Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/16494/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16494/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦА» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦА» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило: - визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відмову у прийняття звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦА» з податку на додану вартість за липень 2018 року, яке викладене у письмовому повідомленні від 23.08.2018 № 51176/10/26-15-57-05; - зобов`язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти звітну податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за липень 2018 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відмову у прийняття звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦА» з податку на додану вартість за липень 2018 року, яке викладене у письмовому повідомленні від 23.08.2018 № 51176/10/26-15-57-05. Визнано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2018 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦА», такою, що подана у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, а саме, 15.08.2018. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ТРОЇЦА» направлено поштою до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію платника податку на додану вартість за липень 2018 року, яку отримано останньою 15.08.2018. 23.08.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято рішення № 51176/10/26-15-57-05 «Повідомлення про відмову у прийнятті звітності», яким позивачу відмовлено у прийняття звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦА» з податку на додану вартість за липень 2018 року. При цьому, підставою для прийняття вищезазначеного рішення слугували висновки відповідача про недостовірне значення обов`язкового реквізиту «індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період» (п. 48.4 ст. 48гл. 2 розділ II Кодексу), оскільки такий номер відсутній в зазначеному реєстрі (або анульований у зв`язку з анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість (дата анулювання реєстрації 27.06.2018 року). ДПІ у Святошинському ГУ ДФС у м. Києві рішенням від 27.06.2018 № 510 анулювала реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ТРОЇЦА» на підставі п. п. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2019 у справі № 826/14879/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві № 510 від 27 червня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца». Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі № 826/14879/18 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 826/14879/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі № 826/14879/18. Позивач вважаючи рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішення відповідача про відмову позивачу в прийнятті звітної податкової декларації є необгрунтованим, оскільки вказані підстави не передбачені нормами ПК України, а рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ оскаржено в судовому порядку, за наслідком чого, у справі № 826/14879/18 прийнято рішення на користь платника податків. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вже зазначалось вище, підставою для винесення рішення, як зазначено у повідомленні про відмову у прийнятті звітності, є її невідповідність вимогам п. 48.4. ст. 48 Податкового кодексу України - «зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту «індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період», оскільки такий номер анульований у зв`язку з анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість. Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною. Нормами абз. 1 п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України, визначено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. За визначенням, наведеним у пункті 48.2 статті 48 Податкового кодексу України, обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Так, перелік обов`язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, визначений у пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими є: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). При цьому, п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Згідно з положеннями п. п. 49.10, 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Колегія суддів вважає, що у даному випадку, суд першої інстанції правильно зазначив, що декларація з податку на додану вартість за липень 2018 року, подана товариством, містила усі необхідні реквізити, які передбачені пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Єдиною підставою для відмови в прийнятті названої податкової звітності стало анулювання реєстрації товариства, як платника податку на додану вартість, проте, варто врахувати, що прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежується перевіркою лише наявності та достовірності заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та не вимагає оцінки свідоцтва платника податку на додану вартість. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що приписи ст. 184 Податкового кодексу України, не містять положень, які б утворювали правову підставу для відмови платникові податків, навіть за умови відсутності у нього реєстрації платником ПДВ, у прийнятті податкової декларації з ПДВ. Так, етап прийняття та реєстрації податкової звітності є, по-суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого податковий орган здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сам по собі факт анулювання та/або відсутності реєстрації платником ПДВ не є тією підставою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ. До того ж, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2019 у справі № 826/14879/18, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві № 510 від 27 червня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца». Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність у даному випадку правових підстав для неприйняття поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2018 року. Згідно з приписами ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, та не дають підстав для його скасування/зміни. Апелянт у своїй скарзі здійснив посилання лише на загальні обставини та норми, правову оцінку яким, було надано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, проте не вказав та, відповідно, не обгрунтував у чому саме полягає порушення окружним судом норм матеріального/процесуального права. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко