Постанова 4803 № 200/17435/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3655/20 Справа № 200/17435/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., за участю секретаря судового засідання Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Кокосадзе Лілії Вячеславівни, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування реєстрації права власності на домоволодіння, - В С Т А Н О В И Л А: 24 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. Просив, скасувати накладені ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2015 заходи забезпечення позову по даній справі у вигляді заборони на відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ. А, житловою площею 63,2 кв.м., загальною площею 93,0 кв.м., И душ, Ж-вбиральня, З,Л,М навіси, № 1-16 споруди, К- сарай (тимчасовий) дерев`яний, розташоване на земельній ділянці площею 623 кв.м. Заборони на відчуження земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 623 кв.м., державний Акт на землю №010610400445 від 28 лютого 2006 року (том 2 а.с.192-193). Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21 лютого 2020 року, у задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено (том 2 а.с.201-202,213). Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, клопотання про зняття арешту задовольнити (том 2 а.с.205-207). Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наразі забезпечення позову є недоцільними, апелянт бажає отримати спадщину, що залишилася після батька, тому подальше існування арешту створює перешкоди у реалізації його права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Кокосадзе Лілії Вячеславівни, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування реєстрації права власності на домоволодіння. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2015 року за заявою позивача ОСОБА_2 вжиті заходи забезпечення позову, а саме накладено заборону на відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ. А, житловою площею 63,2 кв.м., загальною площею 93,0 кв.м., И душ, Ж-вбиральня, З,Л,М навіси, № 1-16 споруди, К- сарай (тимчасовий) дерев`яний, розташоване на земельній ділянці площею 623 кв.м. Накладено заборону на відчуження земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 623 кв.м., державний Акт на землю № 010610400445 від 28 лютого 2006 року (том 2 а.с.24). Заочним рішенням суду від 23 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (том 2 а.с.97-100). Вказане рішення суду залишено без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року (том 2 а.с.185-188). 24 червня 2019 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, накладене ухвалою суду від 21.10.2016 року. Відмовляючи в задоволені заяви, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не є учасником справи, а тому у суду відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Нормами ст. 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Тобто цивільним процесуальним законодавством України визначено чіткий порядок скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом і такий порядок не може бути змінено. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не є стороною по справі, а тому, згідно з нормами ЦПК України, у нього відсутнє процесуальне право на звернення до суду з подібними вимогами, тому заявлене ним клопотання про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові від 22.10.2018р. у справі № 463/732/17 Верховний Суд зазначив, що оскаржити ухвалу суду про забезпечення позову чи просити скасувати заходи забезпечення позову може лише учасник справи (ч.1 ст. 158 ЦПК України). Проте особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до роз`яснень, даних у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Кокосадзе Л.В., третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування реєстрації права власності на домоволодіння залишені без задоволення, однак заява про скасування заходів забезпечення позову подана особою, яка не є учасником по справі, що в свою чергу порушує процесуальний порядок, встановлений для розгляду справ подібної категорії, колегія суддів приходить до висновку, що вказана заява не може бути задоволена. Відповідно до норм ч. 6 ст. 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстав для скасування ухвали з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено. Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: