Постанова Київський апеляційний суд № 363/4238/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/13257/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 363/4238/18 12 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Котлярової І.Ю. та за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Котлярової І.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частку майна, набутого подружжям за час шлюбу, - в с т а н о в и в : 13 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частку майна, набутого подружжям за час шлюбу. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 31 січня 1981 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають повнолітню доньку ОСОБА_3 . Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 вересня 2017 року шлюб між ними розірвано. Зазначала, що, під час перебування в шлюбі із відповідачем, ними за спільні кошти було придбано наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль моделі Audi A8, кузов НОМЕР_1 , 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль моделі AURIS марки TOYOTA, тип кузова легковий/хечбек-в-загальний, номер кузова НОМЕР_3 , пакет цінних паперів (акцій) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРРІНГЕР». Вказане майно є спільним майном подружжя та при поділі цього майна їх частки є рівними. Крім того, зазначила, що оскільки автомобілі є неподільною річчю, вважала за необхідне здійснити поділ автомобілів між нею та відповідачем, залишивши у його власності автомобілі, а на її користь стягнути з відповідача грошову компенсацію 1/2 вартості кожного автомобіля. Враховуючи викладене просила суд: визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 автомобіля моделі AUDI А8, кузов НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номера НОМЕР_2 , шляхом стягнення 1/2 вартості вказаного автомобіля на її користь, а автомобіль залишити у володінні відповідача; визнати за нею права власності на 1/2 автомобіля моделі AURIS, марка TOYOTA, тип кузова легковий\хечбек-в-загальний, номер кузова НОМЕР_3 , шляхом стягнення 1/2 вартості вказаного автомобіля на її користь, а автомобіль залишити у володінні відповідача; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості внесених спільних коштів подружжя за пакет цінних паперів (акцій) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРРІНГЕР». 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 було подано до суду заяву про зміну предмету позову в якій вона просила суд: визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 автомобіля моделі AUDI А8, кузов НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номера НОМЕР_2 , шляхом стягнення 1/2 вартості вказаного автомобіля на її користь, а автомобіль залишити у володінні відповідача; визнати за нею права власності на 1/2 автомобіля моделі AURIS, марка TOYOTA, тип кузова легковий\хечбек-в-загальний, номер кузова НОМЕР_3 , шляхом стягнення 1/2 вартості вказаного автомобіля на її користь, а автомобіль залишити у володінні відповідача; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить - 19 687,5 грн. та грошову компенсацію 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Технолоджис», що становить - 6 437, 5 грн. Вказала, що за час шлюбу відповідач також набув корпоративних прав в наступних товариствах: ТОВ «Еволюшн Технолоджис», розмір внеску до статутного капіталу - 12875,00 грн.; ТОВ «Глас Гартен», розмір внеску до статутного капіталу - 39375,00 грн., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 23 червня 2020 року ОСОБА_1 було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в якій вона просила суд: визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 автомобіля моделі AUDI А8, кузов НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номера НОМЕР_2 , який був придбаний на підставі біржової угоди за № 059343 від 29 січня 2005 року, шляхом стягнення з відповідача на її користь 1/2 вартості вказаного автомобіля у розмірі 15 000, 00 грн.; визнати за нею права власності на 1/2 автомобіля моделі AURIS, марка TOYOTA, тип кузова легковий\хечбек-в-загальний, номер кузова НОМЕР_3 , від 08.05.2009 року, шляхом стягнення з відповідача на її користь 1/2 вартості вказаного автомобіля в розмірі 111 182, 40 грн. ; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить 19 687, 50 грн.; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Технолоджис», що становить 6 437,50 грн.; стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн. та витрати понесені у зв`язку з проведенням автотоварознавчої експертизи в розмірі 7 100,00 грн. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частку майна, набутого подружжя за час шлюбу задоволено частково. В порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано автомобіль моделі Audi A8, кузов НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номер НОМЕР_2 , який був придбаний на підставі біржової угоди за № 059343 від 29.01.2005 року, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в порядку поділу майна стягнуто з ОСОБА_2 Ѕ вартості вказаного автомобіля, а саме 15000,00 грн. на користь ОСОБА_1 . Визнано автомобіль моделі AURIS марки TOYOTA, тип кузова легковий/хечбек-в-загальний, номер кузова НОМЕР_3 , від 08.05.2009 року, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в порядку поділу майна стягнуто з ОСОБА_2 Ѕ вартості вказаного автомобіля, а саме 111 182,40 грн. на користь ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року заяву представника позивача Приходько І.А. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частку майна, набутого подружжя за час шлюбу задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3738,18 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 5048,57 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи у розмірі 4118,00 грн. У задоволені заяви в частині ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу відмовлено. Не погоджуючись з рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року, 18 вересня 2020 року позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року в частині відмови у стягненні з відповідача на її користь грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить 19687,50 грн. та грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Текнолоджис», що становить 6437,50 грн., та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не було досліджено всіх обставин, які мають істотне значення для справи. Зазначила, що, відмовляючи в задоволенні її позовних вимог про стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить 19 687, 50 грн. та грошової компенсації 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Технолоджис», що становить 6 437,50 грн., суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 63,65 СК України та необґрунтовано не врахував більш пізній висновок Верховного Суду, наведений в постанові від 11.03.2020 року у справі №161/19023/17 відповідно до якого, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Судом першої інстанції необґрунтовано відхилено надані нею докази - витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких достеменно вбачається наявність у ОСОБА_2 корпоративних прав в наступних товариствах: ТОВ «Еволюшн Технолджис, розмір внеску до статутного капіталу - 12875,00 грн.; ТОВ «Глас Гартен», розмір внеску до статутного капіталу - 39375,00 грн. У вказаних витягах міститься інформація про повний перелік реєстраційних дій, їх зміст з часу створення товариств. Також з вказаних витягів вбачається відсутність будь-яких реєстраційних змін в даних товариствах з 2016 року. А враховуючи те, що сторони спору розірвали шлюб у 2017 році, то наявні у справі витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань достовірно підтверджують наявність у відповідача корпоративних прав й розмір частки в статутному капіталі вказаних товариств. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що з даних витягів у повній мірі не вбачається, що відповідач, у період перебування сторін у шлюбі, став одним із засновників товариств, є помилковим. Також, не погоджуючись з додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року, 01 жовтня 2020 року позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на її користь понесенні нею судові витрати . Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що додаткове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ціна позову визначена позивачем при зверненні до суду становила 878 675,00 грн., проте судом не взято до уваги, що позовні вимоги в подальшому уточнювалися. Вважає, що дійсна ціна позову складала суму 393 537,40 грн., що складається з вартості Ѕ частини спільно нажитого за час шлюбу майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , вартістю 482 460,00 грн.; автомобіля моделі AUDI А8, - 30000,00 грн.; автомобіля моделі AURIS, марка TOYOTA - 222 364,80 грн.; частки в статутному капіталі ТОВ «Глас Гартен» - 39375,00 грн.; частки в статутному капіталі ТОВ «Еволюшн Технолоджис» - 12875,00 грн. При цьому розмір судового збору становить 1% від дійсної ціни позову 393 537,40 грн. та складає 3 935,37 грн. Отже, судом першої інстанції невірно розподілений судовий збір між сторонами й стягнуто з неї судовий збір в розмірі 3 738,18 грн., в той час як в цілому судовий збір за подання позову має становити 3935,37 грн. Також судом першої інстанції невірно визначено пропорційність задоволених позовних вимог для розподілу судових витрат, оскільки в оскаржуваному рішенні вказав, що розмір задоволених позовних вимог у відсотковому співвідношенні становить 58%. Разом з тим, такий розрахунок є помилковим, так як ціна позову становила 393 537,40 грн., позовні вимоги задоволено на суму 367412,40 грн., а не задоволеними залишилися позовні вимоги на суму 26125,00 грн., тому відсотковий розмір задоволених позовних вимог склав 93% (367412,40 грн.*100/393537,40 грн.), а розмір незадоволених позовних вимог становить 7%. Відтак, здійснений судом першої інстанції розподіл судового збору та витрат на проведення експертизи є помилковим. Враховуючи те, що за експертизу вона сплатила 7100,00 грн., то з відповідача на її користь підлягає стягненню 93% від цих витрат, що становить 6603,00 грн. Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, з огляду на норми Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність з 15.12.2017 року. На підтвердження понесення нею судових витрат по оплаті правової допомоги, наданої адвокатом Кушнір Оксаною Сергіївною, суд першої інстанції вимагав акт прийому-передачі виконаних робіт, однак такий документ чинним законодавством не вимагається. Відповідно, судом першої інстанції не враховано, що витрати на правничу допомогу були підтверджені належними доказами згідно ч.3 ст.137 ЦПК України, тому підстави для відмови у стягненні з відповідача на її користь понесених нею витрат на правничу допомогу - відсутні. У відзиві на апеляційні скарги відповідач ОСОБА_2 просить залишити апеляційні скарги без задоволення, визнати за позивачкою право власності на частки, належні йому у ТОВ «Еволюшн Текнолоджис» у повному розмірі в сумі 12875,00 грн. та у ТОВ «Глас Гартен» в повному розмірі в сумі 39375,00 грн.; переглянути розмір судового збору та здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог; покласти на позивачку витрати за проведення експертизи в сумі 7100,00 грн. Вказав, що виплата половини вартості часток внесених до статутних капіталів товариств разом з іншими можливими виплатами буде великим тягарем для нього. Вважає, що оскільки експертиза була проведена з ініціативи позивачки та в її проведенні не було необхідності, то витрати, пов`язані з проведенням експертизи має нести позивачка самостійно. Звернув увагу на те, що квитанції по оплаті правової допомоги та акт про надані послуги було подано позивачкою лише разом з апеляційною скаргою на додаткове рішення, тому вони не можуть розглядатися у якості допустимих доказів у справі . У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Приходько Ірина Андріївна повністю підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив залишити апеляційні скарги на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року та на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року без задоволення. Третя особа ОСОБА_3 підтримала апеляційні скарги та просила їх задовольнити. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 31.01.1981 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був зареєстрований шлюб Відділом ЗАГС Жовтневого району м. Дніпропетровськ, про що зроблено відповідний актовий запис № 207. 29.01.2005 року на підставі біржової угоди ОСОБА_2 було придбано автомобіль моделі AUDI А8, кузов НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номер НОМЕР_2 , за 10 000 гривень. Згідно договору купівлі-продажу квартири від 29.11.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кийовою В.В., ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Правочин вчинено за згодою дружини покупця ОСОБА_1 , про що складено відповідну заяву останньою за реєстровим № 2085. Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2016/083569 від 21 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , останнім було придбано транспортний засіб моделі AURIS, марка TOYOTA, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , зареєстрований за продавцем 08.05.2009 року номерний знак НОМЕР_4 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 40 000, 00 грн. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22.09.2017 року шлюб між сторонами було розірвано. Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8043/2019/1264873 від 11.01.2019 року ОСОБА_2 було відчужено автомобіль моделі AUDI А8, кузов НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за продавцем 28.05.2005 року на користь ОСОБА_7 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 30 000, 00 грн. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач набув корпоративних прав в наступних товариствах: ТОВ «Еволюшн Текнолоджис», розмір внеску до статутного капіталу - 12875,00 грн.; ТОВ «Глас Гартен», розмір внеску до статутного капіталу - 39375,00 грн. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вказане майно є спільним майном подружжя, при поділі частки подружжя у спільному майні є рівними. Зазначала, що так як автомобілі є неподільною річчю, то їх поділ необхідно здійснити шляхом присудження їй стягнення з відповідача грошової компенсації 1/2 їх вартості . Також вказала, що має право на стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен» та ТОВ «Еволюшн Текнолоджис». Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частку майна, набутого подружжя за час шлюбу, суд першої інстанції послався на те, що квартира АДРЕСА_1 ; автомобіль моделі Audi A8, кузов НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номера НОМЕР_2 ; автомобіль моделі AURIS марки TOYOTA, тип кузова легковий/хечбек-в-загальний, номер кузова НОМЕР_3 , є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбані сторонами за спільні кошти, в період спільного проживання та в інтересах сім`ї, а тому підлягають поділу в спосіб запропонований позивачкою. Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивачки грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить 19687,5 грн. та грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Текнолоджис», що становить 6437,50 грн. суд першої інстанції вказав, що позивачкою не надано доказів того, що відповідач, у період перебування сторін у шлюбі, був одним із засновників товариств, про які зазначає позивачка. Крім того, заявлено вимоги лише щодо стягнення грошової компенсації 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд, а не вартості такої частки учасника, виходячи з ринкової сукупної вартості всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру частки такого учасника. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року в частині відмови у стягненні з відповідача на її користь грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить 19687,50 грн. та грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Текнолоджис», що становить 6437,50 грн., та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В силу ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, в апеляційному порядку переглядається рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить 19 687, 50 грн. та грошової компенсації 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Технолоджис», що становить 6 437,50 грн. З висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вказаних позовних вимог колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Згідно зі статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником, у тому числі майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі, на внесені до статутного капіталу вклади учасників. Отже, власником майна в товаристві з обмеженою відповідальністю є саме товариство, а не його учасники. Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі. Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 756/10797/15-ц. Отже, з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. У разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а другий з подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям. При цьому, право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу. З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 має корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Еволюшн Технолоджис», розмір внеску до статутного капіталу - 12875,00 грн. та в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Глас Гартен», розмір внеску до статутного капіталу - 39375,00 грн. Вказані товариства засновані в період перебування сторін у шлюбі, відомості щодо реєстраційних змін в даних товариствах з 2016 року в матеріалах справи відсутні. Відповідач не надав суду доказів того, що внесенні ним, під час перебування з позивачкою в зареєстрованому шлюбі, кошти до статутного капіталу вказаних товариств є його особистими коштами За таких обставин, позивачка, яка не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюшн Технолоджис» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Глас Гартен» має право на отримання компенсації половини спільних коштів подружжя, внесених відповідачем ОСОБА_2 до статутного капіталу вказаних товариств, а тому судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення зі ОСОБА_2 на її користь, в порядку поділу спільного майна подружжя, грошової компенсації 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить 19 687, 50 грн. та грошової компенсації 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Технолоджис», що становить 6 437,50 грн. Доводи апеляційної скарги позивачки про неправильність такого висновку суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених доказах та вимогах матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить 19687,5 грн. та грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Текнолоджис», що становить 6437,5 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. Оскільки рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення в результаті чого позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року підлягає скасуванню, з огляд на наступне Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з проведенням експертизи. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом майнового характеру, який неодноразово уточнювала та в останній редакції позовних вимог просила суд: визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , вартістю 482460,00 грн.; визнати за нею право власності на 1/2 автомобіля моделі AUDI А8, кузов НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номера НОМЕР_2 , який був придбаний на підставі біржової угоди за № 059343 від 29 січня 2005 року, шляхом стягнення з відповідача 1/2 вартості вказаного автомобіля у розмірі 15 000,00 грн. на користь позивачки; визнати за нею право власності на 1/2 автомобіля моделі AURIS, марка TOYOTA, тип кузова легковий\хечбек-в-загальний, номер кузова НОМЕР_3 , від 08.05.2009 року, шляхом стягнення 1/2 вартості вказаного автомобіля в розмірі 111 182, 40 грн. на її користь; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить 19 687, 50 грн.; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Технолоджис», що становить 6 437,50 грн. Таким чином, ціна позову становила 393537,40 грн., а судовий збір, який підлягав сплаті в суді першої інстанції, становив 3935,37 грн. Позивачка ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви не сплачувала. За результатами розгляду апеляційної скарги позов ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі, а тому із ОСОБА_2 в дохід держави підлягають стягненню 3935,37 грн. судового збору за подання позовної заяви. Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.11.2019 року було задоволено клопотання представника позивача та призначено авто-товарознавчу експертизу. За проведення експертизи ОСОБА_1 було сплачено 7 100 грн., тому,з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 7100 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. Крім того, в заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивачки ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на користь позивачки, витрати на правову допомогу. Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішенні керувався Законом України від 20 грудня 2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що вказаний Закон втратив чинність з 15.12.2017 року, тому доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду в цій частині є обґрунтованими. При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу, колегією суддів враховується те, що згідно вимог ч. 1 ч. 2ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та докази на підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2018 року між адвокатом Кушнір Оксаною Сергіївною та ОСОБА_1 було укладено договір №15/3 про надання правової допомоги. 26 червня 2018 року між адвокатом Кушнір Оксаною Сергіївною та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №15/3 про надання правової допомоги за змістом п.1 якого, сторони домовилися, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить 15000,00 грн. та згідно п.3 оплата послуг адвоката здійснюється на умовах 80% попередньої оплати. Також позивачкою надано копію розрахунку вартості послуг від 24.01.2018 року та копію додатку до угоди № 15/3 про оплату наданої правової допомоги від 26.06.2018 року, відповідно до якого, всього оплата послуг адвоката складає 15 000,00 грн., за прийняття доручення, згідно угоди № 15/3, адвокату виплачується сума, що складає 6000,00 грн. - 02.07.2018 року, 6000,00 грн. до 03.08.2018 року. Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачкою та її представником не були надані суду детальний опис робіт (наданих послуг), квитанціячи інший документ про оплату позивачкою послуг з правничої допомоги. Лише до апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 додала квитанцію від 02.07.2018 року на суму 6000,00 грн., квитанцію від 16.08.2018 року на суму 6000,00 грн., квитанцію від 07.08.2020 року на суму 3000,00 грн. та акт виконаних робіт від 07.08.2020 року. З акту виконаних робіт від 07.08.2020 року вбачається, що: на консультацію адвокатом витрачено 2 години та загальна сума за надану послугу становить 1489,20 грн.; на складання адвокатських запитів, клопотань, позовної заяви, відповіді на відзив, заяв до суду адвокатом витрачено 5 годин та загальна сума за надану послугу становить 3723,00 грн.; на ознайомлення з матеріалами справи, представництво інтересів у суді першої інстанції витрачено 11 годин та загальна сума за надану послугу становить 12276,99 грн. Загальна вартість послуг складає 17489,19 грн. до сплати підлягають 15000,00 грн. Таким чином, докази понесення витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. було надано позивачкою лише при поданні апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції й на момент ухвалення рішення суду та додаткового рішення квитанції на загальну суму 15000,00 грн. та акт виконаних робіт від 07.08.2020 року були відсутні в матеріалах справи, тому суд першої інстанції був позбавлений можливості дослідити вказані документи та надати їм відповідну правову оцінку. У силу ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В апеляційній скарзі на додаткове рішення ОСОБА_1 не вказує причин з яких вона була позбавлена можливості надати квитанції про оплату правової допомоги від 02.07.2018 року, від 16.08.2018 року та від 07.08.2020 року та акт виконаних робіт від 07.08.2020 року до ухвалення рішення від 14.08.2020 року та до ухвалення додаткового рішення від 07 вересня 2020 року. В суді апеляційної інстанції також не навела поважних причин неподання нею вказаних доказів до суду першої інстанції. З урахуванням викладеного, в колегії суддів відсутні правові підстави для прийняття доданих до апеляційної скарги на додаткове рішення доказів на підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та на підтвердження оплати позивачкою правничої допомоги. З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. Також за подання позивачкою апеляційної скарги на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року підлягав сплаті судовий збір в сумі 1152,60 грн. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року було відстрочено позивачці ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 1152,60 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року до ухвалення судового рішення по даній справі судом апеляційної інстанції. З огляду на те, що вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то зі ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню 1152,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 60,70,72 СК України, ст.ст. 141,367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року задовольнити. Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року задовольнити частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен», що становить 19687,50 грн. та грошової компенсації Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Текнолоджис», що становить 6437,50 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. В порядку поділу майна подружжя стягнути зі ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) грошову компенсацію Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Глас Гартен» в розмірі 19687,50 грн. та грошову компенсацію Ѕ вартості внесених спільних коштів подружжя в уставний фонд ТОВ «Еволюшн Текнолоджис» в розмірі 6437,50 грн. Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року скасувати. Стягнути зі ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3935,37 грн. Стягнути зі ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 7 100 грн. Стягнути зі ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152,60 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: