Постанова 4824 № 369/6563/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 369/6563/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4367/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Пінкевич Н.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. 18 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Семенюк Т.А. Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., при секретарі - Максюк І.Г., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,- В С ТА Н О В И В : У липні 2022 року позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись а обґрунтування своїх вимог посилалсь на те, що позивач ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 з 2009 року. Спільне життя не склалось, проживають окремо. Примирення між ними не можливе, подальше збереження шлюбу є недоцільним, тому подана заява про розірвання шлюбу. За період зареєстрованого шлюбу ними було придбано майно: квартира в с.Святопетрівське, автомобіль Ford Focus, 2012 року випуску, та автомобіль Opel Movano, 2006 року випуску. Оскільки майно придбане за спільні сімейні кошти, тому дане майно є спільною власністю подружжя та їх частки є рівними. У добровільному порядку поділити майно вони не можуть. З врахуванням викладеного, а також з врахуванням заявиОСОБА_2 про зміну предмету позову(а.с. 88) остаточно просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину вартості автомобіля Ford Focus, 2012 року випуску, в розмірі 140 000 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину вартості автомобіля Opel Movano, 2006 року випуску, в розмірі 125 000 грн.; визнати за нею, ОСОБА_2 , право власності на частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частини вартості автомобілів в розмірі 265 000 грн. та судовий збір в розмірі 5700 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 вартості автомобілів в розмірі 265 000 грн. та судовий збір в розмірі 5700 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаних вимог в повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що майно фізичної особи - підприємця, як майно для професійної діяльності члена сім`ї і яке придбане за кошти від своєї діяльності як підприємця і використовується в його підприємницькій діяльності не в інтересах сім`ї, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК України. Оскільки апелянт з 2013 року замається підприємницькою діяльністю та вказані автомобілі були придбані саме для здійснення підприємницької діяльності, вважає, що спірні автомобілі, є особистою приватною власністю ОСОБА_1 07 березня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , в якому представник позивача просила залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували набуття спірного майна за рахунок коштів відповідача, як підприємця, а саме: перерахунку коштів за придбання автомобілів з рахунку ФОП відповідача, використання даних автомобілів саме для підприємницької діяльності. Рішення суду щодо поділу квартири АДРЕСА_2 , в апеляційному порядку не оскаржується і судом не перевіряється. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що 30 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 08 листопада 2022 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області розірвано шлюб між сторонами. Як вбачається з матеріалів суду, 07 липня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано за ОСОБА_1 02 листопада 2021 року укладено договір купівлі-продажу №3246/2021/2890705 автомобіля Ford Focus, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Право власності зареєстровано за ОСОБА_1 01 листопада 2016 року здійснено перереєстрацію при заміні номерного знаку автомобіля Opel Movano, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Право власності зареєстровано за ОСОБА_1 13 липня 2022 року автомобіль Opel Movano, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , відчужений за договором купівлі-продажу на нового власника - ОСОБА_8 . 08 серпня 2022 року автомобіль Ford Focus, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , відчужений за договором купівлі-продажу на нового власника - ОСОБА_9 . З пояснень сторін встановлено, що дані автомобілі були відчужені відповідачем без згоди іншого подружжя - ОСОБА_2 , грошові кошти позивачу не передавались, використання коштів не в інтересах сімї. Укладені договори купівлі-продажу ОСОБА_2 не оскаржувала. Дані обставини відповідач та позивач не оспорювали. Згідно звіту про визначення вартості колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_10 , станом на 16 липня 2022 року вартість автомобіля Ford Focus, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 280 000 грн. Відповідно дозвіту про визначення вартості колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_10 , станом на 16 липня 2022 року вартість автомобіля Opel Movano, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 250 000 грн. Враховуючи, що на момент вирішення судом спору автомобілі було відчужено за договором купівлі-продажу, відповідач не спростував надані позивачем звіти та не надавдоказів щодо вартості автомобілів, суд задовольнив вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки половину вартості автомобілів в розмірі 265 000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Згідно із статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя регулюється положеннями статті 65 СК України. Так, статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульованіглавою 5 ЦК України. Згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна. Майно ФОП, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна. Верховний Суд виходить з того, що майно ФОП може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15 та у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 676/4075/15-ц, провадження № 61-43439св18. Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що спірні автомобілі були придбані і використовувались відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів тому суду не надано, також не надано доказів, що автомобілі придбані за рахунок ФОП. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірні автомобілі були придбані і використовувались відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що автомобілі FordFocus, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та OpelMovano, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , є спільним майном подружжя, а внаслідок того, що зазначене майно відчужене ОСОБА_1 , стягнув з останього на користь позивачки компенсацію частини вартомсті автомобілів. Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність. При розгляді справи в суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокатом Лозицькою В.В. заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000 грн., зазначаючи, що такий розмір понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу відповідає складності справи та виконаних адвокатом Лозицькою В.В. робіт, витраченим часом та обсягом. Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції надавалась Адвокатським об`єднанням «Тріумвірат» адвокатом Лозицькою В.В., яка здійснювала представництво інтересів позивача на підставі Договору про надання правничої допомоги № 27/02-2023 від 27 лютого 2023 року, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія СВ №1046982 та свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю. 07 березня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «Тріумвірат» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до Договору від 07 березня 2023 року, в якій сторони погодили, що у зв`язку із поданям ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Києво -Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року у справі № 369/6563/22 у якій клієнт є позивачем, остання доручає Адвокатському об`єднанню здійснювати її представництво у Київському апеляційному суді у справі № 369/6563/22. Сторони погодили, що розмір гонорару за здійснення представництва у Київському апеляційному суді у справі №369/6563/22 складає 28 000 грн. Факт наданих послуг Адвокатським об`єднанням з визначеним переліком послуг та їх прийняття зі сторони Клієнта підтверджується Актом наданих послуг, що підписується двома сторонами. Додаткова угода № 1 від 07 березня 2023 року до Договору про надання правової допомоги № 27/02-2023 від 07 березня 2023 року вступає в силу з моменту його підписанні Сторонами. 07 березня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «Тріумвірат» та ОСОБА_2 складено Акт надання послуг № 5 згідно якого виконавцем були виконані наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи (2 год. - 3 200 грн.); надання правової оцінки підставам апеляційного оскарження рішення (1 год. - 1 600 грн.); розробка і погодження правової позиції з клієнтом у справі (2 год. - 3 200 грн.); підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу (5 год. - 8 000 грн.). Актом надання послуг №11 від 18 квітня 2023 року також було погоджено надану послуг щодо участі у судовому засіданні від 18.04.2023 року - 3 000 грн. Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19). У разі недотримання вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Така правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19). В судовому засіданні 18 квітня 2023 року апелянт ОСОБА_1 заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу. Колегія суддів вважає, обґрунтованими доводи представника позивача, щодо наявності усіх необхідних документів на підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачу у вказаній справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду. Проте, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20). Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Отже, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи , апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн. Витрати на професійну правничу допомогу саме на вищевказану суму будуть співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції та відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 6 500 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішенння Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини вартості автомобілів та судового збору - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) витрати на професійну правову допомогу в розмірі 6 500 грн. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст виготовлено 04 травня 2023 року. Головуючий Судді