Постанова Київський апеляційний суд № 753/7143/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 753/7143/18 Головуючий у І-й інстанції - Мицик Ю.С. апеляційне провадження № 22-ц/824/12227/2020 Доповідач Заришняк Г.М П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И В : В квітні 2018 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ПрАТ «Страхова група «ТАС», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначала, що 07 лютого 2018 року о 15 год. 20 хв. в місті Києві по проспекту М. Бажана водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи на головну дорогу не надав переваги в русі автомобілю, який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Пошкоджений автомобіль марки «Range Rover», 2007, д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності позивачу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.09.2007 р. Зазначений транспортний засіб позивачка передала ОСОБА_3 в управління з правом представництва інтересів з питань, пов`язаних із транспортним засобом, що підтверджується посвідченою 03 березня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юшиним А.Ю. довіреністю, зареєстрованою в реєстрі за №

437. У подальшому автомобіль був переданий відповідачу для надання ним послуг приватного перевезення, що він і здійснював, керуючи автомобілем на час ДТП від 07 лютого 2018 року, маючи при собі посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2018 р.у справі №753/2727/18 ОСОБА_1 за порушення п.п. 11.3, 10.2, 2.3 «б» ПДР України було визнано винним у вчиненні за вказаних обставнин адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 12.03.2018 р. Вказувала, що винними діями ОСОБА_1 позивачці, як власнику транспортного засобу, було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 112 511,75 грн., що підтверджується Висновком експерта за результатами судової автотоварознавчої експертизи № 14921/18-54 від 18.07.2018, проведеної Київським НДІСЕ. Посилаючись на зазначене, позивач просила задовольнити позов та стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 112 511,75 грн. та судові витрати. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 112 511 гривень 75 копійок, а також судовий збір у розмірі 1125 грн. 12 коп. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до ч.1 ст.369 ЦПК України. 04 листопада 2020 року від адвоката Вабіщевич Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , надійшли додадаткові пояснення, в яких вона ставить клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, а також викликати в судове засідання експерта для дачі письмових пояснень. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020р. було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання адвоката Вабіщевич Т.В., діючої в інтересах ОСОБА_2 . Правом подачу відзиву на пеляційну скаргу позивачка та третя особа не скористались. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості позовних вимог. Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «RangeRover», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.09.2007 (т. 1 а.с. 7). Судом також встановлено, що ОСОБА_2 було передано в управління ОСОБА_3 автомобіль марки «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_1 . В подальшому, вказаний автомобіль був переданий ОСОБА_3 відповідачу для надання останнім послуг приватного перевезення. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2018 р. у справі №753/2727/18 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень у дохід держави /т. 1 а.с. 5-6/. Як слідує з вказаної постанови відповідач ОСОБА_1 свою вину у вчиненні ДТП визнав. Постанова Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2018 р. у справі №753/2727/18 набрала законної сили. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, з огляду на приписи ст. 82 ЦПК України, відсутні сумніви щодо обставин скоєння ДТП та винних дій в ній ОСОБА_1 й такі не підлягають доказуванню, оскільки встановлені постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2018 року у справі № 753/2727/18, яка не оскаржувалась та набрала законної сили. Судом також встановлено, що на момент ДТП 07 лютого 2018 року у відповідача були в наявності посвідчення водія, яке надавало йому право керування транспортним засобом, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Відповідно до п. 2.2. Постанови КМУ від 10.10.2001 № 1306 «Про правила дорожнього руху» ( в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Таким чином, з огляду на приписи до п. 2.2. Постанови КМУ від 10.10.2001 року №1306 «Про правила дорожнього руху» в момент ДТП відповідач керував транспортним засобом на законних підставах: на підставі водійського посвідчення та реєстраційного свідоцтва на вказаний транспортний засіб, тобто на відповідній правовій підставі, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що у наданій довіреності від 03 березня 2018 року, за змістом якої ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси, пов`язані із експлуатацією автомобіля, відсутнє право представника ОСОБА_3 укладати від імені ОСОБА_2 угоди про надання послуг з приватного перевезення, предметом яких є транспортний засіб «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_1 , не заслуговують на увагу та й спростовуються п. 2.2. Постанови КМУ від 10.10.2001 № 1306 «Про правила дорожнього руху» ( в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин). При цьому, твердження відповідача про те, що автомобіль марки «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у користуванні ТОВ «Часовий салон «Кристал» на підставі договору оренди, а сам відповідач в момент дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача, виконував трудові (службові) обов`язки на посаді водія ТОВ «Часовий салон «Кристал», в зв`язку з чим на підставі ст. 1172 ЦК України матеріальну шкоду повинен відшкодовувати його роботодавець, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Часовий салон «Кристал» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення невиплаченої заробітної плати залишено без розгляду через неявку в судове засідання позивача. Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 , як власнику транспортного засобу, матеріальну шкоду. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Статтею 1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно роз`яснень, викладених в п. п. 4, 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини…. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України) ». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Згідно з висноком експерта від 18.07.2018 № 14921/18-54, який був проведений стороною позивача з метою визначення розміру збитків, завданих транспортному засобу внаслідок ДТП, вартість такого збитку станом та в цінах на дату ДТП 07.02.2018 року становить 112 511,75 грн. Як видно зі справи позивачка відремонтувала належний їй автомобіль. З акту №000004 від 16 жовтня 2018 року слідує, що виконавцем ФОП ОСОБА_4 були проведені роботи по відновленню автомобіля. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ становить 105603 грн. В матеріалах справи відсутні докази про оплату позивачкою суми ПДВ за виконані роботи. За таких обставин, судова колегія вважає необхідним стягнути з відповідача вартість фактично виконаних робіт в сумі 105603 грн., без урахування суми ПДВ, по ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортною пригодою з вини відповідача ОСОБА_1 . З матеріалів справи також слідує, що за клопотанням представника відповідача в судовому засіданні було допитано експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 , який підтвердив виконаний ним Висновок в повному обсязі та повідомив, що особисто оглядав транспортний засіб «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_1 за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Вказане також підтверджується актом огляду транспортного засобу, складеного 20 лютого 2018 року (а.с.61 т.1). За таких обставин, розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди з 112 511 гривень 75 копійок необхідно зменшити до фактичного розміру заподіяної шкоди в сумі 105603 гривень. Доводи апеляційної скарги про те, що у представника позивача ОСОБА_3 відсутнє право на звернення до суду із вказаним позовом від імені власника ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки вказане спростовується довіреністю від 03 березня 2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юшиним А.Ю. за змістом якої ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси, зокрема й бути її представником і вести справи в судових органах усіх інстанцій з питання її прав та інтересів із правом вчинення всіх процесуальних дій (а.с.13 т.1). Також й не заслуговують на увагу й посилання в апеляційній скарзі про те, що судом не було з`ясовано чи здійснювалися страховиком виплати позивачці за полісами страхування, які були чинні на момент ДТП, зокрема за Полісом №АК6890239 та Полісом №АК9711589, одним з даних полісів є добровільне страхування повне КАСО, за яким страховиком є АТ «Страхова група «ТАС». Так, відповідно до п. 32.2. статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує, зокрема, шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Як слідує з листа МТСБУ №9-09/33494 від 26 жовтня 2018 року, що станом на день вчинення ДТП - 07 лютого 2018 року, був чинним договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту АК/6890239, укладеного щодо автомобіля «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_1 . Страховиком за вказаним договором є АТ «СГ «ТАС». За вказаним договором відсутня інформація про виплати страхового відшкодування потерпілим у звязку з ДТП, яка сталась 07 лютого 2018 року (а.с.17 т.2). Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що справа була розглянута у відсутність відповідача ОСОБА_1 . З відповіді в.о. голови Дарницького районного суду м. Києва Щасної Т.В. слідує, що 26 травня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 на електронну адресу суду було направленно клопотання про відкладення розгляду справи, яке було призначено на 27 травня 2020 року на 10-00 год. Однак, на підставі здійсненої перевірки електроної пошти та сервера суду було встановлено, що в останньому міститься зазначене надходження, однак є таким, що не зареєстровано в суді та не передано вчасно судді до провадження. Відповідно до ч.2 ст. 128 ПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку(п.1 ч.8 ст. 128 ЦПК України). Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про судове засідання на 27 травня 2020 року на 10 год. 00 хв. В апеляційній скарзі відповідач, обгрунтовуючи подану апеляційну скаргу, посилається на те, що дана справа була розглянута у його відсутність, чим було порушено його право бути присутнім під час розгляду справи в суді, надавати особисті пояснення та реалізовувати інші права в судовому засіданні, як учасника справи. Згідно з п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального, в зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову: про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 105 603 грн., а також судового збору у розмірі 1056 грн. 03 коп. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року - скасувати та постановити нове рішення наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду в розмірі 105 603 грн., а також судовий збір у розмірі 1056 грн. 03 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: