Постанова Чернігівський апеляційний суд № 733/920/20

Справа № 733/920/20 Головуючий у 1 інстанції Вовченко А. В. Провадження № 33/4823/374/20 Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2020 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: судді апеляційного суду Акуленко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2020 року, У С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого ПОСП «Ічнянське», притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. Судом встановлено, що 31.08.2020 року, близько 21 год. 50 хв. в м. Ічня по вул. Воскресінській ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ -21071», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за згодою водія приладом АЛКОФОР 505 в присутності двох свідків., чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. В підтвердження своїх вимог зазначає, що того дня спиртні напої не вживав та транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не керував. Під час зупинки та проведення огляду за допомогою спеціального технічного засобу, окрім працівників поліції, свідків події не було, що є порушенням Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Всі письмові пояснення, надані на місці події, він писав під примусом працівників поліції, так як боявся, що поліцейські заберуть автомобіль. Також вказує, що в судовому засіданні присутній не був, судову повістку отримала його бабуся, яка через декілька днів після судового засідання повідомила про неї. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлявся належним чином. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Обставини вчинення апелянтом адміністративного правопорушення судом першої інстанції встановлені вірно. Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, зокрема, змістом протоколу про адміністративне правопорушення, у відповідності до якого, працівники поліції в присутності двох свідків зафіксували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного спання, огляд проведено за допомогою технічних засобів, при цьому ОСОБА_1 власноручно зазначив, що вживав алкогольне пиво, після чого керував автомобілем; даними Алкофора, за результати якого наявність алкоголю у ОСОБА_1 становить 1,873%о, отже, він перебував у стані алкогольного сп`яніння; із роздруківки результатів проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння вбачається, що ОСОБА_1 засвідчив його своїм підписом, що свідчить про його згоду з ними; поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в присутності яких водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Алкофор, результат 1,873 %о, на якого складено відповідний протокол про адмінправопорушення, при цьому він не заперечував, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, він містить відомості щодо свідків, їх підписи, підпис поліцейського, що його склав, та особисті пояснення ОСОБА_1 про те, що він вживав алкогольне пиво, після чого керував транспортним засобом. Зазначені обставини спростовують твердження апелянта про відсутність свідків на місці подій. Крім того, матеріалами справи встановлено, що вони не являються працівниками поліції, а є незалежними свідками. Цим доказам суд дав належну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, в тому числі і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також щодо оскарження таких дій, тому твердження апелянта про надання пояснень на місці події під тиском працівників поліції є безпідставними. Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, окрім іншого, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи. Щодо доводів апелянта про розгляд справи за його відсутності, то вони не спростовують висновків суду про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи він до суду не надавав, тому 21.09.2020 року судовий розгляд справи відбувся без його участі і в даному випадку суд 1 інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, присутність якого не є обов`язковою. Враховуючи дані обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції не порушені процесуальні права та законні інтереси апелянта. Також судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Інші доводи апелянта не спростовують вини ОСОБА_1 та не є підставами для звільнення його від адміністративної відповідальності. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, ступені його вини. З огляду на наведене, підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття справи,як про це йдеться в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяС. О. Акуленко