Постанова 4856 № 560/1108/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1108/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 16 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (місце ухвалення рішення - м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року Харківський національний університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат в сумі 104118,37 грн, пов`язаних з утриманням останнього під час навчання у вищому навчальному закладі. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року позов задоволено. Стягнуто на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 104118 гривень 37 коп. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався. що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Виходячи з приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України від 26.07.2016 року був прийнятий на військову службу та зарахований курсантом 1-го курсу університету. Відповідно до умов контракту відповідач зобов`язувався сумлінно проходити службу та навчання, виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, а також добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання, недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження військової служби. Наказом №6 від 09.01.2020 року солдата ОСОБА_2 , курсанта 4-го курсу факультету автоматизованих систем управління та наземного забезпечення польотів авіації університету відраховано від подальшого навчання через відмову від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу (відповідно до підпункту 3.2 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року №490) Дію контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах з відповідачем було припинено достроково 10 січня 2020 року. Цим же наказом ОСОБА_2 був виключений зі списків змінного складу університету та знятий з усіх видів забезпечення. ОСОБА_2 зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням за період навчання в університеті. Сума витрат у розмірі 104 118,37 грн внесена до книги обліку нестач університету. Витрати, пов`язані з утриманням відповідача у ВНЗ складаються з витрат на: грошове забезпечення - 17363 грн 98 коп.; продовольче забезпечення - 52741 грн 20 коп.; речове забезпечення - 20557 грн 48 коп.; медичне забезпечення 566 грн 98 коп.; перевезення до місця щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку -102 грн 75 коп.; спожиті комунальні послуги та вартість спожитих енергоносіїв 12765 грн 98 коп. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що виходячи зі змісту Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного Міністерством оборони України з відповідачем, ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту, зокрема, через небажання продовжувати навчання або у разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу. Здійснені позивачем розрахунки витрат матеріалами справи не спростовані. З розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, відповідач особисто ознайомлений, про що свідчить його підпис на примірнику розрахунку, датований 10 січня 2020 року, при цьому докази сплати заборгованості відсутні. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Частиною 10 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачений обов`язок громадян, яких відраховано з військових навчальних закладів Збройних Сил України через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, відшкодувати витрати, пов`язані з їх утриманням відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. Пунктами 3 та 4 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі Порядок), визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів. Відповідно до п.6,7,8 Порядку витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби. У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку. Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису, зокрема Міноборони. Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання відшкодовують витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерством фінансів України, МВС України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням Державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року N419/831/240/605/537/219/534, Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, зокрема Міністерству оборони України витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, зокрема у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість. Зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. У разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ. Відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальний розрахунок №63 від 10.01.2020 року коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 зроблений відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 та Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерством фінансів України, МВС України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням Державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року N419/831/240/605/537/219/534. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем під час здійснення розрахунку витрат, що підлягають відшкодуванню, не враховано положення ч.11 ст. 25 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу» колегія суддів не бере до уваги. Оскільки зазначені положення законодавства стосуються виключно курсантів, яких відраховано з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, та які не вислужили встановленого строку строкової військової служби та направляються у військові частини для подальшого проходження військової служби. Тому, в даному випадку для розрахунку витрат, що підлягають відшкодуванню, не можуть бути застосовані положення зазначеної статті. Твердження апелянта про те, що Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба не є належним позивачем у цій справі, колегія суддів вважає помилковим, оскільки останній відноситься до системи Міністерства оборони України, підпорядкований Міністерству оборони України, фінансується через Міноборони України, відшкодовані кошти використовуються як власні надходження вищого навчального закладу та направляються на утримання курсантів, отже вищий навчальний заклад виступає у спірних правовідносинах від імені Міністерства оборони України, у тому числі, укладає контракт з курсантом, приймає наказ про відрахування курсанта, здійснює розрахунки коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням (навчанням) курсанта. Колегія суддів, також вважає за необхідне зазначити, що вищезгадані та інші чинні нормативні акти не містять положень про зменшення норм утримання курсантів у зв`язку з їх перебуванням поза розташуванням вищого військового навчального закладу після закінчення навчальних занять та не звільняють університет від обов`язку організації їх проживання та харчування за рахунок держави. В ході судового розгляду справи не встановлено, що університетом видавались офіційні дозволи (накази) про виключення відповідача на підставі його рапорту з продовольчого або інших видів забезпечення курсантів. Таким чином, згідно з Контрактом про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеним Міністерством оборони України з відповідачем, ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту, зокрема, через небажання продовжувати навчання або у разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу. Враховуючи, що здійснені позивачем розрахунки витрат матеріалами справи не спростовані, докази сплати заборгованості відсутні, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.