Постанова 4855 № 826/15746/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15746/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М, Шурка О.І., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Нігяр» звернулось до суду з позовом, у якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр» з податку на додану вартість за липень 2018 року, яке викладене у письмовому повідомленні № 51181/10/26-15-57-05 від 23.08.2018 року; - зобов`язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти звітну податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігяр» з податку на додану вартість за липень 2018 року. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржуване рішення контролюючого органу є незаконним, оскільки будь-яких визначених законом підстав для відмови у прийнятті звітної податкової декларації у відповідача не було. Позивач стверджував, що складена ним звітність містить усі обов`язкові реквізити та подана за формою, що відповідає чинному законодавству, а відтак мала бути прийнята податковим органом. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації ТОВ «Нігяр» з податку на додану вартість за липень 2018 року, яке викладене у листі № 51181/10/26-15-57-05 від 23.08.2018 року. Визнано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2018 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Нігяр» такою, що подана у день її фактичного отримання Головним управлінням ДФС у м. Києві. В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеллянт зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві у зв`язку з тим, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2018 року не відповідає сутності податку та збору та складена з порушенням, у зв`язку з тим, що ТОВ «Нігяр» виключено з реєстру платників податків податку на додану вартість, а тому податкова декларація платника з податку на додану вартість за липень 2018 року не вважається податковою звітністю. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нігяр» складено та направлено поштою звітну декларацію з податку на додану вартість за липень 2018 року. Листом №51181/10/26-15-57-05 від 23.08.2018 року відмовлено у прийнятті звітності. Відповідно до повідомлення про відмову у прийнятті звітності, підставою для такого рішення стала її невідповідність вимогам п. 48.4. ст. 48 Податкового кодексу України - «зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту «індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період», оскільки такий номер анульований у зв`язку з анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість (дата анулювання реєстрації 30.03.2018 року)». Матеріали справи містять рішення Головного управління ДФС у м. Києві №290 від 30.03.2018 року про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість ТОВ «Нігяр», яке наразі оскаржується в судовому порядку. Не погоджуючись з правомірністю прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування. Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною. Абзацом 1 пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. За визначенням, наведеним у пункті 48.2 статті 48 Податкового кодексу України, обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Перелік обов`язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, визначений у пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими є: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Згідно з положеннями пунктів 49.10, 49.11 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що декларація з податку на додану вартість за липень 2018 року, подана позивачем, містила усі необхідні реквізити, які передбачені пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Єдиною підставою для відмови в прийнятті названої податкової звітності стало анулювання реєстрації ТОВ «Нігяр» як платника податку на додану вартість. В той же час, прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежується перевіркою лише наявності та достовірності заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та не вимагає оцінки свідоцтва платника податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 року у справі № 804/115/16. Крім того, на момент подання позивачем звітності з податку на додану вартість за липень 2018 року, рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.03.2018 року №290 про виключенням з реєстру платників податків податку на додану вартість було оскаржено позивачем до Окружного адміністративного суду м. Києва, який ухвалою від 21.06.2018 року відкрив провадження у справі №826/8948/18. За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність у даному випадку правових підстав для неприйняття поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2018 року. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя О.М.Оксененко Суддя О.І.Шурко