LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4856560/3766/19

від 12.11.2020 ·

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3766/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук А.М. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 12 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , за участю: секретаря судового засідання: Стаднік Л. В., представника відповідача: Прокопчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (місце ухвалення - м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України по справі № 560/3766/19, в якій просив: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №968250868455 від 16.04.2020; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області які полягають у здійсненні розрахунку пенсії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за так званою "двоскладовою формулою" на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2020. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року заяву задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 16.04.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області належним чином та у повному обсязі виконано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №560/3766/19 шляхом проведення перерахунку пенсії позивачу. Оскільки розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку не змінився, ОСОБА_1 продовжено виплату пенсії у попередньо визначеному розмірі. Також в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення із вказаною заявою, адже про розмір пенсії після перерахунку, проведеного на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №560/3766/19, позивач дізнався у травні 2020 року, однак із вказаною заявою звернувся до суду 28.07.2020. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання повістки засобами поштового зв`язку. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року у справі № 560/3766/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено повністю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити з 01 вересня 2019 року ОСОБА_1 пенсію із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 % заробітку, згідно з ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішення набрало законної сили 30.03.2020. Позивач подав до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області виконавчий лист. Листом від 03.07.2020 за №2200-0802-5/28848 Головне управління Пенсійного фонду у Хмельницькій області повідомило ДВС про проведення 16.04.2020, на виконання рішення суду, ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.09.2019 року із збільшенням її на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку згідно п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Розмір пенсії після проведеного перерахунку склав 2000 грн. На виконання рішення суду відповідачем винесено рішення №968250868455 від 16.04.2020 "Про перерахунок пенсії", згідно якого на виконання рішення суду ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за "двоскладовою формулою". Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням від 16.04.2020 №968250868455 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснило позивачу перерахунок пенсії із застосуванням двоскладової формули, тобто з врахуванням норм частини 2 статті 27 Закону №1058-IV, що не відповідає рішенню Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2020. Зазначене свідчить про протиправність дій та рішення пенсійного органу щодо виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно частин 1, 4 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Апеляційний суд зазначає, що внаслідок проведеного перерахунку згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №968250868455 від 16.04.2020 розмір пенсій позивача не змінився. Відтак, отримуючи пенсію з травня 2020 року у попередньому розмірі, позивач не знав про проведення відповідачем вказаного перерахунку. Про те, що відповідачем проведено перерахунок його пенсії на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №560/3766/19 згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №968250868455 від 16.04.2020 позивач дізнався із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.07.2020, у якому відповідач повідомив державного виконавця про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №560/3766/19. Вказаний лист надійшов на адресу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 17.07.2020, а позивача ознайомлено зі змістом листа 24.07.2020. Враховуючи, що позивач 28.07.2020 подав заяву про визнання протиправними рішень, дій відповідача на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №560/3766/19, апеляційний суд вважає, що позивачем дотримано строку, передбаченого ч.4 ст.383 КАС України, а доводи відповідача у цій частині не є обґрунтованими. Частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції до 11.10.2017 року встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Згідно частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, яка почала діяти з 11.10.2017 року, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Отже, нормами частини 2 статті 56 Закону №796-XII, яка діяла до 11.10.2017 так і в редакції після 11.10.2017, визначене право громадян на пенсію в повному розмірі, які віднесені до категорій 1,2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж. При цьому, редакція зазначеної норми до 11.10.2017 передбачала пільгове нарахування понаднормового стажу без умови призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058-IV. Рішенням від 24.01.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд, зокрема, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити позивачу пенсію із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, починаючи з 01.09.2019, з врахуванням проведених виплат. Водночас, рішенням від 03.06.2019 №968200881684 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснило позивачу перерахунок пенсії із застосуванням двоскладової формули, тобто з врахуванням норм частини 2 статті 27 Закону №1058-IV, що не відповідає рішенню Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №560/3766/19. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Виходячи з викладеного, з метою ефективного судового захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву в порядку ст. 383 КАС України. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Скаржник не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. За результатами розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції зауважує, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. Відтак, враховуючи наведене та приймаючи до уваги правову оцінку аргументів сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем допущено порушення норм чинного законодавства під час виконання рішення суду , котре набрало законної сили. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 16 листопада 2020 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»