Постанова Сумський апеляційний суд № 581/656/20

Справа №581/656/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бутенко Д. В. Номер провадження 33/816/478/20 Суддя-доповідач Матус В. В. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2020 року суддя Сумського апеляційного суду Матус В. В. ,з участю секретаря судового засідання Шумарової О.О., Рудика В.І., захисника Козін Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді встановлено, що 19 серпня 2020 року о 21 год. 56 хв. в с. Липова Долина, Липоводолинського району, Сумської області, по вул. Покровській, 19, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «М - 408», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер» на місці та від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я СОНД відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з прийнятим судовим рішенням, просить скасувати вказану постанову судді та закрити провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що по справі відсутні достатні докази факту керування ним транспортним засобом. Працівником поліції не було роз`яснено його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того, суддею не було враховано той факт, що йому не було вручено 2 екземпляр протоколу про адміністративне правопорушення. Також судом не було враховано, що у справі відсутнє направлення до закладу охорони здоров?я для проходження огляду. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Козін Т.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню, не підлягає. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У відповідності до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння. Розглядаючи справу, суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп`яніння, тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених в постанові судді, підтверджується зібраними доказами, які були всебічно, повно досліджені судом першої інстанції, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 236281 від 19 серпня 2020 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів не викликає (а. с. 1); поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а. с. 2); відеозаписами (а. с. 4) на яких зафіксовано факт зупинки автомобіля марки «М - 408», д.н.з. НОМЕР_1 та факт підходу працівників поліції до автомобіля і розмову з водієм. Крім того, водій ОСОБА_1 під час бесіди з працівниками поліції підтвердив, що саме він керував автомобілем (тільки завіз сіно з городу до двору і нікуди більше не їздив, при цьому, у водія були ознаки алкогольного сп?яніння. За таких обставин, суддя дійшов правильного висновку про те, що водій ОСОБА_1 відмовляючись від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, суддя здійснюючи дослідження та оцінку доказів може посилатися як на усні так і на письмові доказ, при цьому жодний доказ не має переваги над іншим. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді, викладені в постанові і були підставами для її скасування, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, оскільки відмова від огляду була зафіксована як в письмових документах в присутності 2 свідків так і відео доказах. У своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О?Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». У відповідності до п. 1.1 ПДР України (затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року за № 1306), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а згідно п. 2.9 цих Правил, водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З огляду на викладене, враховуючи вказані вище вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм та права і законні інтереси останнього, а тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вини є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги щодо того, що працівником поліції не було роз?яснено прав, передбачених ст. 268 КУпАП, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що водій ОСОБА_1 поставив власноручно підпис у графі про роз?яснення йому прав та обов?язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того, з аналогічний підстав не є обґрунтованими і доводи про не вручення ОСОБА_1 2 екземпляру протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення, мається підпис ОСОБА_1 про отримання другого екземпляра протоколу на руки. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що працівники поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не виписали направлення на медичний огляд до лікарні, то вказана вимога передбачена п. 8 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858. Так, в пункті 8 мова йде проте, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції і вже в бланку самого додатку передбачено, що направлення оформлюється у випадку направлення водія до певного закладу охорони здоров?я, але в даній справі ОСОБА_1 в категоричній формі, в присутності 2 свідків, відмовився від огляду як на місці зупинки так і в медичному закладі, а тому потреби у оформленні поліцейським даного документу, не було. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст. ст. 33 - 35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень. Враховуючи викладене вважаю, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування, не вбачається. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 вересня 2020 року про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити - без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуМатус В. В.