50898/82/841, який укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 09.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2605; Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Фінанс» та ОСОБА_1 від 18.11.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1847. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про іпотеку за номером 18159479 від 09.07.2008 року; Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про обтяження за номером 18159729 від 09.07.2008 року; Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про право власності за номером 18158743 від 19.12.2016 року. Cтягнуто з АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 1280,67 грн. з кожного (а.с.64-69). Ухвалою Бабушкінскького районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до АТ «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів та скасування записів залишено без задоволення (а.с.86-88). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою. Просила, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.95-99). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.11.2007 року у справі № 2-4346/07 за ОСОБА_3 визнано право власності на самовільно зведені будівлі: жилий будинок літ.А-2 загальною площею 806,6 кв.м., жилою площею 369,9 кв.м., вбиральня літ.Б, сарай літ.В та споруди № 1-9, І, що розташовані на земельній ділянці площею 875 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.15). Додатковим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.04.2008 року у справі № 2-1054/08 за позовом ОСОБА_4 , до Виконавчого комітету Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради про визнання права власності та позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради про визнання права власності, за ОСОБА_2 визнано право власності на жилий будинок літ.А-2 загальною площею 806,6 кв.м., жилою площею 369,9 кв.м., вбиральня літ.Б, сарай літ.В та споруди № 1-9, І, що розташований на земельній ділянці площею 875 кв.м. АДРЕСА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили 15.04.2008 року (а.с.14). 09 липня 2008 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» було укладено іпотечний договір № 014/3172/50898/82/841, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М., за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_3 передала в іпотеку банку домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та складається з: А-2 житловий будинок, Б вбиральня, сарай, 1-9, І споруди, земельна ділянка площею 875 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2605 (а.с.17-24). Згідно п.2.1 договору, іпотека відповідно до цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов`язань ОСОБА_5 , що випливають та/або виникнуть у майбутньому з кредитного договору № 014/3172/50898/82 від 09 липня 2008 року, а також з будь-яких змін до нього. На підставі вказаного, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис про іпотеку № 18159479 від 09.07.2008 року, а також запис про обтяження № 18159729 від 09.07.2008 року, вид обтяження заборона на нерухоме майно, підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер ВКМ 838604-838607, виданий 09.07.2008, видавник Хомич О.М., приватний нотаріус ДМНО, реєстр № 2605 (а.с.30-33). Також в матеріалах справи наявний Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 18 листопада 2016 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Фінанс» (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1847 (а.с.25-27). Відповідно до п.1.1 вказаного договору, у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 18 листопада 2016 року за кредитним договором № 014/3172/150898/82 від 09.07.2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є первісний кредитор) та позичальником ОСОБА_5 , первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за іпотечним договором, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2605. Відповідно до п.1.3 договору, предметом іпотеки за іпотечним договором, право вимоги за яким відступається за цим договором, є: нерухоме майно домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 875 кв.м. 19 грудня 2016 року ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на вказаний житловий будинок, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис № 18158743 (а.с.30). Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення Іпотечного договору № 014/3172/50898/82/841 від 09.07.2008 року ОСОБА_3 не була власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , оскільки право власності на вказане домоволодіння було визнане за позивачем рішенням суду від 03.04.2008 року, яке не було скасовано та набуло законної сили 15.04.2008 року. Відповідно до ч.4,5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості доводів позивача та наявність підстав для визнання недійсним іпотечного договору № 014/3172/50898/82/841 від 09.07.2008 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , а також договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений між ТОВ «СВ Фінанс» та ОСОБА_1 від 18.11.2016 року, як такого, що є похідним від вищеназваного іпотечного договору. Відповідно, скасовані і записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесені на підставі вказаних правочинів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент укладення Іпотечного договору № 014/3172/50898/82/841 від 09.07.2008 року ОСОБА_3 не була власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , оскільки право власності на вказане домоволодіння було визнане за позивачем рішенням суду від 03.04.2008 року, яке на день розгляду апеляційним судом не було скасовано та набуло законної сили 15.04.2008 року. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, за допомогою яких слід оцінювати відповідність втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого Протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого Протоколу, якщо б хоча одного критерію не буде додержано. З урахуванням практики ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого Протоколу та згідно із засадами українського цивільного законодавства припинення права власності особи на майно допустиме тільки з підстав, чітко визначених законом. Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для визнання недійсним іпотечного договору № 014/3172/50898/82/841 від 09.07.2008 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , а також договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений між ТОВ «СВ Фінанс» та ОСОБА_1 від 18.11.2016 року, як такого, що є похідним від вищеназваного іпотечного договору. Відповідно, мають бути скасовані і записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесені на підставі вказаних правочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У свою чергу, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і неможливо ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Така позиція викладена у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог без дослідження належних та допустимих доказів зводяться виключно до переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення. При вирішенні цієї справи, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: