Ухвала КЦС ВС № 404/6306/18

Ухвала 13 листопада 2020 року м. Київ справа № 404/6306/18 провадження № 61-9515ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Кіровоградської області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Кіровоградській області, Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року прокурор Кіровоградської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надання уточненої редакції касаційної скарги із зазначенням передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження, сплати судового збору. На виконання вимог вказаної ухвали прокурор Кіровоградської області надіслав платіжне доручення № 1385 від 12 серпня 2020 року про сплату судового збору за подання касаційної скарги, проте зазначені в ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2020 року недоліки не усунув. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних випадків, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявник не виконав вимог ухвали Верховного Суду від 22 липня 2020 року та процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу прокурора Кіровоградської області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Кіровоградській області, Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. П. Штелик