Ухвала КЦС ВС № 201/16791/15-ц

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 року м. Київ справа № 201/16791/15-ц провадження № 61-4735ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Синельник Юлія Миколаївна, заінтересована особа - ОСОБА_2 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2024 року у складі судді Покопцевої Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., Пищиди М. М., ВСТАНОВИВ: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський ВДВС у м. Києві) Синельник Ю. М. В обґрунтування скарги зазначив, що на примусовому виконанні у Печерському ВДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 201/16791/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_2 . Під час виконання розрахунку заборгованості по аліментам від 23 червня 2023 року, на думку заявника, державним виконавцем не були враховані платежі зі сплати аліментів у жовтні 2020 року, а також: березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2021 року, у січні та лютому 2022 року. Крім того, Печерським ВДВС у м. Києві в графі «Розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості» за період з лютого 2022 року необґрунтовано взято один й той самий розмір середньої заробітної плати працівника Дніпропетровської області за січень 2022 року, який складав 14 479,00 грн, хоча органами державної статистики, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, не тільки з лютого 2022 року не формується об`єктивна статистична інформація розмірів середньої заробітної плати, а й у період дії воєнного стану органи державної статистики взагалі призупинили оприлюднення статистичної інформації. На підставі викладеного просив: - визнати неправомірними розрахунки заборгованості по аліментам складені у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 державним виконавцем Печерського ВДВС у м. Києві Синельник Ю. М. від 23 червня 2023 року № НОМЕР_1/2, від 15 вересня 2023 року № НОМЕР_1/2, в частині нарахування заборгованості по аліментам з лютого 2022 року; - зобов`язати державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Синельник Ю. М. або іншу уповноважену особу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у провадженні якої перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, здійснити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів за виконавчим листом № 201/16791/15-ц виданим Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська 04 вересня 2018 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_1, під час якого: врахувати при перерахуванні заборгованості платежі із сплати аліментів в жовтні 2020 року в сумі 4 999 грн, в березні 2021 року в сумі 12 700 грн, в квітні 2021 року в сумі 7 100 грн, в травні 2021 року в сумі 3 500 грн, в червні 2021 року в сумі 3 500 грн, в липні 2021 року в сумі 7 500 грн, в серпні 2021 року в сумі 3 500 грн, в вересні 2021 року в сумі 3 500 грн, в жовтні 2021 року в сумі 3 500 грн, в листопаді 2021 року в сумі 3 500 грн, в грудні 2021 року в сумі 3 500 грн, в січні 2022 року в сумі 3 500 грн, в лютому 2022 року в сумі 4 000 грн, а всього в загальній сумі 64 299 грн; врахувати при перерахуванні заборгованості, що органами державної статистики, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, з лютого 2022 року не формується об`єктивна статистична інформація розмірів середньої заробітної плати та у період дії воєнного стану органи державної статистики призупинили оприлюднення статистичної інформації, скасувати в графі «Розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості» необґрунтоване та безпідставне застосування з лютого 2022 року та в подальшому у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення, однакового розміру середньої заробітної плати працівника по Дніпропетровській області за січень 2022 року в розмірі 14 479 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2024 року залишено без змін. У квітні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його скарги. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не були взяті до уваги платежі зі сплати аліментів, які він здійснював. Крім того, органами державної статистики, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, не тільки з лютого 2022 року не формується об`єктивна статистична інформація розмірів середньої заробітної плати, а й у період дії воєнного стану органи державної статистики взагалі призупинили оприлюднення статистичної інформації. Відтак, державним виконавцем безпідставно застосовано під час розрахунку заборгованості по аліментах за період з лютого 2022 року одного й того самого розміру середньої заробітної плати працівника Дніпропетровської області за січень 2022 року, який складав 14 479 грн. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на примусовому виконанні в Печерському ВДВС у м. Києві перебуває виконавчий лист від 04 вересня 2018 року № 201/16791/15-ц, виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11 листопада 2015 року до досягнення дитиною повноліття. Постановою від 09 червня 2022 року виконавче провадження прийнято після передачі з Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро). На момент розгляду судами скарги, виконавче провадження перебувало на виконанні Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Державним виконавцем Синельник Ю. М. були складені розрахунки від 23 червня 2023 року № НОМЕР_1/2, від 15 вересня 2023 року № НОМЕР_1/2. Складений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, в якому в графі «Сплачено боржником/стягнуто виконавцем» зазначено, між іншим, наступне: за березень 2021 року - чек від 18 березня 2021 року на суму 4 000,00 грн, в заяві, яка зареєстрована у відділі 02 серпня 2022 року, стягувач стверджує, що не отримувала кошти; за квітень 2021 року - чек від 19 квітня 2021 року на суму 4 000,00 грн, в заяві, яка зареєстрована у відділі 02 серпня 2022 року стягувач стверджує, що не отримувала кошти; за липень 2021 року - чек від 16 липня 2021 року на суму 4 000,00 грн, в заяві, яка зареєстрована у відділі 02 серпня 2022 року, стягувач стверджувала, що не отримувала кошти. В заяві ОСОБА_2 , яка надійшла до відділу 02 серпня 2022 року, зазначено, що боржнику роз`яснено порядок виплати аліментів через установу банку на розрахунковий рахунок ВДВС, який дозволяє державному виконавцю своєчасно вести облік та впорядкування виплачених аліментів, своєчасно застосовувати заходи примусу до боржника. Однак, боржник направляє аліменти виключно грошовим переказом через установу Укрпошти, що дозволяє йому маніпулювати відомостями, які останній надає державному виконавцю, як виконання зобов`язань за виконавчим провадження. Також стягувач навела перелік фактичної суми отриманих аліментів за період з січня 2021 року до лютого 2022 року та зазначила, що окрім цих платежів, інших не було отримано. Просила внести відомості до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на підставі визнаних та фактично отриманих стягувачем коштів, не включати до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів копію чеків Укрпошти та інших установ та не включати до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів додаткові витрати на утримання дитини, підтверджені товарними чеками. Заявник, на підтвердження перерахування аліментів у березні, квітні та липні 2021 року у розмірі по 4 000,00 грн за кожний місяць надав копії квитанцій про переказ коштів № 0015, № 0011, № 0015, де в рядку «Куди» зазначено - 85751 Степне, а в рядку «Кому» - Ізвекова. Державним виконавцем під час розгляду справи був направлений запит АТ «Укрпошта» щодо надання інформації, чи були отримані кошти по поштовим переказам ОСОБА_2 та надання доказів отримання цих коштів. В листі від 26 березня 2024 року № 1.10.004.-8136-24 АТ «Укрпошта» зазначило, що за повідомленням відповідного структурного підрозділу Укрпошти, поштові перекази № 0015 від 18 березня 2021 року, № 0011 від 19 квітня 2021 року та № 0015 від 16 липня 2021 року у прийманні відсутні. Надати інформацію та докази щодо їх пересилання та отримання адресатом не надається можливим. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, оцінивши надані заявником докази, встановив, що самі по собі квитанції про перекази не свідчать про отримання стягувачем зазначених сум, водночас, АТ «Укрпошта» не може підтвердити приймання цих коштів. Відтак, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник не довів факт отримання стягувачем коштів у розмірі 12 000,00 грн, а тому відсутні підстави для врахування державним виконавцем цих переказів при перерахунку заборгованості зі сплати аліментів. Доводи касаційної скарги про безпідставне застосування державним виконавцем під час розрахунку заборгованості по аліментах за період з лютого 2022 року одного й того самого розміру середньої заробітної плати працівника Дніпропетровської області за січень 2022 року, Верховний Суд відхиляє, з урахуванням наступного. Судом першої інстанції встановлено, що в листі від 09 жовтня 2023 року начальник Печерського ВДВС повідомив представника заявника - адвоката Фетісова Є. П., що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів складений відповідно до середньої заробітної плати працівника Дніпропетровської області за період з січня 2022 року до 15 вересня 2023 року в одному й тому ж розмірі, оскільки востаннє дані Міністерства фінансів України щодо розміру середньої заробітної плати в Україні оновлялися 09 березня 2022 року. Також боржнику було роз`яснено, що після закінчення воєнного стану в країні, якщо буде оприлюднена інформація стосовно розміру середньої заробітної плати в Україні щомісячно, державним виконавцем буде зроблений перерахунок аліментів. Відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» (зі змінами в законі станом на 20 вересня 2023 року включно) фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи. Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції про організацію примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих в тому числі щодо інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості. У своїй скарзі заявник зазначав, що на звернення його представника Державна служба статистики України надала відповідь, в якій, зокрема, зазначила, що органи державної статистики поновлять оприлюднення статистичної інформації, зокрема, й щодо середньої заробітної плати штатних працівників (за даними державного статистичного спостереження «Обстеження підприємств із питань статистики праці») після завершення встановленого законом терміну для подання статистичної та фінансової звітності й зважаючи на необхідний органам державної статистики час для формування інформації за показниками. Отже, суди правильно виснували про те, що на день звернення зі скаргою, державний виконавець з об`єктивних причин під час визначення розміру аліментів, які належить сплачувати ОСОБА_1 застосовує та враховує відомості про середній заробіток в Дніпропетровській області, встановлений у січні 2022 року. Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, якими регулюються спірні правовідносини, та усталеній судовій практиці. Наведені у касаційній скарзі інші доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень. Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадженняу справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Синельник Юлії Миколаївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник