Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3881/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3881/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Парінова А. Б. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020року у справі №320/3881/19 (розглянуто у письмовому провадженні) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до відповідача Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И Л А : У липні 2019 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (надалі - позивач, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД») з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару № UA125000/2019/000260/2 від 15 березня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження митної вартості. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення рішення Київської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль") про коригування заявленої митної вартості товару № UA125000/2019/000260/2 від 15 березня 2019 року. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Київською митницею Держмитслужби (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цілому та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача встановлено, що в поданих документах наявні розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, договором про перевезення передбачено наявність акту наданих послуг, який відсутній серед поданих документів. Надана позивачем довідка про транспортні витрати від 11.03.2019 № 6934 містить інформацію, що вантаж не страхувався, однак у гр. 44 МД присутній сертифікат від 1-8.02.2019 № 11892 до Генерального договору добровільного страхування від 12.12.2018 № 101043073 та декларантом зазначені документи приєднано до бази митниці ДФС. Пунктом 11.14 зовнішньоекономічного контракту передбачено наявність прайс-листів та комерційних пропозицій, проте зазначені документи відсутні. Додаткові документи, які позивачем надано не у повному обсязі, також не підтверджують заявлену митну вартість товарів. Посадовою особою митниці проведено з декларантом відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, процедуру консультації. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило. Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені. На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційна скарга є необґрунтованою. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 02 квітня 2018 року між AIMON GROUP LIMITED (постачальник із Китайської Народної Республіки) і ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" (покупець) укладено Контракт № 1758 (надалі - Контракт). Відповідно до вимог п. 1.1., п. 2.1 Контракту, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар. Поставка здійснюється відповідно до умов Інкотермс 2010. Безпосереднє місце поставки зазначається в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов`язується здійснити митне оформлення товару для експорту, а також завантажити товар на транспортний засіб Покупця за свій рахунок. Положеннями п. 2.3.1. Контракту встановлено, що розрахунок здійснюється шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок Продавця через 7 календарних днів з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України та за умови отримання від продавця повного комплекту товарно-супровідних документів, зазначених у розділі 5.4. Договору. На виконання умов вказаного Контракту продавцем поставлено товар (чашка 350 мл - 1440 шт; тарілка рожева 26 см - 1848 шт., тарілка рожева 22 см - 1800 шт, миска рожева 14,8 см - 7392 шт, тарілка супова рожева 22,5 см-2616 шт, чашка рожева 350 мл - 8448шт, тарілка чорна 26 см - 17287 шт, тарілка чорна 22 см - 1440 шт, миска чорна 14,8см-1920 шт, тарілка сіра 26 см - 2088 шт, тарілка сіра 22 см - 6084 шт, миска сіра 14,8 см - 4800 шт, тарілка супова сіра 22,5 см - 480 шт, чашка сіра 350 мл - 1824). Позивачем до відповідача подано електронну митну декларацію № UA125220/2019/703413. Цією декларацією позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорт наступні товари: посуд та прибори столові або кухонні з кам`яної кераміки: тарілка оливкова 26 см - 1776 шт, тарілка оливкова 22 см - 2160 шт, миска оливкова 14,8 см - 4320 шт, тарілка супова оливкова 22, 5 см - 2496 шт. Країна відправлення - Китай. На підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № UA125220/2019/703413 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме: пакувальний лист (0271); інвойс (0380); коносамент (0705); міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730); декларація про походження товару (0865); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадку митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) (1701); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007); страховий поліс (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100); некласифікований внутрішній договір (4200); додаткова угода до внутрішнього договору (4203); договір про перевезення (43;01); акт про взяття проб (зразків) товару (9107). Відповідач, за наслідками розгляду поданих документів, направив позивачеві електронні повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього; банківські документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за наявності); виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На виконання вищевказаних запитів митного органу, 15 березня 2019 року ТОВ "Сільпо-Фуд" було надано наступні документи: прас-лист від 22.10.2018; комерційну пропозицію від 22.12.2018; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями від 15.03.2019; рахунок про транспортні витрати від 27.02.2019; акт виконаних робіт по договору перевезення від 27.02.2019; платіжне доручення на оплату послуг перевезення від 05.03.2019; лист від 10.0.2019; додаткову угоду до договору страхування від 01.01.2019; повідомлення про страхування вантажу від 18.01.2019. Відповідачем 15 березня 2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 125000/2019/000260/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару. У пункті 33 вищезазначеного Рішення відповідачем зазначено наступне: за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: витрати понесенні на транспортування, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, договором про перевезення передбачено наявність акту наданих послуг, який відсутній серед поданих документів. Разом з тим, при заявленій декларантом митній вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс "FOB SHEKOU", як це зазначено у вказаній МД, відповідно до ч. 2 ст.53 МК України, декларантом на підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надають перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №

559. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умову платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - заявка на здійснення послуг по доставці товарів; - рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до встановленого рахунку-фактури. Також довідка про транспортні витрати від 11.03.2019 № 6934 містить інформацію, що вантаж не страхувався, однак у гр. 44 МД присутній сертифікат від 18.02.2019 № 11892 до Генерального договору добровільного страхування від 12.12.2018 № 101043703 та декларантом зазначені документи приєднано до бази митниці ДФС. Пунктом 11.14 зовнішньоекономічного контракту передбачено наявність прас-листів та комерційних пропозицій, проте зазначені документи відсутні. У зв`язку з чим з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Листом б/н від 15.03.2019 декларант повідомив, що надає для підтвердження митної вартості рахунок на транспортне перевезення, акт виконаних робіт, платіжку про оплату фрахту, прай-лист продавця, комерційне замовлення продавця, висновок експерта, та повідомив, що надати запитувані документи (з третіми особами) не має можливості, так як продавець у своєму листі зазначив, що це є комерційна таємниця. Декларант додатково надав прайс-лист продавця адресований покупцю, а для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні ст. VII Угоди, органом доходів і зборів можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Враховуючи вищевикладене та те, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, та надані не в повному обсязі, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2 а та 2 б - за ціною договору щодо ідентичних-подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. 57, 60 МК України не можливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст. 62,63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, в митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 г- резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додатково інформацію для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 21.01.2019 № UA100010/2019/309582 (3,86 доларів США/кг). Разом із вказаним рішенням про коригування митної вартості товару відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125220/2019/00051. Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним, адже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно статті 248 Митного кодексу України (надалі - МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України). Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України" про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України). Відповідно до частини 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з частини 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Аналіз наведених положень свідчить про те, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року по справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Щодо твердження апелянта, що позивачем не підтверджено витрати на транспортування, колегія суддів зазначає наступне. Згідно пункту 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов`язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24. травня 2012 року № 599 до транспортних (перевізних) документів можуть належати рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг тощо. Враховуючи невиключний характер вищевказаного переліку документів, імпортером може бути наданий будь-який з документів, який підтверджує транспортні витрати. Зокрема, позивачем під час митного оформлення було подано: міжнародну автомобільну накладну; коносамент; рахунок, договір на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг. Безпосередньо на вимогу митного органу про надання додаткових документів ТОВ "Сільпо-Фуд" також надано копію акту виконаних робіт по договору перевезення та копію платіжного доручення на оплату послуг з перевезення. В зазначених документах містяться всі необхідні для підтвердження транспортних витрат відомості та в яких відповідачем не виявлено жодних розбіжностей. Тобто, позивачем було підтверджено належними документами таку складову митної вартості, як витрати на транспортування. Натомість, частиною 3 статті 43 МК України визначено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Отже, сертифікат про походження товару не є транспортним (перевізним) документом, та відомості що в ньому зазначені, в тому числі і про маршрут перевезення, жодним чином не можуть ані підтвердити, ані спростувати витрати на транспортування як складову митної вартості товару. Стосовно зауважень митного органу до наданого позивачем прайс-листа. Так в графі 33 оскаржуваного рішення митний орган зазначив, що ТОВ "Сільпо-Фуд" на вимогу митного органу було надано прайс-лист від постачальника товару, а не від виробника товару. Право митного органу на витребування додаткових документів Закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведений у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Разом з тим, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов`язаний надати додаткові документи виключно лише за їх наявності. Більш того, частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не передбачено, що прайс-лист є документом, наявність якого обов`язкова для підтвердження митної вартості товару. Пунктом 6 частини 3 статті 53 Митного кодексу України прас-лист визначено як додатковий документ, який митний орган має право витребувати тільки у разі, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В даному випадку ТОВ "Сільпо-Фуд" купував товар не у його виробника, а у посередника, яким є АIMON GROUP LIMITED. Тому він і надав відповідачу прайс-лист від продавця - АIMON GROUP LIMITED, оскільки з виробником задекларованого ним товару він не укладав жодних контрактів. Тобто, імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини не можуть бути підставою для коригування заявленої митної вартості. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 19 березня 2019 р. по справі № 810/4116/17 за позовом позивача до Київської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 125220/2017/010034/2 від 30 травня 2017 р., прийнятого за результатами ввезення товару за контрактом від 17 листопада 2016 року № 1500, укладеним позивачем також з AIMON GROUPE, а саме: "Доводи контролюючого органу про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини також не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості". Так, під час розгляду справи судами не було встановлено, що ТОВ "Сільпо-Фуд" укладались договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також здійснювалися платежі третім особам на користь продавця. Отже відсутність у позивача прайс-листа від виробника товару не вважається розбіжностями в документах, а тим паче розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості. Також у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган зазначає, що не може прийняти до уваги поданий ТОВ "Сільпо-Фуд" висновок експерта від 15.03.2019 №Ц-214, оскільки він сформований з урахуванням цінової пропозиції від постачальника, а не виробника. Згідно частини 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. За положеннями частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Отже, маючи сумніви щодо змісту наданого ТОВ "Сільпо-Фуд" експертного висновку, відповідач мав право звернутися до іншого суб''єкта оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати зазначені висновки. Більш того, у відповідності до положень ст. 327 МК України, відповідач, вважаючи сумнівним наданий декларантом експертний висновок, міг самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів чи експертів. Колегія суддів звертає увагу, що експертний висновок не відноситься до основних документів, які підтверджують митну вартість товару, такий висновок носить виключно консультаційний характер. Крім того, підставою не прийняття митним органом зазначеного висновку слугувало те, що при його підготовці використана цінова пропозиція не від виробника товару, а від його продавця. Разом з тим, як зазначалося судом вище, задекларовані товари були придбані ТОВ "Сільпо-Фуд" не у їх виробника, а у посередника АIMON GROUP LIMITED. За таких підстав зазначені твердження відповідача (апелянта) є лише його суб`єктивними судженнями за відсутності жодних належних та допустимих доказів, зокрема недійсності даного експертного висновку. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що в межах спірних відносин позивачем імпортувався наступний товар: посуд та прибори столові або кухонні, тарілка, тарілка супова, чашка, миска. Натомість у митній декларації №UA100010/2019/309582 від 21.01.2019, яка була використана відповідачем, як джерело інформації, товаром, що імпортувався був: посуд керамічний глазурований, виготовлений з кам`яної кераміки, каструля та форми для випікання. Крім того, у вказаній митній декларації були відображені умови поставки СРТ, країна відправлення Польща, спосіб транспортування товару - автомобільний транспорт. Натомість позивач здійснював поставку товару на умовах FOB, країна відправлення товару - Китай, спосіб транспортування товару - морський транспорт. Крім того, в пункті 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 21.01.2019 № UA100010/2019/309582 (3,86 доларів США/кг). Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000260/2 від 15 березня 2019 року в ньому зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, зазначених у ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є.І. Мєзєнцев А. Б. Парінов