Постанова Київський апеляційний суд № 760/18163/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, Справа № 760/18163/20 Головуючий у 1 інстанції - Коробенко С.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/13601/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Мараєвої Н.Є. Суддів: Заришняк Г.М., Рубан С.М. При секретарі: Гаврюшенко К.О. розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскорм" на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскорм" про стягнення заборгованості та повернення майна Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,- ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскорм» (в межах суми 166 906,27 гривень), які містяться на їх рахунках в банківських установах, а саме на наступних рахунках: - В АТ КБ "ПриватБанк": НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 . - В АТ КБ «ГЛОБУС»: НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 . - В АТ «Перший Інвестиційний Банк»: НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_11 . - В Казначействі України (сп. адм. подат.): НОМЕР_13 . - В АТ «РВС БАНК»: НОМЕР_14 ; - В Черкаському ОУ АТ «Ощадбанк» м.Черкаси: НОМЕР_15 . В апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскорм" просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, посилаючись на незаконність даної ухвали, зокрема, на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми цивільного-процесуального права. 23 жовтня 2020 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу. 10 листопада 2020 року до Київського апеляційного суду від представника ТОВ "Агроскорм" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відомостей щодо кредиторської заборгованості ТОВ "Агроскорм" станом на 06 листопада 2020 року. 10 листопада 2020 року до Київського апеляційного суду від представника ТОВ "Агроскорм" надійшла заява про розгляд справи без участі представника апелянта. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ "Агроскорм" про стягнення заборгованості та повернення майна. У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову про стягнення коштів та повернення майна, шляхом накладення арешту на рахунки відповідача ТОВ "Агроскорм". Звертаючись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 зазначав, що накладення арешту на банківські рахунки ТОВ "Агроскорм" сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову - забезпечить можливість його виконання. Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив із того, що у разі виведення відповідачем котів в межах суми заборгованості з рахунків, виконання рішення про стягнення заборгованості може бути ускладнене, що може призвести до порушення права позивача на ефективний захист своїх інтересів. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно із пунктом 6 зазначеної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості, і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є заборгованість ТОВ "Агроскорм", розмір якої, відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 , складає 166 906, 27 грн. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення, до яких додав акт №1 приймання-передачі рухомого майна, копію листа про відкриття виконавчого провадження та довідки банківських установ щодо відсутності коштів на рахунках боржника. Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що вид забезпечення позову, який обрав ОСОБА_1 є співмірним із заявленими ним позовними вимогами, не порушує прав власника на володіння та користування своїми рахунками, в той час як ризик виведення коштів в межах суми заборгованості ставить під загроз виконання рішення суду і разі задоволення позову. Отже, з огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам. Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для скасування ухвали суду не вбачається. Керуючись ст.ст. 268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскорм" - залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складено 13 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: