Постанова Херсонський апеляційний суд № 653/4417/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 653/4417/19 Головуючий в І інстанції Крапівіна О.П. Номер провадження 22-ц/819/1421/20 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогоПолікарпової О.М., суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області у складі судді Крапівіної О.П. від 22 квітня 2020 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради до ОСОБА_1 про повернення зайво отриманих коштів, в с т а н о в и в У грудні 2019 року КП «Генічеське БТІ» Херсонської обласної ради звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що згідно постанови Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 19.09.2017 року ВП № 54396712 було примусово стягнуто з КП «Генічеське БТІ» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 21 449 грн. 23 коп., без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, до якої входять податки та обов`язкові платежі на загальну суму 4182, 60 грн. (3860,86 грн. (ПДФО)+ 321,74 грн. (військовий збір)), а також моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн., без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, до якої входять податки та обов`язкові платежі на загальну суму 195,00 грн. (180,00 грн. (ПДФО)+ 15,00 грн. (військовий збір)). Крім того, постановою Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 13.06.2017 року ВП № 53912225 було примусово стягнуто з КП «Генічеське БТІ» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць у розмірі 2053 грн., без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, до якої входять податки та обов`язкові платежі на загальну суму 400, 34 грн. (369,54 грн.(ПДФО)+30,80 грн. (військовий збір)). Зазначені кошти у розмірі 4777, 94 грн. були помилково перераховані виконавчою службою на користь ОСОБА_1 , які за законом їй не належать, тому просить стягнути на користь підприємства вказану суму. Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 22 квітня 2020 року позов КП «Генічеське БТІ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Генічеське БТІ» зайво отримані кошти за виконавчими провадженнями ВП № 54396712 та ВП № 53912225, в розмірі 4777, 94 грн. та судові витрати в розмірі 1 921 грн . Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом при його ухваленні норм матеріального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову КП «Генічеське БТІ». В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в постановах Генічеського районного ВДВС зазначено про те, що на її користь стягується саме заробітна плата, а не кошти у розмірі 21 449, 23 грн. Крім того, сума коштів за спричинену моральну шкоду - 1000 грн., відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» оподаткуванню не підлягає. Апелянт вказує й на те, що відрахування саме зазначених сум не було помилковим та виконавчою службою не була допущена помилка. КП «Генічеське БТІ», будучи податковим агентом, зобов`язано було нарахувати, задекларувати, утримати та сплатити податки до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи, з доходів, що виплачуються такій особі, чого керівником підприємства умисно зроблено не було. Крім того зазначає, що КП «Генічеське БТІ» повинно сплатити у фонд оплати праці 22% єдиного соціального внеску з власних коштів підприємства, проте керівником вказаного підприємства не сплачуються податки та обов`язкові платежі, а суми її заробітку у 2016-2017 роках взагалі не відображені у Пенсійному фонді України. Також вказує на помилкове твердження суду першої інстанції про те, що відрахування податків та обов`язкових платежів не погіршує її становище, оскільки позивачу було відомо з 2017 року, що з отриманих нею грошей не сплачені податки, але ніяким чином на це відреаговано не було. В цьому випадку, відрахування зайво отриманих у 2017 році, тобто безпосередньо під час їх отримання, не погіршило б її становища. Також вказує, що у ст. 1215 ЦК України встановлений вичерпний перелік випадків неповернення безпідставно набутих коштів, серед яких відсутній такий як податки та обов`язкові платежі, оскільки останні - це часина заробітної плати працівника. Заявляє, що на даний час у неї немає податкового боргу, недоїмки по сплаті єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів, які вона зобов`язана була б сплатити та від сплати яких ухиляється. 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала доповнення до апеляційної скарги, проте, згідно ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У даному випадку, як встановлено судом, ОСОБА_1 отримала копію повного тексту рішення 07 серпня 2020 року, тому строк на його оскарження закінчився 07 вересня 2020 року. У зв`язку з цим доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції не приймаються. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума заробітної плати за час вимушеного прогулу та сума заробітної плати за один місяць, стягнуті з роботодавця (позивача) на користь колишнього працівника (відповідача) на підставі судового рішення підлягає оподаткуванню, таким чином, КП «Генічеське БТІ» при виконанні судового рішення повинно було діяти відповідно до вимог податкового законодавства та, як податковий агент, мало утримати із визначеного судом розміру середнього заробітку податок на доходи фізичних осіб у розмірі 3860,86 грн. та військовий збір у розмірі 321,74 грн.; з заробітної плати за один місяць у розмірі 2053,00 грн. - податок на доходи фізичних осіб у розмірі 369,54 грн.(ПДФО) та військовий збір - 30,80 грн., а з моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн. мав бути утриманий податок на доходи фізичних осіб у розмірі у розмірі 180,00 грн. та військовий збір у розмірі 15,00 грн., які, в силу вимог ПК України, має сплатити КП «Генічеське БТІ», як податковий агент. Проте через арешт рахунків підприємства, тобто не залежні від підприємства обставини, виконавчою службою при примусовому стягненні помилково було перераховано на користь стягувача всю стягнуту за судовим рішенням суму. Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платником ЄСВ, як обов`язкового платежу до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування є позивач. Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент. Об`єктом оподаткування платника податку є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно із пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу). Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об`єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16- 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу. Так, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу. Верховний Суд у справі № 359/10023/16-ц дійшов правового висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів. Незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника, оскільки це питання врегульовано законом. З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20.04.2017 року видано виконавчий лист №653/1975/16-ц від 25.07.2017 року згідно якого на користь ОСОБА_1 з КП «Генічеське БТІ» підлягала стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу у сумі 21449,23грн., без урахування обов`язкових платежів та податків, та спричинену моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Також на підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист №653/1975/16-ц від 10.05.2017 року, згідно якого на користь ОСОБА_1 з КП «Генічеське БТІ» ХОР підлягала стягненню заробітна плата за один місяць у розмірі 2053 грн. Вказані виконавчі листи перебували на примусовому виконанні в Генічеському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та закінчені згідно постанов заступника начальника Генічеського районного ДВС ГТУЮ в Херсонській області Макушенко А.О. від 19 вересня 2017 року, у зв`язку з їх виконанням у повному обсязі (а.с.13-14). Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 23.10.2017 року, роз`яснено, що сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2016 року по 20.04.2017 року в сумі 21 449 грн. та сума заробітної плати за один місяць у розмірі 2053 грн., яку допущено до негайного виконання, що визначена до сплати з КП «Генічеське БТІ» на користь ОСОБА_1 підлягає сплаті без урахування податків та інших обов`язкових платежів (а.с.48). Отже ОСОБА_1 отримала присуджену судом суму без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, що нею також не заперечується. 13 грудня 2018 року та 22 травня 2019 року КП «Генічеське БТІ» звернулося до ОСОБА_1 з досудовими вимогами про повернення помилково перерахованих виконавчою службою на її рахунок коштів в сумі 6340,28 грн., які повинні були бути відраховані як прибутковий податок та інші обов`язкові платежі (а.с.28-30). Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Стаття 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Враховуючи той факт, що КП «Генічеське БТІ» безпосередньо рішення суду не виконувало та не перераховувало стягнуті на користь ОСОБА_1 грошові кошти, тому воно не мало можливості здійснити утримання податків із цієї суми. Позивач на виконання вимог ПК України, як податковий агент, зобов`язаний сплатити за відповідача податок на додану вартість та військовий збір за рахунок власних коштів, тому КП «Генічеське БТІ» має право, на підставі статті 1212 ЦК України, стягнути з відповідача ці кошти, як зайво отримані. Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положення статті 1215 ЦК України. Посилання апелянта на те, що вказані суми є її заробітною платою та не підлягають поверненню колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є, відповідно, обов`язком роботодавця та працівника. Не зазначення у резолютивній частині судового рішення, що сума, яка підлягала стягненню на користь відповідача, визначається судом без утримання податку й інших обов`язкових платежів, не дає підстав отримати цю суму відповідачу, ураховуючи обов`язок сплати податків та інших обов`язкових платежів та обов`язок їх сплати позивачем у майбутньому. Кошти, щодо яких виник спір у справі - це та частина присуджених коштів відповідачу за рішенням суду, з яких позивач зобов`язаний сплатити податок з доходів працівника та військовий збір з доходу працівника і не є сумою заробітної плати, що належить до виплати ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що з 2017 року позивач не звертався до неї про повернення зайво отриманих коштів до подання позову, а саме до грудня 2019 року, спростовується матеріалами справи. Посилання ОСОБА_1 на той факт, що КП «Генічеське БТІ» не були сплачені відповідні суми до державного бюджету не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки оспорювані суми, у будь-якому випадку, підлягають перерахуванню до бюджету, тобто спірні грошові кошти виплачені неналежному адресату. Доводи апеляційної скарги про те, що сума стягнута на відшкодування моральної шкоди не підлягає оподаткуванню колегією суддів також не приймається, оскільки у пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (станом на дату постановлення судового рішення у справі 653/1975/16-ц) зазначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди. Також у даній статті зазначаються винятки щодо оподаткування, проте стягнення моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення з роботи до них не відноситься. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до власного тлумачення скаржником норм матеріального права, переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку. Ці доводи не спростовують правильність оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 22 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко