Ухвала КЦС ВС № 756/516/18

Ухвала Іменем України 11 листопада 2020 року м. Київ справа № 756/516/18 провадження № 61-15467ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року у складі судді Васалатія К. А. та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боголей Ірини Юріївни, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро - Ком - Захід», ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Боголей І. Ю. (далі - державний виконавець Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, державний виконавець) від 07 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження. Скаргу мотивувала тим, що зазначеною постановою закінчено виконавче провадження № 48706668 з примусового виконання виконавчого листа (дублікат) № 2-2826/2009, виданого 26 грудня 2011 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро - Ком - Захід» (далі - ТОВ «Електро - Ком - Захід»), на її користь 2 512,32 грн. у зв`язку з непред`явленням нею до виконання виконавчого листа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження». Посилаючись на те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є незаконною, оскільки місячний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за відновленим виконавчим провадженням обраховується з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження, однак вона її не отримувала, заявник просила визнати неправомірною і скасувати постанову державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Боголей І. Ю. від 07 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 48706668 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2826/2009, виданого 26 листопада 2011 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення із ТОВ «Електро - Ком - Захід»на користь ОСОБА_1 2 512,32 грн. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 13 частини першої статті 39, частини другої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» є законною та обгрунтованою, оскільки ОСОБА_1 у передбачений законом місячний строк, з моменту отримання нею постанови про відновлення виконавчого провадження, не пред`явила до виконання виконавчого листа. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам заявника про те, що ОСОБА_1 не отримувала постанову державного виконавця про відновлення виконавчого провадження. Крім того, в силу положень пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не був позбавлений можливості звернутися до стягувача з метою повернення виконавчого документа до відділу ДВС для його подальшого виконання, а тому дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За змістом статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 грудня 2011 року Оболонським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист № 2-2826/2009 про стягнення із ТОВ «Електро - Ком - Захід» на користь ОСОБА_1 2 512,32 грн. Виконавчий лист перебував на виконані у Печерському районному відділі ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, виконавче провадження № 48706668. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року задоволено скаргу ОСОБА_1 , визнано незаконною і скасовано постанову державного виконавця Печерського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Боголей І. Ю. від 09 грудня 2016 року про повернення стягувачеві виконавчого листа (дубліката) № 2-2826/2009, виданого 26 грудня 2011 року Оболонським районним судом м. Києва. 24 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві із заявою про відновлення виконавчого провадження у якій вказала, що надасть державному виконавцю виконавчий лист. Постановою державного виконавця Печерського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Боголей І. Ю. від 31 травня 2017 року відновлено виконавче провадження. Копію зазначеної постанови ОСОБА_1 отримала 10 червня 2017 року, що підтверджується копією супровідного листа, списком відправлень, та відомостями із сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») щодо вручення поштового відправлення. Постановою державного виконавця Печерського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Боголей І. Ю. від 07 грудня 2017 року виконавче провадження № 48706668 з виконання виконавчого листа № 2-2826/2009 від 26 грудня 2011 року про стягнення із ТОВ «Електро - Ком - Захід» на користь ОСОБА_1 2 512,32 грн. закінчено у зв`язку із непред`явленням до ДВС виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у місячний строк, визначений статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. За змістом частини першої та другої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання. Згідно з пунктом 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону. Установивши, що копію постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження ОСОБА_1 отримала 10 червня 2017 року, однак до грудня 2017 року не пред`явила виконавчий лист до виконання, суди попередніх інстанцій дійшли обгунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування постанови державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 07 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження. Доводи касаційної скарги про те, що в силу положень пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не був позбавлений можливості звернутися до стягувача з метою повернення виконавчого документа до відділу ДВС для виконання виконавчого листа є неспроможними, оскільки обов`язок пред`явлення виконавчого листа до виконання у місячний строк, після отримання постанови про відновлення виконавчого провадження, за правилом частини другої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» покладено саме на стягувача. Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявні у справі докази, та не надали їм належної правової оцінки є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц висловлений правовий висновок про те, що дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Порушень порядку надання доказів апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Ураховуючи наведене, ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боголей Ірини Юріївни, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро - Ком - Захід», відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак