Постанова 4855 № 620/1042/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1042/20 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Шурка О.І., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових вимог Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області № Ф12114-17 від 21.05.2019 р. на суму 21 030,90 грн., № Ф12114-17 від 10.02.2020 р. за на суму 29 293,44 грн. В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що він не є фізичною особою-підприємцем з 20.07.2006 р., в зв`язку з зняттям з податкового обліку та з обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова. Вказав, що у нього відсутній борг зі сплати ЄСВ, оскільки позивач не є платником єдиного соціального внеску, та з 2006 року перебувавав у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Елекон-Монтаж" (далі - ТОВ "Компанія Елекон-Монтаж"), а також в державних установах, які здійснювали нарахування та сплату єдиного соціального внеску до бюджету, а тому відповідачем протиправно сформовано податкові вимоги. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що ним встановлено факт несплати позивачем, як фізичною особа-підприємцем, внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 2017 - 2019 рр., що свідчить про порушення позивачем Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закону № 2464-VI). Також вказано, що офіційне працевлаштування не є підставою для звільнення від сплати єдиного соціального внеску, позаяк законом передбачено обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати ЄСВ, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області до суду апеляційної інстанції не подавалось, що не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 08.02.2005 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 510670. Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова від 13.01.2006 № 17 позивача знято з обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на підставі заяви про зняття з реєстрації від 13.01.2006. Відповідно до довідки ГУ ДПС у Чернігівській області № 471/Д/25-01-53-11-09 від 05.02.2020 позивача повідомлено, що згідно наявних відомостей з Реєстру самозайнятих осіб він знятий з податкового обліку в Чернігівській ДПІ Чернігівського управління ГУ ДПС у Чернігівській області як фізична особа-підприємець 20.07.2006. При цьому, вказано, що станом на 05.02.2020 не завершена процедура зняття з обліку в Чернігівській ДПІ Чернігівського управління ГУ ДПС у Чернігівській області як фізичної особи, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. Головним управлінням ДФС у Чернігівській області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12114-17 від 14.05.2019 на суму 21 030,90 грн. та № Ф-12114-17 від 10.02.2020 на суму 29293,44 грн. Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних вимог, позивач звернувся з даним позовом до суду. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як визначено пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону). Предметом спору в цій справі є оцінка правомірності спірних вимог з огляду на наявність у позивача обов`язку сплачувати ЄСВ в мінімальному розмірі, який протягом 2017 - 2019 років був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ в сумі, що не була меншою за мінімальний розмір. Верховний Суд неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27.11.2019 р. (справа №160/3114/19), від 4.12.2019 р. (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 р. (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, ФОП. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою госпдіяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення в передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соцстрахування. З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою й зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), вона є застрахованою та платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Апелянтом в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що згідно довідки Дочірнього підприємства ВАТ "Елекон" № 15 від 15.04.2019 р. позивач працював на даному підприємстві електромонтажником 2 розряду в період з 24.04.2006 р. по 25.08.2008 р. Єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування обчислено та сплачено в повному обсязі, що підтверджується розрахунковими відомостями за період з січня 2006 року по вересень 2008 року. Згідно довідки ТОВ "Компанія Елекон-Монтаж" № 45 від 18.07.2018 р. позивач працював в даному товаристві електромонтажником 2 розряду в період 26.08.2008 р. по 29.04.2011 р. Єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування обчислено та сплачено в повному обсязі, що підтверджується розрахунковими відомостями за період з січня 2008 року по грудень 2011 року. Згідно довідки Акціонерного товариства "Будіндустрія" № 613 від 14.05.2020 позивач працював в даному товаристві в період з 02.08.2011 р. по 04.05.2018 р. Єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування обчислено та сплачено в повному обсязі. Таким чином, позивачем доведено належними та достатніми доказами факт сплати роботодавцями за нього внесків з ЄСВ у період 2017 - 2019 рр., обов`язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на останніх, що свідчить про безпідставне визначення позивачеві недоїмки спірними вимогами. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апелянтом не заперечується факт сплати ЄСВ за ОСОБА_1 у вказаний вище період його роботодавцями, проте відповідач наполягає на необхідності сплати ЄСВ і позивачем, що призведе до подвійної сплати ЄСВ, а тому, враховуючи висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суперечитиме меті збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім того, колегія суддів враховує, що згідно відомостей з Реєстру самозайнятих осіб відповідача, позивач знятий з податкового обліку як фізична особа-підприємець 20.07.2006, що також свідчить про відсутність підстав для прийняття спірних вимог. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя О.М.Оксененко Суддя О.І. Шурко