Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3968/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8033/20 Справа № 212/3968/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи: позивач ОСОБА_1 відповідач- Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року, ухваленого суддею Чайкіною І.Б. у місті Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 23 липня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком»)про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позовних вимог, зазначив що позивач у період часу з 11.08.1999 року по 01.06.2012 року та з 04.06.2013 року по 30.10.2018 року працював на посаді підземного підривника на шахти «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізрудком»та підпадав під дію шкідливих факторів виробничого процесу. В результаті чого отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК вперше у 2020 році йому вперше встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивача кожного дня турбує задишка при фізичному навантаженні та ходьбі, сухий приступоподібний кашель, біль та важкість в грудній клітці, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, зниження слуху на обидва вуха, шум у вухах та голові, загальну слабкість, швидку втому, підвищений артеріальний тиск, головний біль. Вказує на те, що його самопочуття не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 204 033 гривень 60 копійок, яку просив стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 75 000 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень. В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду позивача подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, збільшивши її розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки, принципу розумності, виваженості та справедливості. Судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування моральної шкоди, не враховано роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року та постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманого позивачем захворювання, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для поліпшення стану. Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком»посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано доказів встановлення факту спричинення позивачу моральної шкоди, відповідачем. Скаржник вказує на те, що при укладанні трудового договору з ПАТ «Кривбасзалізрудком» позивач був повідомлений та ознайомлений під підпис про умови праці, про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 18 892 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзив не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, та поданого відзиву, колегія суддів дійшла наступних висновків. Матеріалами справи і судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці, позивач ОСОБА_1 у період часу з 11.08.1999 року по 01.06.2012 рокута з 04.06.2013 року по 30.10.2018 року працював на посаді підривника, шахта імені Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком» правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком» 30 .10.2018 року звільнений з підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КзПП України (а.с. 28-36). Відповідно до медичного висновку ДУ «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини» від 03.03.2020 року визначено, що підставою для встановлення характеру професійного захворювання стала праця 18 років 02 місяців у шкідливих умовах з 11.08.1999 року по 01.06.2012року та з 04.06.2013 року по 30.10.2018 року, а саме на посаді підривника шахти «Тернівська» (шахта Леніна) «Кривбасзалізрудком» (а.с.12-13). Українським НДІ промислової медицини 29 липня 2008 року у позивача виявлено професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої другої стадії(пиловий бронхіт першої другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L5-S1та шийна С5-С6 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, з больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня) та остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, з двостороннім плечолопатковим пері артрозом (ПФ першого-другого ступеня). Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху)(а.с. 19) Згідно п. 7 інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), складеною ГУ держраді у Дніпропетровській області від 16.10.2019 року за № 906/4.6-11 відображено професійний маршрут та трудова діяльність позивача, а саме ОСОБА_1 працював з 27.05.1985 року по 05.07.1985 року - слюсарем механозбірником робіт на Прикладному заводі «Електрон»; з 04.08.1988 по 08.08.1990 року слюсар-складальник на Прикладному заводі «Електрон»; з 10.08.1990 по 26.01.1998 року слюсарем з ремонту устаткування, підземний підривник, кріпильник, підземний гірник очисного вибою шахта «Першотравнева» об`єднання «Кривбасруда»; з 26.01.1998 року по 09.03.1998 року - підривник, шахта « Ювілейна» АТ «Суха Балка»; з 13.04.1998 року по 28.07.1999 року - електрослюсар черговий та з ремонту устаткування РЗФ№ 2 ВАТ «Північний ГЗК»; з 11.08.1999 року по 01.06.2012 року - підривник, шахта імені Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком»; з 21.06.2012 року по 16.03.2013 року - підривник ТОВ «Агат»; з 04.06.2013 року по 30.10.2018 року - підривник шахта «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 14-16). Відповідно до п.18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.04.2020 року причиною виникнення професійного захворювання, стала робота позивача протягом 18 років 02 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, а саме: пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично допустиму в 1.6 разів та складає 3.2 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3 згідно вимог ГОСТ 12.1.005-88 «Загально санітарно- гігієнічних вимог до повітря робочої зони», маса підіймання вантажу та переміщення в ручну 40 кг при гранично допустимій до 30 кг. періодичне перебування у незручній робочій позі згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затверджених Наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року, еквівалентний рівень шуму перевищує на 9 дБА, при фактичному 89 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму , ультразвуку і інфразвуку» (а.с. 17-21). Висновком МСЕК від 04.06.2020 року позивачу первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, третю групу інвалідності, з наступним переоглядом 01.05.2021 року (а.с.24). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із висновком суду, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як видно з акту розслідування професійного захворювання ОСОБА_1 від 07.04.2020 року професійне захворювання виникло в нього через тривалу роботу в умовах перевантаження, у середовищі несприятливого мікроклімату та запиленістю у повітрі робочої зони, показники яких перевищували нормативні (а.с.19-20) . Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів дійшла висновку, що позивач, через отримане ушкодження здоров`я, під час виконання трудових обов`язків має право на отримання компенсації моральної шкоди, оскільки переносить фізичний біль, душевні страждання від отриманого захворювання, що є підставою для її компенсації та спростовує твердження представника відповідача в апеляційній скарзі про відсутність права на стягнення моральної шкоди. Суд, першої інстанції правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває постійних біль у суглобах, періодично потребує стаціонарного та амбулаторного лікування, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ушкодження здоров`я, через отримане професійне захворювання, яке завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не забезпечено надійних та безпечних умов виробничого процесу. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, через отримані професійні захворювання, необхідності лікування та відновлення стану здоров`я. Проте, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено без урахування усіх обставин справи та висновків п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, якому вперше встановлено 65% втрати працездатності та третя група інвалідності, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища 18 років 2 місяці, з урахуванням того, що позивача кожного дня турбує задишка при фізичному навантаженні та ходьбі, сухий приступоподібний кашель, біль та важкість в грудній клітці, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, зниження слуху на обидва вуха, шум у вухах та голові, загальну слабкість, швидку втому, підвищений артеріальний тиск, головний біль. Порушено звичайний спосіб життя позивача, самопочуття не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними, вважає що визначений розмір моральної шкоди в сумі 75 000 грн. є дещо заниженим. Тому доводи апеляційної скарги позивача в частині збільшення розміру компенсації моральної шкоди підлягають задоволенню, а рішення суду на підстави положення п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України зміні та збільшенню суми моральної шкоди з 75 000 грн. до 110 000 грн. Посилання позивача, як приклад, на судове рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65%, та третя група інвалідності що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди слід змінити та збільшити з 75 000 грн. до 110 000 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави та збільшує цей розмірі з 840,80 грн. до 1100,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 1650,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1100,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року змінити, збільшити розмір стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на корить ОСОБА_1 моральної шкоди з 75 500 грн. до 110 000(сто десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року змінити,збільшити розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судового збору з 840,80 грн. до 1100(одна тисяча сто) грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивача на користь держави судовий збір у розмірі 1650 (одна тисяча шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 12 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: