Постанова КЦС ВС № 181/1229/19

Постанова Іменем України 04 листопада 2020 року м. Київ справа № 181/1229/19 провадження № 61-9347св20 Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Калараша А. А. (суддя-доповідач), суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Фаловської І. М., Штелик С. П., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач - Межівська селищна об`єднана територіальна громада Межівського району Дніпропетровської області, особа, що подала апеляційну скаргу,- заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межівської селищної ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі судді Куценко Т. Р., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Межівської селищної об`єднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати - ОСОБА_3 , після смерті якої позивачі успадкували в рівних частках по 1/2 частки житлового будинку та отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане майно. Крім того, матері належало право на земельну частку (пай), проте сертифікат на право на земельну частку (пай) остання не отримала у зв`язку з її смертю, що унеможливило надання до нотаріальної контори оригіналу правовстановлюючого документа. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа державним нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину права на земельну частку (пай). Посилаючись на зазначене та неможливість захистити порушене право в досудовому порядку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати за ними по 1/2 частки права на земельну частку (пай) у розмірі 5,90 умовних кадастрових гектарів КСП «13-річчя Жовтня» Межівського району Дніпропетровської області, яке належало їхній матері ОСОБА_3 , у порядку спадкування. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці права на земельну частку (пай) у розмірі 5,90 умовних кадастрових гектар колективного сільськогосподарського підприємства колишнього «13-річчя Жовтня» Межівського району Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд першої інстанції виходив із доведеності факту внесення ОСОБА_3 (матері позивачів) до списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю серії I-ДП №000066, виданого КСП «13-річчя Жовтня» № 570, що свідчить про наявність у спадкоємців права на земельну частку (пай), набутого відповідно до Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Межівської селищної об`єднаної територіальної громади Межівського району в особі Межівської селищної ради. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межівської селищної об`єднаної територіальної громади Межівського району в особі Межівської селищної ради повернуто скаржнику на підставі статті 357 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що прокурором не в повній мірі дотримано визначену частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» попередню процедуру, зокрема, вимоги щодо обов`язку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень, який погодився на таке представництво. Оскільки заступником прокурора Дніпропетровської області було повідомлено Межівську селищну раду про здійснення її інтересів у суді 13 травня 2020 року, а із апеляційною скаргою прокурор звернувся до суду 14 травня 2020 року, зазначене, на думку апеляційного суду, свідчить про порушення принципу попереднього повідомлення, яке повинно передувати такому зверненню до суду, без отримання згоди суб`єкта владних повноважень на таке представництво. Короткий зміст вимог касаційної скарги 19 червня 2020 року заступник прокурора Дніпропетровської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 181/1229/19 та витребувано її матеріали з Межівського районного суду Дніпропетровської області. У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано повернув апеляційну скаргу як таку, що подана особою, що не має процесуальної дієздатності. Висновок апеляційного суду ґрунтується на помилковому тлумаченні судом положень статті 23 ЗУ «Про прокуратуру», оскільки судом фактично поставлено в залежність можливість здійснення прокурором представництва інтересів держави із наявністю згоди на це відповідного суб`єкта владних повноважень. Разом із тим, ні Закон України «Про прокуратуру», ні Конституція України не передбачають необхідності згоди суб`єкта владних повноважень, оскільки зазначене суперечить меті наділення прокурора повноваженнями щодо здійснення представництва інтересів держави та унеможливлює їх реалізацію. Право на звернення до суду з метою захисту інтересів держави пов`язане не з наявністю згоди відповідного органу, а зі встановленням факту невжиття або неналежного вжиття таким органом дієвих заходів щодо захисту державних інтересів, оскільки прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень. Суд апеляційної інстанції не встановив порушення прокурором процедури звернення до суду в інтересах держави у частині наявності підстав для реалізації представницьких повноважень, а висновок суду про відсутність згоди суб`єкта владних повноважень на таке представництво є помилковим та суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 645/7199/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18 та від 17 липня 2019 року у справі № 911/1805/18. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області, у якому просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. При цьому посилається на те, що Межівська селищна об`єднана територіальна громада Межівського району самостійно може захистити свої інтереси, а факт неоскарження судового рішення першої інстанції нею, як відповідачем, свідчить про його законність. Фактичні обставини справи, встановлені судами Відповідно до рішення Райпільської сільської ради народних депутатів від 30 червня 1995 року видано державний акт серії I-ДП Мж № 0000663 про передачу КСП «13-річчя Жовтня» у колективну власність 5320,2 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 11. (а. с. 10-11) У додатку 1 списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства ОСОБА_3 значиться під № 570. (а. с. 12) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 15 березня 1996 року, актовий запис № 13. (а. с. 13) Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Межівської державної нотаріальної контори 12 лютого 1997 року, зареєстрованого в реєстрі № 224, спадкова справа № 1397, спадкоємцями зазначеного майна в заповіті у вигляді житлового будинку в рівних частках є діти ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до повідомлення відділу у Межівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в книзі реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «13-річчя Жовтня» Межівського району Дніпропетровської області 1997 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 не зареєстровано. Розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «13-річчя Жовтня» становить 5,90 ум. кад. га, нормативна грошова оцінка станом на 2018 рік становила 176 946,30 грн. (а. с. 15) Постановою державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на 1/2 частину права на земельну частку (пай) на землю, яка перебувала у колективній власності КСП «13-річчя Жовтня», яке належало, як члену підприємства померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановчого документв, а саме: сертифіката на право на земельну частку. (а. с. 18) Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2019 року у справі № 181/593/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, встановлено факт включення ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до списку громадян-членів КСП, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю серії I-ДП № 000066, виданого КСП «13-річчя Жовтня», що знаходиться на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області під порядковим № 570. (а. с. 16-17) Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частки права на земельну частку (пай) у розмірі 5,90 умовних кадастрових гектар колективного сільськогосподарського підприємства колишнього «13-річчя Жовтня» Межівського району Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом. (а. с. 86-89) Листом Межівської селищної ради Дніпропетровської області керівнику Синельниківської місцевої прокуратури від 06 квітня 2020 року № 40 надано відповідь на запит прокуратури від 03 квітня 2020 року № 04/43/2-378 вих-20 щодо надання інформації та повідомлено, що оскарження судових рішень, зокрема, у справі № 181/1229/19 від 26 грудня 2019 року Межівською селищною радою не вживалися. (а. с. 115) Відповідно до повідомлення Межівської селищної ради Дніпропетровської області керівнику Синельниківської місцевої прокуратури від 28 квітня 2020 року на лист прокуратури від 24 квітня 2020 року № 04/43/2-49 вих-20 інформація щодо членства громадянки ОСОБА_3 в КСП «13-річчя Жовтня» у відділі трудового архіву виконавчого апарату відсутня. (а. с. 116) Листом Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року у відповідь на лист Синельниківської місцевої прокуратури від 05 травня 2020 року № 04/43/2-586 вих-20 повідомлено, що інформація в документах КСП «13-річчя Жовтня» про прийняття в члени та членство ОСОБА_3 відсутня. (а. с. 117) 13 травня 2020 року прокуратура Дніпропетровської області надіслала Межівській селищній раді Дніпропетровської області лист № 05/2-687 вих-20, відповідно до якого визнання судовим рішенням права за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну частку (пай) за відсутності правових підстав порушує інтереси держави та призводить до вибуття із комунальної власності спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим існують підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Межівської селищної ради Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги. (а. с. 122) Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межівської селищної об`єднаної територіальної громади Межівського району в особі Межівської селищної ради повернуто скаржнику на підставі статті 357 ЦПК України у зв`язку з неотримання згоди на представництво від відповідного органу. (а. с. 126-128)

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши викладені у відзиві аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказаним конституційним положенням імперативно встановлено обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватися принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про прокуратуру» у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді. Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороноюу спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у якій визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Вказаним приписам кореспондують відповідні норми ЦПК України. Так, згідно зі статтею 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. Системне тлумачення статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц. У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок про те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Повертаючи апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межівської селищної об`єднаної територіальної громади Межівського району в особі Межівської селищної ради, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурором не в повній мірі дотримано вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: у зв`язку з неотримання згоди на представництво від відповідного органу. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у цій справі, проте вважав, що прокурором подано апеляційну скаргу без отримання згоди суб`єкта владних повноважень на таке представництво. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Таким чином, сам факт незвернення до суду уповноваженого органу може свідчити про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави. Посилаючись на порушення прокурором принципу попереднього повідомлення суб`єкта владних повноважень без отримання його згоди на таке представництво, суд апеляційної інстанції не звернув належної правової уваги на звернення Синельниківської місцевої прокуратури від 03 квітня 2020 року № 04/43/2-378 вих-20 до Межівської селищної ради Дніпропетровської області, яка у своїй відповіді зазначила, що оскарження судових рішень, зокрема, у справі № 181/1229/19 від 26 грудня 2019 року Межівською селищною радою не вживалися. Не звернуто увагу на запити прокуратури від 24 квітня 2020 року № 04/43/2-49 вих-20, від 05 травня 2020 року № 04/43/2-586 вих-20 та лист прокуратури від 13 травня 2020 року, що свідчить про дотримання заступником прокурора Дніпропетровської області вимог обов`язку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний суб`єкт владних повноважень. Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що необхідною умовою для здійснення представництва інтересів держави прокурором є отримання згоди суб`єкта владних повноважень на таке представництво, оскільки законом не передбачено обов`язку прокурора отримати відповідь на таке повідомлення. Крім того, наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційніскарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий А. А. Калараш Судді: А. І. Грушицький Є. В. Петров І. М. Фаловська С. П. Штелик