Постанова Одеський апеляційний суд № 1506/127/2012

Номер провадження: 22-ц/813/7461/20 Номер справи місцевого суду: 1506/127/2012 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.11.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 1506/127/2012 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/7461/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А., учасники справи: - заявник - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, - заінтересовані особи - 1) ОСОБА_1 , 2) Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, за апеляційною скаргою адвоката Тимошенка Артема Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Пендюри Л.О. 16 березня 2020 року, про тимчасове обмеження у праві виїзду, встановив: У березні 2020 року приватний виконавець Щербаков Ю.С.звернувся до суду першої інстанції з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 1506/127/2012, виданим Біляївським районним судом Одеської області 19.11.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення №7860 АТ «Ощадбанк» заборгованості у розмірі - 171 719 грн. 33 коп.. Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що за вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 . Вимоги виконавчого документу до теперішнього часу не виконано, а боржник всебічно ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення. Приватний виконавець в заяві посилається на той факт, що боржник вільно перетинає державний кордон маючи невиконане зобов'язання щодо сплати коштів на користь Банку(а. с. 167 - 171). У судове засідання суду першої інстанції учасники справи не з`явились (а. с. 186). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 16 березня 2020 рокувищезазначене подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 1506/127/2012, виданим Біляївським районним судом Одеської області 19.11.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення №7860 АТ «Ощадбанк» заборгованості у розмірі - 171 719 грн. 33 коп.. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов`язань. Розглядаючи подання суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що діючим законодавством України передбачено обмеження у тимчасовому виїзді іноземців за кордон у разі ухилення такою особою від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Також передбачена законодавча можливість тимчасового обмеження прав громадянина на виїзд з території України до виконання зобов`язання, здійснення такого обмеження покладено на Державну прикордонну Службу України. Суд першої інстанції вважав, що є всі підстави для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С.про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу боржника ОСОБА_1 , оскільки останній ухиляється від виконання рішення суду про стягнення з нього на користь Банку вищенаведеної заборгованості (а. с. 187 - 189). В апеляційній скарзі адвокат Тимошенко А.А., діючий від імені ОСОБА_1 ,просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 16 березня 2020 рокупро тимчасове обмеження у праві виїзду.Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вважає, що жодної обставини, яка б свідчила про ухилення від виконання рішення суду, судом першої інстанції не встановлено. Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 взагалі не був обізнаний про існування рішення суду щодо стягнення з нього грошових коштів на користь Банку. Вказує на те, що тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон можливо тільки у разі, коли судом буде достеменно встановлено, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, а не у випадку саме відсутності виконання рішення суду. Зазначає, що вищезазначена ухвала порушує конституційні права ОСОБА_1 (а. с. 192 - 195). У письмових поясненнях, які фактично є відзивом на апеляційну скаргу, АТ «Ощадбанк» заперечує проти апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу відхилити. Ухвалу суду першої інстанції про тимчасове обмеження у праві виїзду просить залишити без змін. Вказує на низку обставин, які, на думку представника Банку, свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду про стягнення з останнього на користь Банку заборгованості за кредитним договором. Учасники справи у судове засідання, призначене на 29.10.2020 року, не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Заяв, клопотань не надали. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду». Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року. Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний». Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про розгляд справи, відсутність клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає законною та обґрунтованою ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 16 березня 2020 рокупро тимчасове обмеження у праві виїзду. Погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення вищевказаного подання. Вважає, що цих висновків суд першої інстанції дійшов без порушень норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, з огляду на наступне. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 29 травня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське міське відділення № 7860 АТ «Ощадбанк» (р/р НОМЕР_1 в Одеському міському відділенні №7860 ВАТ «Ощадбанк», МФО 388078, код СДРПОУ 02763469, адреса: 65045 м. Одеса вул. Буніна, 40) заборгованість за кредитним договором у розмірі - 21 385,66 доларів США, що складає - 170 865 грн.. Рішенням апеляційного суду Одеської області рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 травня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське міське відділення № 7860 АТ «Ощадбанк» (р/р НОМЕР_1 в Одеському міському відділенні №7860 ВАТ «Ощадбанк», МФО 388078, код СДРПОУ 02763469, адреса: 65045 м. Одеса вул. Буніна, 40) заборгованість за кредитним договором у розмірі - 21 385,66 доларів США, що складає - 170 865 грн. було залишено без змін. 19.11.2015 року Біляївським районним судом Одеської області був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське міське відділення №7860 АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі - 21 385,66 доларів США, що складає - 170 865 грн. та стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі - 854 грн. 33 коп.. 03.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. відкрито виконавче провадження ВП № 61140182, про що винесена відповідна постанова. Того ж дня копії постанов надіслано сторонам виконавчого провадження, про що свідчить реєстр поштових відправлень. Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. від 03.02.2020 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а. с. 9). Згідно листа Державного реєстру рибного господарства України №10-91-17/895-20 від 13.02.2020 року за ОСОБА_1 риболовних суден не зареєстровано. Відповідно до довідки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області за ОСОБА_1 техніки не значиться. З листа КП «БТІ Одеської міської ради» №552-14/127 від 12.02.2020 року право власності на нерухоме майно в м. Одесі за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в комунальному підприємстві не зареєстровано. Приватним виконавцем було здійснено виїзд за адресою проживання боржника, а саме: АДРЕСА_1 , але двері квартири були зачинені, а боржник відсутній, про що в присутності свідків було складено відповідний акт. Приватним виконавцем за місцем проживання боржника було залишено виклик на прийом до приватного виконавця, на який боржник не з`явився. До теперішнього часу рішення суду не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Відповідно до довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, боржник перетинав державний кордон України 21.12.2015 року, 31.12.2015 року, 09.01.2016 року, 17.01.2016 року, 26.01.2016 року, 03.02.2016 року, 06.07.2016 року, 15.07.2016 року, 20.07.2016 року, 25.07.2016 року, 03.08.2016 року, 13.08.2016 року, 18.08.2016 року, 23.08.2016 року, 02.09.2016 року, 25.12.2016 року 04.01.2017 року, 12.01.2017 року, 21.01.2017 року, 24.01.2017 року, 04.07.2017 року, 14.07.2017 року, 16.07.2017 року, 19.07.2017 року, 24.07.2017 року, 29.07.2017 року, 03.08.2017 року, 13.08.2017 року, 23.08.2017 року, 01.09.2017 року, 07.02.2018 року, 28.02.2018 року, 30.07.2018 року, 05.09.2018 року, 06.09.2018 року, 07.09.2018 року, 26.09.2018 року, 19.12.2018 року, 30. 01.2019 року, 02.07.2019 року, 29.08.2019 року, 23.12.2019 року, 30.01.2020 року. Отже боржник має закордонний паспорт та вільно перетинає державний кордон України, маючи невиконане зобов`язання перед стягувачем. Між сторонами виконавчого провадження склалися правовідносини щодо вчинення виконавчих дій з метою виконання рішення суду про стягнення суми коштів. За правилами частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Конституція України є основним законом України. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Статтею 125 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом № 1403-VIII. Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3) Відповідно до пункту вісімнадцятого частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням. Відповідно до вимог частини 1 статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом, як захід забезпечення виконання судового рішення. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Так, пунктом 2 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наявність невиконаних зобов`язань, але лише до моменту виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Крім того, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 441 ЦПК України. На виконання Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 року № 261/2008, а також з метою роз`яснення окремих норм законодавства між Міністерством юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України було затверджено лист «Щодо виїзду осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них рішенням судів» від 06.06.2008 року № 25 - 32/507, яким оговорений порядок виїзду осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них рішенням судів, з метою підвищення ефективності виконання рішень судів. На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому статтею 441 ЦПК України. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону № 3857-XII та у пункті 18 частини 3 статті 11 Закону № 606-XIV, означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Доводи апеляційної скарги про відсутність умисного ухилення апелянта від виконання зобов`язань за рішенням суду, про те, що ОСОБА_1 взагалі не був обізнаний про існування рішення суду щодо стягнення з нього грошових коштів на користь Банку колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять розписку ОСОБА_1 про вручення йому судової кореспонденції (а. с. 62), отже останній був обізнаний про наявність розгляду вищенаведеної цивільної справи місцевим судом. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в подальшому звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, яким з нього на користь Банку стягнуто вищевказані грошові кошти. Приймав участь у розгляді справи апеляційним судом. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали, не порушено вимог діючого на час постановлення цієї ухвали законодавства України. Інші доводи апеляційної скарги не мають наслідком її задоволення, а отже на увагу суду не заслуговують. Таким чином, апеляційна скарга адвоката Тимошенка А.А., діючого від імені ОСОБА_1 , є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. За правилами, передбаченими пунктом 1 частини 1 статті 374, статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги адвоката Тимошенка А.А., діючого від імені ОСОБА_1 , відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін. Згідно з пунктом 31 частини 1 статті 353, пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Тимошенка Артема Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 16 березня 2020 року про тимчасове обмеження у праві виїзду- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 12 листопада 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе